Володимирові Гунчику довелося стати головою Волинської ОДА тоді, коли ця посада нагадувала про «електричний» стілець. Навряд чи він сам  «горів» бажанням  посісти це місце у період суцільного екстріму, коли не  було достеменно  відомо не тільки про те, що очікує область, але й чи зуміє вистояти Українська держава як така. Та й  матеріальної мотивації    Володимир Петрович не мав:  гарантована  платня заступника президента Корпорації «Богдан», виконувача обов’язків директора дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» суттєво вища за губернаторську. А бути в ролі «рішали», щоб користуватися  митними, бурштиновими  та іншими преференціями загалом убогої та невеликої  прикордонної області, аби  поповнити число   мільйонерів,  теж не  хотів. Та й амбіції власного еґо також не зашкалювали: вік стрімко наближався до шістдесяти (в березні 2019  року виповниться  61).

І все-таки чому він у 2014-му не сказав «ні», розуміючи всю невдячну сутність майбутнього статусу? Хоч, згідно з філософемою Володимира  Маяковського,  близьке бачиться з відстані, навряд  чи всі крапки над «і» вдасться адекватно розставити зараз.

Володимир Гунчик  не належав до жодного з найвпливовіших бізнесово-фінансових угруповувань,  які «вампіріли»  і ділили Волинь. Але при цьому він був людиною Петра Порошенка, оскільки очолював  його бізнесову структуру в Луцьку.  Весною 2014-го, ще до свого президентства, Петро Олексійович під час  прес-конференції в обласному центрі Волині зізнався: «У мене є Володимир Гунчик, людина, яку я знаю двадцять років і якій довіряю. Кого мені ще треба?»

Тож цілком логічно, що саме Володимир Петрович під час президентської кампанії  2014 року був   керівником Волинського обласного виборчого штабу Петра Порошенка. До речі, результат голосування  виявився  пристойним і достатнім для перемоги у першому турі. 52, 41% волинських виборців віддали свої голоси «за» кандидатуру чинного Глави держави (загальноукраїнський показник – 54, 7%).  Тож цілком закономірно, що керівництво областю Президент довірив саме Володимиру Гунчику, який з 24 липня 2014 року очолив ОДА.

Представляв нового губернатора, котрий замінив на цій посаді «батьківщинівця» Григорія Пустовіта,  перший  заступник голови Адміністрації Президента України Геннадій Зубко (зараз він – Віце-прем’єр-міністр). До речі, тоді Володимир Гунчик  висловився перед присутніми в сесійній залі Волинської облради про своє розуміння поставлених Банковою завдань: «Шановні колеги, друзі! Я маю право так казати, бо багатьох із вас знаю особисто, з багатьма працював. З деякими людьми робили бізнес, із політиками вирішували політичні питання, з громадою – громадські. Для мене ви всі – одна команда, яку я назвав би просто – волинська громада. Хочу подякувати Президенту України Петрові Олексійовичу Порошенку за високу довіру щодо призначення мене головою облдержадміністрації. Зроблю все, щоб волиняни, команда Президента не відчули негативу у зв’язку з моїм приходом на посаду. Постараюся зробити все, щоб громада розвивалася в такий складний для всіх час. Я розумію, що люди чекають змін, а зміни йдуть дуже повільно. Звичайно, цьому заважає війна.

Але неможливо у всьому звинувачувати військову агресію. Потрібно закачувати рукави і вирішувати нагальні проблеми, які стоять перед громадою. Потрібно консолідувати суспільство, всі патріотичні сили, щоб мінімізувати проблеми, які є в області, не перекладаючи їх на Кабінет Міністрів, Верховну Раду, команду Президента. Старатимуся робити все, щоб ці питання вирішувати в регіоні. У нас для цього є всі можливості. Ми – ворота з Європи в Україну. Ми маємо всі можливості показати, як Україна трансформується у вільного члена Євросоюзу. Маємо прекрасний ресурс, прекрасних людей. Ми вміємо це робити. Єдине – потрібно цього хотіти, старатися, змусити кожного на своєму місці професійно виконувати свою роботу…

Одна людина сама не може зробити нічого. Потрібна підтримка громади. Потрібно бути відвертим і відкритим перед усією громадою. Тому другим завданням бачу відкритість влади. Я не бачу ніяких проблем в тому, щоб послідовно обговорювати з громадою ті завдання, які стоять перед нами. Виносити проблеми на розгляд різних органів влади, починаючи від селищної ради і закінчуючи обласною, та вирішувати їх. Відкритість влади – це головний шлях для боротьби з корупцією. Корупція крутиться там, де все закрито, де нема доступу до інформації, де засоби масової інформації та громадські організації відрізані від цих процесів.

Я хотів би звернутися до працівників апарату облдержадміністрації. Не може людина сидіти на своєму робочому місці і чекати команд. Не може людина тратити робочий час, вичікуючи і займаючи посаду чітко для того, щоб не проявляти ініціативи.

У найближчий час ми зустрінемося з депутатами селищних та районних рад. Я постараюся побувати в кожному районі, почути проблеми, які там є, обговорити всі питання з депутатським корпусом обласної ради. Але перед тим ми повинні все пропрацювати в структурах та підрозділах облдержадміністрації. Команда повинна відчувати відповідальність за кожне прийняте рішення. За ним – конкретні люди кожного регіону області.

Хотів би, маючи можливість поспілкуватися із засобами масової інформації, сказати, що я відкритий. Обіцяю вам, щоб кожен місяць будемо проводити серйозну підсумкову роботу. Не чекати 100 днів, не чекати півроку… Кожна апаратна нарада в обласній адміністрації повинна починатися з того, що ми зробили з попередньої наради.

Кожен керівник отримає доручення і повинен доповісти, що він зробив для громади. Нарада для наради не потрібна. Чиновник не потрібен для апарату. Апарат не для чиновників. Це люди, які мають працювати на суспільство. У нас у бізнесі, якщо керівник не виконував свої функції, бізнес зупинявся. Так повинно бути і в громаді.

Будуть серйозні зміни у ставленні до роботи, пов’язаної з розвитком. Головне завдання – зберегти стабільність і створити умови, за яких волинська громада розвивається. Сьогодні значна кількість проблем зависла через те, що суспільство воює. 50 мільйонів гривень щоденно іде на війну. Я розумію бізнесменів, підприємців, але хочу сказати, що ми постараємося мінімізувати кожну проблему, яка виникла в області. Максимально зробити все, щоб бізнес не відчув байдужості влади. Але разом із тим, звертаючись до представників бізнесу, які присутні в цій залі, я хочу сказати: не розраховуйте на те, що завтра з Києва в область поллються гроші. Є статті витрат сьогодні, де набагато важливіше приймати рішення. Але якщо нема розвитку, громада не може жити. Тому потрібно зробити все для того, аби ту ситуацію, яку ми маємо сьогодні, проштовхувати для подальшого розвитку загалом. Я дуже розраховую на підтримку бізнесу в цьому питанні.

Хотів би звернутися до присутніх в залі і всіх волинян щодо підготовки до зими. Я вважаю, це – найсерйозніша проблема, яку ми повинні вирішувати в кінці цього року. Напевне, не просто потрібно статистично обговорити питання ступеня готовності у районах чи містах, варто оцінити ситуацію загалом: наскільки ми готові сказати людям правду. Щоб сконцентруватися на тих моментах, які не дозволять завтра зупинити економіку області, залишити без опалення школи, дитячі садочки. Треба чітко визначити пріоритети та надати їм перевагу. Держава приймає непопулярні рішення. Нам із вами треба дивитися правді в очі, і з цієї трибуни, в цій залі, в цій будівлі обговорювати реальну ситуацію в області. Думаю, що ми всі це добре розуміємо.

Я розраховую на підтримку депутатів усіх рівнів. На відданість працівників апаратів райдержадміністрацій. Хочу звернутися до всіх людей області з проханням максимально об’єднати зусилля для того, щоб Україна не втратила свою незалежність. Зробити все, щоб ті люди, які сьогодні на Сході країни і будуть, я впевнений у цьому, повертатися до нас, на рідну Волинь, відчули тепло земляків, турботу про них. Треба якнайшвидше завершити війну й поринути у мирний шлях розвитку суспільства. Хочу, щоб ефективність роботи державних адміністрацій мала конкретний результат. Хочу, щоб ми відчули реальну критику, але поряд із цим і реальну підтримку. Дуже хочу відчути плече і руку колег по роботі, депутатів, людей, які працюють за межами цієї зали, тому що ми – єдина команда. Зроблю все для того, щоби ні в якому разі не спрацювати гірше і показати: Волинь може стабільно розвиватися, тут є прекрасна команда, яка вирішує поставлені перед нею завдання. Все решта – в робочому режимі, в процесі спілкування. Я відкритий до розмови».

Що  з запланованого вдалося реалізувати? Хто став  союзником  голови Волинської ОДА Володимира Гунчика? Хто обрав  курс на системне «вставляння палиць»? Зрештою, щоб відповісти більш-менш вичерпно на ці запитання, потрібна щонайменше грунтовна аналітична  публікація.  Свідчення того, що Банкову влаштовував стиль керівництва Волинню, – термін перебування Володимира Петровича на посаді обласного очільника владної президентської вертикалі (24 липня 2014 – 22 березня 2018 року).Без чотирьох місяців – чотири роки!

І все-таки за рік до президентських виборів Глава держави відправляє у відставку губернатора, який вірою та правдою йому служив.  Причому за досить непростої ситуації, оскільки головою облради став Ігор Палиця. Той  має багатий успішний досвід (і як колишній народний депутат, і як надзвичайно ефективний голова Одеської ОДА, і як бізнесмен зі сферою своїх інтересів), але перебуває в УКРОПі – лавах опозиційної до чинної влади політичної  сили. Тож знайти спільну мову волинським  очільникам обласної державної адміністрації та обласної ради не вдавалося знайти. Іноді взаємні випади (правда, різкішим у висловлюваннях був таки Палиця) виходили за межі коректності. Чи вигравала від такого протистояння область? Відповідь зрозуміла. Та хіба могло бути інакше, коли жоден зі згадуваних керівників   не міг  піти на кардинальний компроміс, оскільки його не досягнути між собою їхні «сюзерени» Петро Порошенко та Ігор Коломойський?  То все-таки чому Президент відправив у відставку беззаперечно відданого голову Волинської ОДА?

Звісно, достеменні відповіді відомі хіба Адміністрації Президента. Певне світло  свого часу «пролив» в інтерв’ю для  «Волинської правди»народний депутат ІгорГузь. Він, до речі, ще в  грудні 2017-го  оприлюднив інформацію про те, що на Волині буде новий очільник президентської владної вертикалі, хоч  відповідний указ Глава держави підписав у березні.  Відповідаючи на запитання, чи доцільно було Банковій за рік до  виборів  Глави держави, «міняти коней на переправі», Ігор Гузь зазначив: «Це запитання я б розділив на дві частини.  Перша  стосується соціально-економічної ситуації в області. Я маю на увазі – й здатність Володимира Гунчика об’єднати еліти, співпрацювати з Волинською обласною радою та народними депутатами  України…  Готовність відправити у відставку Володимира  Гунчика була давно. Але не могли відшукати підходящої кандидатури на посаду голови  Волинської ОДА».

І тоді в області не виявилося нікого гідного, щоб посісти цю посаду? Чи, ймовірно, суть полягає в іншому?   Можливо, Гунчик не влаштовував структуру,  яка, демонструючи  ситуативну підтримку чинному Президенту, хотіли отримати належну віддяку і контролювати область?

Але коли  Волинь намагалися де-факто поділити  між собою два фінансово-політичні угрупування,  Володимир Гунчик відмовився отримати від цього бізнесові дивіденди,  прийняти чиюсь сторону. І при цьому  всі свої дії узгоджував із Банковою. І – як наслідок –  відставка (з призначенням відтак  начебто на більш оплачувану посаду в таємничому оборонпромі). А водночас – переведення у статус «невидимки», усунення з політичного життя.

Хоч наступником по посаді губернатора став киянин, генерал-полковник у відставці Олександр Савченко, це  призначення (попри мимовільну аналогію з  генерал-майором Анатолієм Французом) –  інакша ситуація. Якщо Анатолій Йосипович сам «купував» губернаторство, то Олександр Ілліч чинив інакше – як обов’язковий, дисциплінований солдат.

Вище згадуваний народний депутат Ігор Гузь пояснював у «Волинській правді»: «З приводу цієї кандидатури… Олександр Ілліч – це  людина, яку, не секрет, запропонувала група «Континіум» (і ті, які входять  до цієї фінансової структури, і ті, які належать до депутатської групи «Воля народу», – зокрема Степан Івахів). Значить, так вони вважали за потрібне. Але є певні нюанси. Савченко – не місцевий. Щоб вникнути в ситуацію, в наші, так би мовити, нетрі волинські, треба багато часу. Навіть, щоб познайомитися з депутатами,  адміністрацією, депутатами районних рад – це буде достатньо довго…Якби, напевне, він мав можливість очолити  Волинську  ОДА принаймні  за два роки до президентських виборів, то за півроку – рік, очевидно, освоївся б. А далі принаймні рік міг би працювати.  Але  такий вибір Президента…Чи зважає Савченко на сумний досвід Француза,  не знаю. Але  те, що він не робить необачних політичних кроків, це факт. Теза, нібито «присилають Савченка випалювати тут землю і готувати вибори для Порошенка», поки що не підтверджується.  І це правильно».

У цьому сенсі цікава позиція самого нинішнього очільника Волинської ОДА. В інтерв’ю для «Волинської правди»  Олександр Савченко пояснив: «Вибори  не я роблю. Вибори  роблять місцеві «вожді», ті, хто формує дільничні комісії. Та й у будь-якому випадку виборчі комісії (дільничні – у першу чергу) – це місцеві   жителі. Це стосується  й обласної територіальної комісії. Тому хіба можна казати,  що я приїхав  робити  на Волині вибори… Не я буду робити вибори. Волиняни їх роблять. А з мого боку це нереально, з Києва я людей не привіз. У мене просто часу немає». А відтак він зізнався: «Хоча, зрозумійте, я не досягну того досвіду, який має Гунчик.  Він працював три роки. У мене нема такої можливості.  Я працюватиму рік».

Ця відповідь  у певній мірі запрограмовує чергове «чому» з приводу кадрової перетрубації Банкової. Невже оточення Президента не розуміє,  що будь-яка бізнесова структура «штовхає» своїх  людей у політику, щоб  мати «дах» згори. Щоб, врешті, зберегти себе від наслідків вірогідних «фас» для правоохоронних,  каральних підрозділів. Але така структура орієнтується    на переможців. А що, потім, коли… Тоді вона знайде іншого покровителя. Тому що домінуючий  інтерес – економічний, а не ідеологічні переконання, політична позиція.

«Я – людина командна. Завжди працював і буду працювати в команді Президента», – говорив  для «Волинської правди»  Володимир Гунчик (напередодні свого трьохрічного ювілею  на посаді голови ОДА).  Схоже, й Главу держави влаштовував очільник області. Адже, пригадаймо, саме у Волинській облдержадміністрації Петро Порошенко провів  ключову нараду в травні 2017-го. «Напевне, візит, перш за все, зумовлений тим, що питання безвізу – це одна із головних обіцянок, які давав Президент під час передвиборчої кампанії,  і вона зреалізована. Очевидно, тому й  Глава держави прийняв відповідальне рішення саме у  Волинській обласній державній  адміністрації  провести  нараду щодо запуску механізму безвізового режиму.  Для нас, зрозумійте, це не просто візит Президента України, який приїхав подивитися, що робиться на Волині. Він провів в області ключову нараду. Це якраз засвідчує його ставлення до Волинської області», – розповідав для «ВП» Володимир Гунчик.

Тим не менше, «обряд» передачі влади в руки наступного голови ОДА провів у Луцьку сам Глава держави.  Дійство відбувалося    23 березня  2018-го в залі Волинської обласної ради.  Відрекомендовуючи Олександра Савченка, Петро Порошенкозазначив:«Новий голова, я його знаю уже років  вісімнадцять. Це є професійна, рішуча, патріотична людина, дуже грамотна і обдарована. Зараз він має завдання підтримати ті всі тенденції, які були започатковані Володимиром Гунчиком, захистити волинський бізнес, забезпечити порядок…В області має бути порядок. Порядок з бурштином. Хто захоче балуватись – получить по руках». А відтак, висловлюючи  вдячність попередньому очільнику облдержадміністрації, підкреслив,  що «у непрості часи Володимир Гунчик зробив дуже багато».

Чи скористався Президент своїм правом  на помилку (перефразуємо  термін  Василя Сухомлинського) у випадку кадрової пертурбації за рік до виборів Глави держави, буде відомо у квітні 2019-го. Адже, як і досі нагадують аналітики, критерій істини – практика. Тож і саме результати  голосування  (31 березня, під час першого туру, та 21 квітня, під час другого туру) розставлять  крапки над «і», чи Банкова відмовилася від перемоги. Хоча, звісно, вони не дадуть відповіді на багато «чому». Та й результат голосування на Волині,   за великим рахунком, істотно   не впливає на загальноукраїнське  волевиявлення.

Утім, як писав на своїй сторінці у «Фейсбуці» Володимир Гунчик, «життя складне, і воно продовжується. Нам потрібно ще багато зробити для Волині і України!»

Віктор Вербич