Чи не найгучніший корупційно-політичний скандал останніх років у вищих ешелонах влади розгорівся на днях. Один із «слуг народу», нардеп Гео Лерос оприлюднив відеозаписи, на яких нібито брат глави Офісу президента «торгує» високими державними посадами. Одразу ж журналісти «Схем» провели власне розслідування за цими плівками, і уточнили, що на записах прихованою камерою окрім розмов  немає нічого: ні передачі грошей, ні підписання будь-яких офіційних зобов’язань, однак першим особам держави не уникнути від коментарів на цю тему. У свою чергу глава Офісу президента Андрій Єрмак заявив, що Гео Леросу доведеться «відповісти за кожне слово брехні» і звернувся до СБУ та ДБР з вимогою провести об’єктивне розслідування. Але, звісно ж, не стосовно рідного брата Дениса Єрмака, а стосовно автора зйомки та нардепа зі «Слуги народу», який цю зйомку «злив» журналістам.

ПЕРЕДІСТОРІЯ: ХТО ТАКІ БРАТИ ЄРМАКИ І КОМУ МОГЛИ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ

Перед тим, як продовжити, варто дещо вернутися назад і пригадати, що записи розмов відбувалися у серпні-жовтні 2019 року, коли до влади в країні прийшла монобільшість «Зе-команди». «Волинь.Правда» неодноразово писала, що ця команда має щонайменше п’ять груп впливу, і довго в мирі і дружбі проіснувати не зможе, адже кожна з цих груп тягнутиме ковдру на себе у намаганні завоювати вирішальний вплив на першу особу держави і встановити контроль над основними фінансовими потоками України.

Оскільки вибори до Верховної Ради були дочасними, то й команда «Слуг народу» підбиралася похапцем. У переможця президентських виборів Володимира Зеленського не було ні часу ні готових кадрів, аби якісно заповнити партійний список та мажоритарні округи, відтак «відділ HR» «ЗЕ-команди» працював у авральному режимі і, мабуть, кандидати у депутати не проходили і найменшої перевірки на професійну і морально-етичну придатність до служби у парламенті. І, схоже, після перемоги на парламентських виборах, коли вже нікуди не треба було спішити, і відкрилися всі можливості для створення якісного конкурсного відбору на вищі державні посади, ситуація не надто й змінилася. Наприклад, главою Офісу Президента України призначили Андрія Богдана, якого опозиційні сили відразу назвали «смотрящим» від Ігоря Коломойського. Саме залежність від олігарха – чи не основна порція критики, на яку наражався Володимир Зеленський з першого свого дня у політиці. Вимоги по «Приватбанку», борги по «Укрнафті», надиктовка тих чи інших реформ і кадрових рішень – з цим новому президенту необхідно було розібратися якнайшвидше, адже на кону стояла його власна правосуб’єктність як глави держави. Наслідок передбачуваний – конфлікту, наявність якого намагаються приховувати обидві сторони, уникнути не вдалося. Шила в мішку не заховаєш, і ми всі спостерігаємо постійні кадрові зміни у вищих ешелонах влади.

Поки Андрій Богдан очолював ОП – Андрій Єрмак був помічником Президента. А взагалі в Андрія Єрмака цікава біографія. У 1995 році він закінчив КНУ імені Тараса Шевченка, здобув ступінь магістра міжнародного приватного права та зайнявся адвокатською діяльністю. Через 2 роки відкрив власну міжнародну юридичну фірму. В політику потрапив у 2006 році – став помічником нардепа від Партії Регіонів Ельбруса Тадеєва і лишався на цій посаді аж до 2014 року, коли Партія Регіонів припинила існування в результаті Революції Гідності, а Тадеєв не переобрався на четверту каденцію поспіль.  Володимир Зеленський призначив Єрмака своїм помічником 21 травня 2019 року, 7 жовтня Андрія Єрмака ввели до Наглядової ради «Укроборонпрому», а з 11 лютого 2020 року він очолив Офіс Президента України, звідки попередник Андрій Богдан пішов не без скандалу.

Якщо Володимир Зеленський настільки довіряє Андрію Єрмаку, що призначає його спочатку своїм помічником, а потім і главою Офісу Президента, то постає цілком логічне питання – хто його «писав». Журналісти-розслідувачі встановили особу, яка вела запис – це Дмитро Штанько, харківчанин, який закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, та зараз займається бізнесом – має декілька власних компаній у фінансовій та аграрній сфері. Журналісти губляться в здогадках – що керувало цим чоловіком, чому він вирішив «писати» Дениса Єрмака, перебуваючи з ним у досить довірливих стосунках. На разі можемо тільки здогадуватися, адже пан Дмитро коментарів журналістам не дає, але у ЗМІ «гуляє» декілька версій.

«КАСЕТНИЙ СКАНДАЛ»: ХТО І ДЛЯ ЧОГО «ЗБИВАЄ» ЛЮДЕЙ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО

Версія перша – «Привіт від Богдана». Оскільки свою активність, якщо вірити плівкам, Денис Єрмак почав проявляти ще у серпні-жовтні 2019 року, коли ОП очолював Андрій Богдан, припускають, що між Богданом і Андрієм Єрмаком виник конфлікт ще тоді. Можливо, ставленик Коломойського знав про плани Президента провести заміну у своєму Офісі і Андрій Єрмак вже тоді розглядався як основна кандидатура на цю посаду. Очевидно, що група «Приват» не має на нього впливу, відтак вирішила «збивати» опонента всіма доступними способами.

Версія друга –  опозиція. Окрім фінансово-промислової структури з умовною назвою «Приват», у Володимира Зеленського складаються не прості стосунки і з так званими «соросятами» – структурами мільярдера Джорджа Сороса та олігарха Віктора Пінчука, які мають досить крупну групу депутатів у парламенті у складі різних фракцій, в тому числі – у «Слузі народу». Більше того, групі Сороса-Пінчука після парламентських виборів вдалося зайняти досить сильні позиції в українському Уряді – екс-прем’єр Олексій Гончарук й колишні міністри, зокрема, Тимофій Милованов та Ганна Новосад, були прямими людьми Сороса-Пінчука в Кабміні. Саме Гончарук та Милованов були основними «драйверами» земельної реформи, яка йде в розріз з інтересами групи «Приват». Не дарма фактичний лідер депутатської групи «За майбутнє» Ігор Палиця неодноразово заявляв, що Уряд Гончарука – неукраїнський, та закликав не приймати проєкт закону про ринок землі у тій редакції, у якій його внесли в парламент. Оскільки група Сороса-Пінчука втратила позиції в Уряді і не здатна наразі диктувати свої умови у парламенті, цілком імовірно що вона також зацікавлена у дискредитації команди «Зе». Підверсією у цій версії може бути також слід команди попереднього Президента України Петра Порошенка. Адже «Солідарність»  – чи не перша політична сила, яка публічно виступила проти Андрія Єрмака з першого дня його перебування в близькому оточенні  Володимира Зеленського.

Версія третя – українські правоохоронні органи. Журналісти «Схем» не виключають, що «замовником» зйомки могли бути правоохоронні органи України, які діють в рамках того чи іншого кримінального провадження. Можливо, працює щось на зразок «служби внутрішньої безпеки» Офісу Президента, що має на меті очистити команду Володимира Зеленського від неблагонадійних кадрів. Щоправда,  у цієї гіпотези є один серйозний недолік – вона не відповідає на питання як і чому плівки опинилися в розпорядженні нардепа Гео Лероса.

Версія четверта – російський слід. Касетні скандали – справа в українській політиці не нова. У 2000 році вибухнув гучний скандал через оприлюднення так званих «плівок Мельниченка», записаних у кабінеті тодішнього Президента України Леоніда Кучми, які свідчили про його причетність до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Тоді розмову про майбутню долю опозиційного журналіста записав співробітник служби охорони Президента  Микола Мельниченко, а оприлюднив – тодішній спікер парламенту Олександр Мороз. Справа Гонгадзе тягнулася до 2011 року, втім, врешті суд визнав «плівки Мельниченка» недостатніми доказами.  Сьогодні  все частіше говорять про те, що «касетний скандал» 2000 року – спецоперація, за якою може стояти Росія. Та й біографія автора плівки досить промовиста: мати – родом зі Смоленська, службу у 1984 році проходив у підрозділах КДБ СРСР, яке займалося охороною вищих осіб держави.

Не виключено, що Росія, яка сьогодні за ставленням до України набагато агресивніша, ніж була 20 років тому, і веде вже не тільки «холодну», а й «гарячу» війну, нині використовує всі важелі впливу, аби дестабілізувати ситуацію всередині держави. Можливо, «вкид» інформації про брата глави Офісу Президента, який «торгує» посадами, розрахований на створення додаткового внутрішнього тиску на самого Президента України.  Між іншим, цей тиск по всім фронтам тільки зростає, і впевненості в тому, що молодий політик Володимир Зеленський зможе його витримати до кінця каденції, лишається з кожним місяцем все менше і менше.

«МІЦНИЙ ГОРІШОК»: ВІЙНА, ОЛІГАРХИ, КОРОНАВІРУС, КРИЗА – ЧИ НЕ ЗЛАМАЄТЬСЯ ПРЕЗИДЕНТ ПІД НАВАЛОЮ ПРОБЛЕМ

Для того, щоб вирішити стати президентом країни, яка п’ять років протистоїть одній із найсильніших армій світу – потрібно мати неабиякий внутрішній стержень, бути справжнім «міцним горішком». Володимир Зеленський, який до того ніколи не був у політиці, чудово розумів загрози і виклики, які відкриються перед ним у разі обрання на пост Президента України. Втім, будучи впевненим, що зможе відновити мир на Донбасі, вирішив балотуватися. Як показує практика – миру, на жаль, досягнути не вдалося, не дивлячись на значні поступки на міжнародній арені, які опозиція прирівняла до «капітуляції». Сепаратисти і російські найманці на Донбасі не склали зброї і не забралися з української землі, українські воїни продовжують гинути майже щодня, Президент, мабуть, розуміє, що все набагато складніше, ніж здавалося із самого початку. Та окрім війни, яка п’ять років лишалася проблемою номер один для України, на Володимира Зеленського посипалися й інші біди.

Олігархічні й інші впливові групи, які свого часу об’єдналися проти Петра Порошенка й істотно допомогли Володимиру Зеленському виграти вибори, сьогодні вимагають своїх «дивідендів», і постійні кадрові перестановки у владі можна пояснити також і цим фактором. Президент оточений з усіх боків різними «смотрящими» і «групами впливу» і, очевидно, що самотужки без власного фінансового і людського ресурсу він не вистоїть, відтак необхідно визначатися, з ким і проти кого дружити, бо, як раніше писала «Волинь.Правда», задовольняти протилежні інтереси широкого електорального поля  довго не вийде – рейтинги продовжують падати.

На фоні і без того непростої ситуації в Україну приходить нова біда світового масштабу – коронавірус. Аби уникнути страшної долі Італії і багатотисячних жертв від цієї хвороби, новий, більш лояльний до Президента Уряд, вирішує запровадити карантин і надзвичайну ситуацію на всій території України, розуміючи, які катастрофічні наслідки це потягне для української економіки. Більшість бізнесу зупинилася, кордони закрилися, українські заробітчани в хаотичному порядку тисячами линули назад в Україну, чимало українців втратили роботу і дохід, не дивлячись на заборону бізнесу звільняти працівників під час карантину. І бізнес можна зрозуміти – немає доходу, відтак – немає чим платити заробітну плату. Долар за перших кілька днів карантину «злітає» майже на три гривні, Нацбанк для порятунку курсу починає максимально розпродавати валюту, однак не потрібно бути фінансистом, щоб розуміти – золотовалютні  резерви України не гумові… Будемо відвертими – Україна не готова самотужки протистояти пандемії коронавірусу, відтак, єдиний план порятунку – просити допомоги в МВФ. Поки що, нібито, поступають сигнали, що така допомога буде, однак, враховуючи те, що пандемія світового масштабу – провідні держави світу виділяють мільярди доларів, аби подолати її наслідки на своїй території і рятувати власну економіку від краху. Невідомо, коли у світі вдасться  взяти поширення вірусу під контроль, але немає сумнівів, що цей період стане потужним стресом для економіки кожної держави, і чи оговтається від нього Україна – ще вилами по воді писано.

Коронавірус став тим стрес-фактором, який перевірить на міцність все – від найкрупніших державних інституцій до маленького підприємця. Та найбільший удар припадає на медицину. «ВІП-палат не буде, будете лікуватися в тих умовах, які створили за всі ці роки», – звертається Володимир Зеленський до  української політичної «еліти», окремі представники якої один за одним почали хворіти на COVID-19, якого привезли із закордонних курортів.

КОНЕЙ НА ПЕРЕПРАВІ (НЕ)МІНЯЮТЬ: ПАРЛАМЕНТ ЗВІЛЬНЯЄ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19

Кажуть, коней на переправі не міняють, однак в Україні вирішили інакше, і в момент, коли Україна очікує хвилі захворювань на коронавірус, а лікарні переводять на посилений режим роботи в умовах надзвичайної ситуації, парламент вирішує зняти з посади міністра охорони здоров’я Іллю Ємця. Першою про це заявила нардеп Ірина Геращенко 29 березня, на сайті Верховної Ради навіть з’явилася постанова про звільнення Ємця з посади, однак 30 березня у коментарі «Українській правді» пресслужба міністра повідомила, що він та все міністерство працюють у штатному режимі й Ілля Ємець не планує залишати свій пост. Та буквально через годину після цієї публікації Верховна Рада проголосувала за його відставку.

Раніше «Українська правда» з посиланням на джерела у «Слузі народу» повідомляла, що замість Іллі Ємця розглядається кандидатура Максима Степанова – екс-голови Одеської ОДА, кума Ігоря Палиці. Мовляв, Степанов за час роботи на Одещині зміг підняти медичну галузь, тож готовий очолити медицину всієї України у цей критичний момент. А взагалі Максим Степанов – особистість досить багатогранна. З 1999 по 2001 рік працював гендиректором ДК «Торговий дім «Газ України» НАК «Нафтогазу України» (енергетична галузь). Потім – заступником гендиректора ЗАТ «Промислово-фінансова компанія «Віче», яка також займалася газом та нафтопродуктами.  У 2003 працював у Державній податкові адміністрації, тож, виходить, є фахівцем і в питаннях податків. Після цього став головою ради директорів ТОВ «Республіканський правовий союз», яка займалася консультуванням з питань комерційної діяльності й керування. Отже, Максим Степанов ще й бізнес-коуч. Далі була служба на посаді в Одеській ОДА, з якої його звільнили після приходу до влади Віктора Януковича. Тому екс-посадовець очолив ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», будучи, очевидно, ще й з експертом з питань логістики. Далі спробував себе на посаді директора ДП «Поліграфкомбінат «Україна», яке займалося виготовленням бланків офіційних документів.

Вочевидь, Максиму Степанову байдуже чим керувати, він якийсь «універсальний менеджер». Між іншим, у 2015 році він навіть отримав нагороду «Менеджер року». Однак, ці аргументи з першого разу виявилися непереконливими для парламентарів і кандидатура Степанова отримала лише 217 голосів. Тож виникла загроза, що МОЗ в період епідемії смертельного вірусу лишиться без очільника. Однак в підсумку парламентарі змогли «дотиснути» питання і дати 246 голосів за кандидатуру Степанова. «Слуга народу» дала 195 голосів із 248. Між іншим, волинський нардеп В’ячеслав Рубльов не був присутній у сесійній залі під час цього засідання. ОПЗЖ дала 21 голос із 44, «Європейська солідарність», «Голос» та «Батьківщина» – жодного, група «За майбутнє» – 8 голосів із 22. Волинські нардепи, всі, окрім Степана Івахіва, який проголосував «За», проігнорували це засідання Ради. І це все свідчить лише про одне – загострення протистояння між різними групами впливу, які нездатні домовлятися між собою у критичний для країни момент. Будемо відверті – без підтримки з Опозиційної платформи «За життя» у так званої  «монобільшості» не вистачило б голосів для ухвалення рішення.

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ: «СИЛЬНА РУКА» МОЖЕ ЧЕКАТИ НА УКРАЇНУ ВЖЕ ДУЖЕ СКОРО

Сьогодні ми побачили фактичну відсутність парламентської більшості. «Повітряний замок» під назвою «Слуга народу» розчинився, як ілюзія. А це може призвести до необхідності нового повного перезавантаження влади. Те, що Верховна Рада не відбуде свою каденцію до кінця і дочасні парламентські вибори в Україні стали вже нормою – сумнівів практично немає, але ризикнемо замахнутися на більш сміливий прогноз – все може завершитися і дочасними виборами Президента.

«Фокус» «БПП» і «Народного фронту» у минулому скликані парламенту з тривалим приховуванням відсутності конституційної більшості навряд пройде другий раз. Якщо нинішній склад ВРУ проявить нездатність консолідуватися і приймати важливі рішення – Конституція передбачає певний правовий порядок дострокового розпуску парламенту, крок, на який Президент буде вимушений піти. У такому разі нас очікує чергове переформатування політичних сил в Україні. Частина електорату, розчарована в «Зе», піде до проросійського табору. Інша частина розіб’ється між партіями проєвропейського напрямку, розсіявши голоси. Відтак загроза реваншу проросійських сил стає ще більш явною.

Володимир Зеленський, будучи досить молодим політиком в усіх сенсах цього слова, зберіг важливу цінність і досягнення Революції Гідності – демократію і свободу слова. Однак, у ситуації, що складається, значна частина електорату, на жаль, може забажати «сильної руки» для наведення порядку і подолання всіх тих загроз, які нависли над Україною останнім часом. З острахом сьогодні можемо говорити, що ця «рука» може вирости з Кремля. Проте, лишається ще один варіант, про який «Волинь.Правда» вже писала – українська «сильна рука» на посаді голови Уряду при Президентові-демократу Володимиру Зеленському. Це комбінація, яка ще може врятувати не тільки чинну владу від дострокового складання повноважень, а й Україну від реваншу проросійських сил.

Роман Колюхов