Міськрада Луцька вкотре змінила свого очільника. Після смерті Миколи Романюка ватажок представницького органу влади змінюється вже втретє. Як у Луцькраді секретаря змінювали розповідає «Волинська правда».

«Хто сьогодні при владі? Ваші чи наші?» – якось жартував депутат Микола Яручик, звертаючись до колег з «УКРОПу». Ну як не вірити фразі, що в кожному жарті є доля правди, якщо і справді влада у Луцьку як погода на Туманному Альбіоні: змінюється за подихом верхніх шарів атмосфери. Щоправда, політичної.

Відчули це і журналісти, які запізнились на сесію. Ото ішов собі на засідання до секретаря Поліщука, заходиш – а на секретарському «троні» – Пустовіт. Але про все по порядку.

 

Продовження сесії розпочалось з ….оперативки. Представники «коаліції» зібрались на закриту міні-нараду. Журналістів на неї, звісно ж, не пускали, однак той факт, що до депутатів долучився Олександр Товстенюк наштовхував на думку, що сесіюватиметься весело.

Продовження засідання спланували на 8.30 ранку. За хвилину до офіційного старту роботи  депутатів в залі фактично не було. Після вихідних початок робочого тижня проспали не лише журналісти.

За декілька хвилин депутатський десант все ж поповнився. Не встигли власники мандатів повсідатися за свої місця, як Ігор Поліщук відразу взяв на себе обов’язки головного ньюзмейкера. Секретар заявив, що порадився зі своїм політичним наставником Ігорем Палицею та вирішив залишити займану посаду.

 

Дежавю. Знову вибори. Знову встановлення кабінки і повернення скриньок для голосування, які, здавалось би, ніде і не дівалися.

Поки врегульовувались технічні питання, «коаліція»  жартома влаштувала праймеріз для Тараса Шляхтича, з посмішками пропонуючи тому вакантне місце. В хорошому настрої були і депутати від «Солідарності».  «Ти ідеш на секретаря, Сірьога?»  – звертались вони до Сергія Шкоди.

По-доброму пожурив журналістів, які запізнились на сесію, депутат-військовий Олександр Кравченко, який звик до дисципліни і пунктуальності. «Ви все проспали»,  – з посмішкою резюмував він.

Депутати сприйняли відставку Поліщука по-різному. Одні приховували емоції за «покерфейсами», інші – злісно намагались «підколоти» медійників. Напевно, не дарма кажуть, що політика – це мистецтво. Не всім дано…

Сам же Поліщук сприйняв кадрові перетурбації з гумором.  «Повертаюсь на своє рідне місце», – сказав він, всівшись по сусідству з однопартійцем Кравченком.

Згодом обрали тимчасового головуючого. Ним став «укропівець» Микита Рабан. Для молодого депутата понеділок став таким-собі днем змін: новий костюм, тимчасово нова іпостасія у міськраді.

 

У засіданні оголосили «енну» перерву. Під час якої з’явився «самовисуванець» на секретарство, активіст, Ілля Токаренко.

«Я на вакантне місце», – заявив він. Громадський дІяч як несподівано з’явився, так і раптово зник. Напевно згадав, що для секретарства як мінімум потрібен депутатський мандат.

Депутати запропонували на посаду секретаря  стріляного бійця – Григорія Пустовіта. Політика, який вже мав досвід роботи на посаді секретаря, прогнозовано підтримали всі члени провладної команди.

Не встиг на табло ради засвітитися напис «За – 22, рішення прийнято» як у когось заграв рінгтон з промовистими словами «Найкращий день заходив вчора…». Випадковість?

Далі – дежавю № 2. Знову Пустовіт і Поліщук на авансцені. Екс-губернатор вручає молодшому колезі букет квітів. Десь ми вже таке бачили…

Укропівець зрегагував миттєво, передарувавши букет Аллі Надточій. Тим часом депутат Юрій Безпятко запевнив журналістів, що голосування за нового секретаря закріпило принцип безперервності влади у місті.

Вже за головування Пустовіта до залу повернулися депутати від «Свободи» та «Самопомочі». Розминувся з колегами із «Солідарності» депутат-меценат Андрій Покровський. Після зміни на секретарському містку його товариші по фракцій до залу так і не повернулись.

Далі робота пішла в звичному русі. Після затяжного старту депутати взялися наверстувати втрачене. Голосували без доповіді, часто форсуючи події.

Сесію часто зупиняли на короткі перерви. Депутати розважались як могли. Хтось по гарячих слідах вишукував, що про нього написали журналісти. Інші – користуючись моментом вибігали покавувати.

Олександр Кравченко знову спробував себе у ролі фотографа. Цього разу він протестував фотоапарат журналіста Івана Савича.

Знову повеселив  колег Микола Дендібєрін. Депутат зробив припущення, що нечистоти у місті зливали для того, аби насолити секретарю Поліщуку. Мовляв, тепер вже такої потреби немає.

Гарячою була дискусія, що стосувалася землі у парку 900-річчя Луцька. Депутат Ткачук заявив,  що в голосуванні участі брати не буде: можливий конфлікт інтересів, бо землю виділятимуть для його родички.

Незважаючи на це, голова земельної комісії брав активну участь в обговоренні і палко доводив те, що землю у парку забудовувати не будуть. Натомість – виділять 200 тисяч гривень для каналізації. Більшість присутніх громадян у такі наміри не повірили, однак рада все ж проголосувала за проект рішення.

У ще одному суперечливому земельному питанні вміння переконувати колег продемонструвала Юлія Дацюк. Депутатка попросила проголосувати за дискусійний проект рішення і колеги відразу її підтримали. «У вас талант», – хвалили обраницю громади однопартійці.

Періодично сесія була занадто монотонною. Земельні питання змусили занудьгувати Микиту Рабана, який пересів на депутатські місця фракції «Народного контролю». Занудьгував і автор цих рядків. Тому те, що було згодом до цього матеріалу не потрапило…

Як ситуація розвиватиметься надалі, достеменно не відомо навіть головним дійовим особам політичних баталій. Зрештою,  половина дійових осіб мерських перегонів, як фінального акорду цих баталій, – невідома.

Відкрито свій намір податися в мери озвучив лише Ігор Поліщук. Та й то ця заява запросто може бути фільчиною грамотою або тактичним ходом. Зрештою, в кулуарах імовірним претендентом на мерське крісло від «УКРОПу» називають і  Григорія Недопада. Не варто виключати наявність в «зелених» в рукаві імпровізованого містера Х або ставку на когось із перевірених бійців.

На низькому старті і команда «Солідарності». Щоправда, тут з кандидатами картина ще більш незрозуміла. Заступники луцького  і тернопільського мерів, депутат-меценат, екс-губернатор, а може і той, хто заявляв про свою неналежність до жодної з груп впливу? Голова ОДА Володимир Гунчик в інтерв’ю «Конкуренту» заявляв, що у «Солідарності» вже є кандидат. Чекаємо новин.

Не варто забувати і про Юлію Вусенко, яка, зауважу, згідно із рішенням суду є легітимним секретарем ради. Цілком імовірно, що на вибори піде і людина, яка вже сиділа у мерському кріслі, або ж хтось із найбільш затятих активістів.

Реакція  деяких представників більшості на заяву Поліщука підтверджує думку, що обрання Пустовіта – не планова ротація,  а вимушений крок. Можливо «коаліція» спрогнозувала рішення суду, поновлення Вусенко і вберегла свого кандидата від подальшої судової тяганини, забравши з лінії вогню.

Минуле сесійне засідання тактично виграла більшість. «Коаліція» витиснула максимум із складної ситуації. Однак не варто забувати про рішення Львівського апеляційного суду. Ухвала Феміди, висловлюючись термінологією фехтування, дає тактичну правоту і право на атаку опозиціонерам.

Як би там не було, але фехтування у міській раді Луцька продовжуватиметься аж поки городяни не отримають мера без приставки «в.о.».  Останній удар шпагою не означатиме фінальної перемоги…

Текст і фото – Андрій Мошкун