Карантин моралі: Україну накрила хвиля депресії, апатії та агресії через коронавірус

Показати всі

Карантин моралі: Україну накрила хвиля депресії, апатії та агресії через коронавірус

Понад місяць Україна перебуває на самоізоляції. Вірус COVID-19 безпосередньо торкнувся лише кількох тисяч українців. На жаль, частина із них не змогла побороти хворобу. Однак карантин і обмеження, з ним пов’язані, торкнулися напряму всіх і кожного. Життя кожного з нас змінилося за тижні самоізоляції – хтось втратив роботу, хтось, навпаки, знайшов нові можливості, одні впали в депресію від відчуття безвиході, інші, навпаки, знайшли вільний час для саморозвитку, одні сім’ї розпалися, не витримавши постійної близькості 24 години на добу та 7 днів на тиждень, інші ж союзи навпаки стали сильнішими: люди, які люблять один одного, отримали можливість проводити більше часу разом.

СВІТЛЕ СВЯТО В ТЕМНІ ЧАСИ

Більшість із нас продовжили роботу вдома, дистанційно, однак професія лікаря на час карантину стала однієї із найбільш небезпечних – на рівні із професією військового у зоні ООС. Саме вони стали щитом між небезпечним вірусом та людьми. Вони працюють у посиленому режимі, валяться з ніг, наражаються на небезпеку щодня контактуючи з хворими. Вони втомилися. Але вони цього ніколи не скажуть, не зізнаються. Плаче, що втомилася від карантину і новин про коронвірус, саме та більшість, яка не має до пандемії прямого відношення. Ті, кому стало нудно вдома. Масовий психоз, викликаний першими випадками смерті від COVID-19, в рази підсилений засобами масової інформації, відбився на всіх, особливо тих, хто за понад місяць карантину не знайшов собі заняття, не пристосувався до умов самоізоляції.

Так сталося, що одне із найбільших християнських свят – Великдень, отримало новий формат через обмежувальні заходи. Православні українці звикли готувати пасхальні кошики і всією сім’єю, а то й великими родинами, разом із сусідами, цілими вулицями і кварталами йти до церкви. Для багатьох віруючих людей закриття церков стало справжнім шоком, адже в час таких істотних загроз і страху саме в храмах багато людей прагнули відновити душевну гармонію, зарядитися позитивною енергетикою від радісної святкової молитви і гучного «Христос Воскрес!». Так, для багатьох це важливо з духовної точки зору. І Конституція України прямо забороняє державі втручатися у церковні справи за винятком випадків, коли така діяльність становить загрозу безпеці життю і здоров’ю громадян.  Пандемія – саме така ситуація. Масові скупчення людей у храмах безумовно створили би істотну загрозу поширення коронавірусу. Відтак влада запропонувала безпечний формат Великодня – молитву онлайн. Сам Президент України наполегливо просив настоятелів церков відмовитися від богослужінь на Великдень. Однак, не всі дослухалися до рекомендацій влади, заснованих на висновках експертів-вірусологів та інших вчених.

Центр українського православ’я – Києво-Печерська лавра продовжувала службу, не дивлячись на карантин. Онуфрій та інші церковні чини закликали прихожан дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог в умовах карантину – вдягати маски та дотримуватися дистанції. Однак припинити богослужіння відмовилися. В результаті вірус проник у саму лавру. Через COVID-19 злягла чи не половина ченців, є й летальний випадок. Навіть коли ситуація в лаврі стала смертельно загрозливою, настоятелі до останнього відмовлялися від самоізоляції. В результаті владі довелося брати ситуацію в свої руки та відгородити святиню від решти Києва живим кордоном поліції та Національної гвардії. До останнього високі чини УПЦ применшували і навіть заперечували загрозу через спалах коронавірусу, однак нещодавно запрацював окремий сайт helplavra, на якому розміщена молитва за здоров’я, а також оголошено збір коштів для допомоги хворим коронавірусом.

Хочеться надіятися, що духовні лідери значної частини українського суспільства нарешті зрозуміли, що загроза світової пандемії – це реальна небезпека, а не вигадка ворожої пропаганди. Всі розуміють, що в самій лаврі – ситуація критична. Однак там досі намагаються приховувати правду. Зокрема, у ЗМІ просочилася інформація, що очільник УПЦ митрополит Онуфрій анонімно здавав тест на коронавірус і він виявився позитивним, відтак настоятеля госпіталізували під чужим ім’ям. Так само як і митрополита Антонія та ректора Київської духовної академії при Києво-Печерській лаврі єпископа Сільвестра. Після спалаху коронавірусу в Києво-Печерській лаврі влада вирішила закрити на в’їзд і виїзд місто Почаїв, де також відбувся спалах коронавірусу. Лише за одну добу там зафіксували 13 випадків зараження.

Відтак місця, які б мали нести добро і позитив людям, які обрали для себе саме такий формат спілкування з Богом, перетворилися у місця, небезпечні для життя і здоров’я. Це не може не затьмарювати світле свято Христового Воскресіння, яке, не дивлячись на закриті храми, таки відбулося. Втім, мабуть, для декого розради це не принесло і окремі люди, ніби піддані якомусь масовому гіпнозу, почали шукати інші шляхи до морального задоволення, які іноді важко назвати моральними а іноді – й адекватними.

ЗАДИХАЄМОСЯ ВІД ЗЛА, ЯКЕ САМІ ТВОРИМО

Один із випадків, який вразив Волинь, стався в страсну п’ятницю, 17 квітня. На Любешівщині загинув 32-річний чоловік, працівник податкової. Загинув на полюванні через необережний постріл іншого мисливця. Чоловік намагався впіймати рушницю, яка падала, випадково натиснув на гачок, куля влучила в його товариша, рана виявилася смертельною. Чи варто казати, що страсна п’ятниця – не час для полювання? Більше того, полювання зараз –  заборонене законом. Відтак, по правді кажучи, чоловіки у такий день вирішили зайнятися браконьєрством. Жахлива помилка, випадковий постріл і життя чоловіка та батька обірвалося. Другому «світить» стаття за вбивство через необережність. Доля двох родин – безповоротно поламана. Причина – бажання порозважатися зі зброєю в руках у лісі, вбиваючи тварин заради задоволення у той день, коли Ісуса розпинали на хресті. То чи не була то рука Бога, який іноді вимушений жорстоко нагадувати нам, що у світі, який він для нас створив, існують певні правила, баланс і гармонія, яких не можна порушувати?

«Відзначилися» у святкові дні й браконьєри на Сумщині. Кілька днів тому лісова охорона виявила тіло самки зубра – червонокнижної тварини. Причини смерті звіра має встановити експертиза, відкрито кримінальне провадження. На разі не відомо, чи була самка вагітною, однак експерти зазначають, що саме зараз у цих тварин триває період розмноження, тож цілком ймовірно, що самка зубра могла виношувати дитинчат.

Ми, люди, чи то від умов, в яких опинилися, чи то від якихось інших зовнішніх проявів і внутрішніх утисків, стаємо куди далі агресивнішими і жорстокішими по відношенню до інших, порушуючи одну із заповідей Ісуса, воскресіння якого щороку так полюбляємо святкувати. Можна ще зрозуміти жорстокість до інших людей, адже деякі з них, можливо, своєю поведінкою і стилем життя на неї заслуговують. Однак жорстокість по відношенню до беззахисних тварин – це також гріх. Можна зрозуміти вживання тваринного м’яса у їжу, можна виправдати мисливство, як необхідність вирівняти популяції тих чи інших видів тварин у лісах, проте, ніяк не можна зрозуміти і виправдати садистського задоволення від знущання над тваринами. Не дивлячись на те, що в Україні посилили відповідальність за жорстоке поводження з тваринами і тепер за це можна сісти за  ґрати, випадків садизму менше не стало.

Україну вразила жорстока історія з Харкова: вчора, 21 квітня, жінка на зупинці громадського транспорту жорстоко вбила кота на очах у інших громадян. Як повідомляють очевидці, дівчина поводилася вкрай неадекватно, не важко припустити, що гарно «відсвяткувала» Великдень і під впливом оковитої, а може й чого міцнішого, пішла шукати розваг. На жаль, на її шляху зустрілася нещасна ні в чому не винна тварина, яка в результаті загинула в муках.

Що сталося з нашою людяністю? Де наше бажання будувати гуманне і справедливе суспільство, куди пропало прагнення до щастя і високих матеріальних та моральних стандартів життя? Що відбувається з нами всіма? Військові продовжують гинути за нас на фронті, медики ризикують своїм здоров’ям заради порятунку нас від біологічної загрози, поліцейські не встигають рятувати сім’ї від домашнього насилля, а пожежники днями й ночами намагаються гасити пожежі на українському Поліссі. Бо хтось десь заради розваги, чи може й на зло, вирішив підпалити суху траву. Палає від Волині до Чернігівщини. Згорають цілі населені пункти, лісівники і рятувальники кажуть, що за 20 років роботи не пам’ятають пожеж таких масштабів.

У грудні минулого року світ сколихнула «Австралія у вогні». Ми були шоковані масштабами загрози, загинула неймовірно велика кількість тварин, в тому числі – рідкісних видів. Волонтери-зоозахисники цілими командами були готові вилітати з України до далекого континенту рятувати коал і кенгуру. Уряд Австралії відмовився від цієї допомоги, заручившись підтримкою країн зі свого регіону. Де ж наші волонтери-зоозахисники, коли вони так необхідні нашим тваринам – обгорілому бобру, який вибрався, з полум’я і прийшов до людей, однак, отримав опіки не сумісні з життям, зайчисі, чиї зайченята згоріли живцем у підпаленій кимось заради розваги траві, голодним лисенятам, чия мама задихнулася димом, скрутившись клубочком посеред вогняної пастки? Хто займається порятунком наших червонокнижних тварин? Може, є якісь фонди, якісь притулки, хтось надає обгорілим і пораненим звірям ветеринарну допомогу, хтось годує їх в умовах, коли все живе в їхньому середовищі проживання вигоріло? Де рахунок, на який можна перевести кошти для подолання цієї біди? Де волонтери-рятувальники, готові надати свою техніку, інструменти чи пару робочих рук для допомоги ДСНС і лісівникам, які своїми силами ледь можуть впоратися з масштабними пожежами? Видно тільки масу гнівних постів у Фейсбуці і погрози «невідомим особам», які заради розваги підпалили траву чи не загасили після себе багаття у лісі.

Ми стаємо пасивними, замкнутими на власних проблемах, байдужі, а то й агресивні до чужого горя. Часто журналісти писали про біологічні, безпекові та соціально-економічні аспекти карантину, однак не зустрічаються матеріали про морально-психологічний стан суспільства в умовах цього режиму. Таке відчуття, що карантин і все, що з ним пов’язане, дозволило перезавантажити моральні цінності і, на жаль, в загальному те, що відбувається, йде в неправильному руслі.

Сьогодні, 22 квітня, стало відомо, що карантин продовжать до 11 травня. З 12 травня розпочнеться перший із п’яти етапів виходу з карантину. Тож нам всім доведеться ще деякий час пожити у тому особливому режимі. Давайте проживемо його правильно: побудемо на одинці з собою або ж разом з близькими людьми, відновимо власну внутрішню рівновагу, закриємось від негативу і спробуємо налаштувати власне позитивне мислення, перезавантажити життя, нова сторінка якого розпочнеться вже 12 травня. Світ буде іншим, Україна буде іншою, однак нам, всім разом, її будувати далі. І тільки від нас, від нашого морально-психологічного стану після завершення карантину буде залежати, якою буде нова Україна. Адже всім хочеться жити в здоровій, успішній, процвітаючій, щасливій країні з правильними цінностями і високою метою. Але щоб будувати таку країну, потрібно спершу побудувати себе. «Ти сам собі країна, зроби порядок у своїй голові», – Кузьма Скрябін. 

Василь Онищук

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *