У Шацькому районному суді Волинської області продовжується розгляд цивільної справи щодо громадської організації «Шацьке районне товариство мисливців та рибалок». З моменту нашої попередньої публікації справа набула ще більшого розголосу. Редакція «Волинської правди» продовжує стежити за подіями в суді і розповідає про перебіг засідання, що відбулося 3-го травня.
Екскурс в суть справи
Для тих читачів, які лише зараз починають стежити за цією резонансною справою наведемо коротку передісторію. У жовтні 2012 року розпочала свою діяльність громадська організація «Шацьке районне товариство мисливців і рибалок». Її засновниками стали Владислав Герасимук, Анатолій Герасимук та Сергій Цвид.
Загальними зборами громадської організації затверджується статут. Керівником товариства обирають Анатолія Герасимука. На тих же зборах головою ревізійної комісії призначають Олександра Наумича. Тут же йому доручають виготовити печатку та подати документи на реєстрацію. Після реєстрації організації документи залишаються у Наумича. Згодом починають з’являтися протоколи заднім числом та прийматися до складу організації нові члени. Засновники громадської організації та їх однодумці нарекли цю ситуацію «рейдерським захопленням».
“Наумич і Ко”, намагаючись отримати контроль над громадською організацією, виготовлюють ряд документів, згідно яких змінюють ключові положення – переписують місцезнаходження, змінюють керівника, заступника та секретаря. Після цього документ подають до луцького ЦНАПу. Спеціалісти департаменту, запідозривши неладне, документи не реєструють.
“Команда Наумича» звертається до Шацького районного суду. Позов до свого розгляду прийняла суддя Шацького районного суду Наталія Жевнєрова. В своєму позові Олександр Наумич просить визнати недійсними усі рішення Загальних зборів ГО «Шацьке РТМР» за період з листопада 2012 року по січень 2017 року та скасувати всі реєстраційні дії за цей період.
Бажаннязахопити владу над громадською організацією «Шацьке районне товариство мисливців та рибалок» пояснюється тим, ГО набула корпоративні права на Товариство з обмеженою відповідальністю «Шацьке мисливське господарство». «Товка» має в активі укладений з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства договір користування мисливськими угіддями на території Шацького району площею 6978 гектарів. А це, без сумніву, ласий шматок і хороший привід для того, аби «дорватися» до активів.
За правдою у суд чи суд проти правди?
Для того, аби відстежувати ситуацію до Шацька вдруге відряджаємо нашого кореспондента. Судове засідання розпочалося із невеличкою затримкою. Всьому причина – несправності з апаратурою. Неполадки владнали і розпочали розгляд справи про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування записів про внесення змін до відомостей, що містяться в єдиному державному реєстрі щодо ГО «Шацьке РТМР».
На лаві позивачів не дорахувалися Черняка, який водночас представляє і інтереси Кашика. Як виявилось, співпозивач був відсутній з поважних причин.До відповідачів доєднався Анатолій Балюк, який заявив, що не проти проведення фотозйомки нашим журналістом.
А далі почалося найцікавіше. Слово взяв Наумич. Його спіч був близьким до того, що і на минулому судовому засіданні. Однак цього разу він заявив, що статті нашого видання не відповідають дійсності і висвітлюють приватне життя громадян неправдиво. Він зауважив, що буде оскаржувати дії «даного видання» у судовому порядку і наполягав на тому, щоб наш журналіст не був присутнім у залі. Правозахисники Гончар нагадав присутнім про те, що засідання є відкритим і перебувати на ньому може фактично будь-хто.
Кузько і адвокат Москалюк у своїх фантазіях пішли ще далі. За їхніми словами, проведення фотозйомки заважає їм зосередитися. Цікаво, чи перед тим як озвучувати таку дещо комічну версію вони звернули увагу на те, що під час минулого засідання фотоапарат нашого кореспондента працював у режимі без звуку або сам журналіст для того, аби зробити світлини, фактично, не вставав з місця.
Суддя Жевнєрова зауважила, що вона не чула звуку затвору фотоапарата, однак все ж вислухала позивачів. Представниця Феміди відхилила клопотання щодо заборони присутності журналіста у засіданні суду.
Заклопотані клопотаннями
Згодом продовжилася підготовча частина судового розгляду у цивільній справі. У засіданні настала черга клопотань. Першим присутні згадали про клопотання від правозахисника Гончара щодо витребування у позивачів оригіналів документів доданих до позовної заяви, а саме – реєстру відомостей про сплату членських внесків членами ГО «ШРТМР» станом на 1 листопада 2015 року, членські квитки та посвідчення.Представник відповідача Гончар нагадав суду, що дане клопотання вже було задоволено судом на попередньому судовому засіданні 21 лютого 2017 року, однак оригіналів цих документів він досі не бачив.
Згодом настала черга клопотання від 21 лютого 2017 року про проведення експертизи документів, заявлене представником відповідача Гончаром. Він просить головуючу призначити судово-технічну експертизу документів. Поставивши на вирішення експертів такі питання.
1.Чи відповідає давність протоколів загальних зборів громадської організації «ШТМР» № 1 від 22 грудня 2013 року та № 1 від 11 травня 2014 року вказаним датам?
2.Чи підписи та рукописні тексти на реєстрі відомостей про сплату членських внесків та на членських квитках виконані у той же період як і на позовній заяві?
3.Чи нанесено відтиск печатки «ШТМР» печаткою зразки, якої надані для дослідження? (надалі було уточнення, яким клопотання в цій частині не підтримував)
4.Чи нанесено відтиски печатки в наданих сторонами документах однією і тією ж печаткою?
Гончар звернув увагу присутніх на те, що Наумич має печатку і це дає йому можливість «штампувати» будь-які документи. Тобто, фактично з 2015 року існує 2 печатки громадської організації , по одній у кожної з сторін-учасниць процесу.
«Документи, які подані позивачами до позовної заяви є сфабрикованими. Наприклад, реєстр сплати членських внесків виготовлений не тією датою, яка зазначена, а був зроблений безпосередньо під час підготовки до судового засідання. Так само членські квитки», – заявив адвокат відповідачів.
Зрештою, позивачі визнали, що «перша» печатка і та, що зараз є в ГО є різними. «Лава позивачів» в одну сторону голосила, що проведення експертизи є передчасним, а сторона відповідача затягує розгляд справи, щоб не довести справу до розгляду по суті.
Сторони вирішили не подавати на експертизу питання № 3 і № 4. Однак адвокат Гончар наполягав на дослідженні другого питання. На його думку, експертиза є на часі, адже під час розгляду справи по суті суд може відмовити у проведенні експертизи, зазначивши, що про неї не було заявлено до розгляду справи по суті.
Усвідомлюючи ситуацію, адвокат Москалюк заявила, що їх сторона просить суд не брати до уваги членські квитки як докази у справі. Суд підтримав це ухвалою. Клопотання про проведення експертизи відклали через відсутність на суді Черняка та Кашика.
Далі суддя озвучила клопотання позивачів витребування з ГО оригіналів документів. Мова ішла про вилучення усіх протоколів загальних зборів з 1 листопада 2015 року по 23 січня 2017 року. Адвокат Москалюк зауважила, що з моменту подачі документу низка оригіналів вже була подана. Правозахисник Гончар уточнив, що протоколів № 4, 5 і 10 не існує. Протокол № 3 сторона позивачів пообіцяла надати на наступний день після засідання. Повністю клопотання розглянуть на наступному судовому засіданні, на яке, до слова, запросять керівника товариства Анатолія Герасимука.
Під час суду з’ясувалася цікава і дуже важлива деталь. «На руки» судді потрапили відразу дві заяви про вступ до громадської організації від Анатолія Балюка. Одну з них в якості доказів подала сторона позивача. Представник відповідачів вкотре звернув увагу на те, що документи, які подаються позивачами є сфабрикованими. «Це ще один сфабрикований документ. Щоб з’ясувати істину треба призначити експертизу» – заявив Гончар.
Команда Наумича увімкнула стару платівку: на їх переконання проведення експертизи щодо встановлення оригіналу заяви також є передчасним. Чи то злякавшись експертизи, чи то з інших міркувань позивачі вирішили зняти заяву Балюка зі своїх доказів, вдруге відмовившись від наданих ними ж доказів.
Ще одне клопотання подали відповідачі від імені керівника організації. Вони наполягали на проведеннісудової почеркознавчої експертизи документів, долучених позивачам до справ. Уточнимо, що 5 квітня 2017 року до заяви про збільшення позовних вимог було додано копії протоколу № 2 загальних зборів засновників ТзОВ «Шацьке мисливське господарство» від 15 вересня 2014 року. Розгляд заяви Герасимука відклали до його явки у суді.
Адвокат Гончар наполягав на проведенні судової економічної експертизи документів бухгалтерського обліку. Під час обговорення цього клопотання позивачі Кузько і Наумич, фактично, визнали свою участь у діяльності прибуткової організаціїТзОВ «Шацьке мисливське господарство». На це і звернули увагу відповідач та треті особи. І це не дивно, адже діяльність державних службовців у прибуткових організаціях де факто є підтвердженням імовірної корупційної складової.
Зрештою, суддя Жевнєрова оголосила перерву у засіданні. Розгляд справи продовжать 12 травня.
У підсумку, судове засідання відбувалося у спокійному режимі. Суд розглянув низку клопотань, рішення по яких буде прийнято, коли на засіданні з’являться всі сторони. Позивачі прогнозовано почали відмовлятися від видуманих доказів. Здавалося б і підсумовувати немає що, однак повернемось до початку засідання і моменту, що безпосередньо стосується нашого видання.
Видання з десятирічною історією, тисячною аудиторією та заслуженими журналістами України у штаті звинуватили у некомпетентності, чи то зумисному перекручуванню фактів. На перший погляд це виглядає як звичайна «гра м’язі» або ж спроба налякати. Іншого логічного пояснення у словах Олександра Наумича про намір судитися бути не може. Редакцією видання висвітлювалося відкрите судове засідання, а не «приватне життя». У матеріалі ж жодним чином не було порушено честь і гідність жодної з сторін.
Щодо аргументів з фотографуванням, то це виглядає ще більш смішно. Імовірно, це було стихійне рішення відповідачів, адже наш кореспондент протягом попереднього засідання зробив близько десяти знімків з місця у беззвучному режимі фотографування. З таким же успіхом « зумисне заважати зосередитися» позивачам може кашель або ж дзенькання мухи. Цікаво, як же тоді Наумич і КО уявляють собі суд проти одного із найпопулярніших видань Волині. Невже вони сподіваються, що там не буде фото і відеокамер?
Невже погрозами позовів проти редакції Олександр Наумич визнав те, що йому є чого боятися? Чого б навпаки не піти на співпрацю з журналістами, не звернутися з коментарем для висвітлення своєї позиції, а відразу погрожувати судами?
У підсумкових рядках хотілось би згадати ще й про інше. Позивачі Наумич, Черняк та Кашик – діючі працівники Волинської митниці, а Кузько та Капустін були працівниками Любомльської прокуратури та Волинської митниці відповідно. Здавалось би нічого такого, однак всім давно відомо, що посадова особа не може за сумісництвом керувати прибутковою організацією. Впевнені, що невдовзі цим фактом займуться відповідні органи. Без сумніву, це відбуватиметься під контролем представників ЗМІ.
Матеріали про «інтервенцію» в товариство мисливців та рибалок друкували й інші ЗМІ. Колеги-журналісти з різних видань вже зацікавилися справою і мають намір взяти її під свій контроль та відвідати подальші судові засідання.
Наше видання неодноразово демонструвало свою принципову позицію. Часто це доводилося робити і під погрозами ,і в суді, однак правда – завжди перемагала. Як би там не було і щоб не сталося, а наша редакція продовжить висвітлення цієї теми. Ми впевнені, що справедливість у справі буде відновлено, а товариство буде повернуто законним власникам. Правда переможе!
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook
4 Comments
Хаха.. “коли буде вдосталь?” Та ніколи (!) ніхто (!) не зупиниться. Для чого, якщо так тепло в їхніх “гніздечках”
оо, дарма вони на журрналістів нарвалися. Тепер все взнаютьь і розкажуть людям
Правда ж всі судии виграла свої!
А як вони Саганюка нагнули в суді….ахахах
План, что и говорить, был превосходный: простой и ясный, лучше не придумать. Недостаток у него был только один: было совершенно неизвестно, как привести его в исполнение.