Нещодавно Міністерство освіти і науки України винесло на громадське обговорення проект нової редакції Українського правопису. Філолог, адміністратор спільноти «Клясичний український правопис» та колишній керівник київської обласної філії у ВО “Рух захисту української мови” Андрій Бондар на своїй сторніці у соцмережі розповів про нововведення, які передбачені новим правописом.

Як відомо, зауваження і пропозиції до напрацьованого документу прийматимуть до 15 вересня.

У новому правописі створена у 2015 році комісія пропонує врахувати новітні мовні явища, що поширюються в різних сферах суспільного, наукового і культурного життя.

Остання редакція українського правопису датується 2012 роком.

Отож пропонуємо до вашої уваги нововведення:

БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

1. У питомо українських словах перед “н” та “р” пишемо “і” або “и”: “індик” (“индик”), “ірод” (“ирод”); слово “ирій” не має форми з “і”.
2. “И” пишемо на початку вигуків (“ич!”), часток (“ич який хитрий”), дієслів (“икати”, “икнути” тощо) та похідних від них іменників: “икавка”.
3. Висвітлено факт наявності початкового “и” у словах, що прийшли з инших мов: “ийбен”, “ир”, “Кім Чен Ин”.

БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

4. Серед прикладів уживання “г” на місці “h” з’явилося два нових слова: “госпіс” (за чинною нормою – “хоспіс”) і “гостел”.

ЧЕРГУВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ (ПРЕФІКСІВ) “У” ТА “В”

5. На початку речення перед приголосним дозволено писати “в”: “В лісі пахло квітами”, “Вгорі яскраво сяяло сонце”.
6. Тільки “у-” пишемо на початку слова перед кількома приголосними: “упритул”, “утроє” (хоч далі є пункт, у якому дозволено писати “в-” перед буквами на позначення приголосних, крім “в”, “ф” та буквосполучень(!) “хв”, “льв”, “зв”, “св” та ин.). Суперечливі пункти, однозначно потребують доопрацювання.
7. Після слова на голосний перед “в” пишемо префікс “в-“, а не “у-“: “Дослідниця вважає експеримент успішним”, “Гості ввійшли до зали.
8. Уточнено, що “в” пишемо перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний: “в НБУ” (“в ен бе у”), “в МВФ” (“в ем ве еф”).
9. Уточнено, що після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з кінцевим голосним, пишемо “в”: “1990 р. в місті сталася незвичайна подія”.
10. У поезії слова “Вкраїна” більш не вживають.

ЧЕРГУВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ (ЧАСТОК) “І”, “Й” ТА “І”, “Й” НА ПОЧАТКУ СЛІВ

11. Після кінцевих “я”, “ю”, “є”, “ї” пишемо тільки “і”: “Твій край і моя батьківщина”; “Вивчили морфологію і синтаксис”.

СПРОЩЕННЯ У ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

12. Новий виняток: зберігаємо літеру “т” у слові “дев’яностники”.

ПОДВОЄННЯ ПРИГОЛОСНИХ

13. Слово “священник” пишемо з двома “н”, як і решту слів, що мають збіг на стику кореня або основи із суфіксом.

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

14. Уточнено, що префікс “архі-” і нових словах, і в словах церковного вжитку пишемо тільки з кінцевим “-і”: “архіважли́вий”, “архідия́кон”, “архімандри́т”, “архістрати́г”, “архієпи́скоп”, “архієре́й”, “архімільйоне́р”, “архіскладни́й”.
15. Уточнено, що завжди пишемо “анти-” та “квазі-” всупереч “правилу дев’ятки”.

ПРАВОПИС СУФІКСІВ

16. Зі списку слів з префіксом “-ович-“, “-(ь)ович-” прибрано слово “Ігорович”. Поле для дискусій?
17. Серед рівнозначних пар слів “Кузьмович” і “Кузьмич”, “Савович” і “Савич”, “Хомович” і “Хомич” слова із суфіксом “-ович” виведенно з-за дужок і надано провідну ролю, а з “-ич” – ситуація зворотна.
18. В утвореннях від власне українських коренів замість суфіксів “-ист”, “-изм” пишемо “-іст”, “-ізм”, як у відповідних иншомовних відповідно до “правила дев’ятки”: “боротьбіст”, “побутовізм”, “речовізм”.
19. Суфікси “-ир”, “-ір-” відтепер не випадають ще й у словах: “драгірувати”, “солірувати”, “утрирувати”.

Написання слів разом, окремо й через дефіс

СКЛАДНІ СЛОВА ЗІ СПОЛУЧНИМИ ЗВУКАМИ “О”, “Е”

1. Нові винятки: сполучним звуком у слові “ножетримач” є звук “е” (замість сподіваного “о”), у словах “повітродув”, “повітрозабірник” – “о” (замість сподіваного “е”).
2. Як приклад ужито слова “медіалінгвістика” та “медіастилістика”. Отже, компонент “медіа-” пропоновано писати разом.

СКЛАДНІ СЛОВА БЕЗ СПОЛУЧНОГО ГОЛОСНОГО ЗВУКА

3. Слово “Святвечір” віднесено до складноскорочених, а отже, його пишемо разом і з великої літери.
4. Слово “флешмоб” теж віднесено до складноскорочених. [Цікаво було б глянути на розгорнуту версію цого слова 😉 ]
5. Слова з иншомовними компонентами “арт-“, “боди-“, “боді-” (перед голосним), “веб-“, “економ-“, “кібер-“, “пан-“, “поп-“, “прес-“, “фолк-” (“фольк-“) пишемо разом, а не через дефіс: “артринок”, “бодибілдинг”, “бодіарт”, “вебсторінка”, “економклас”, “кібермашина”, “панамериканський”, “попмузика”, “попгурт”, “пресконференція”, “фолкгурт”, “фолькмузика”.

Уточнено, що якщо такі иншомовні компоненти приєднані до власного імени, їх пишемо з дефісом: “пан-Європа”, “псевдо-Фауст”.

6. Компоненти “максі-“, “міді-“, “міні-“, а також “бліц-“, “екстра-” й “топ-” відтепер пишемо разом, як і компоненти “макро-“, “мікро-“, “нано-“, “екстра-“, “гіпер-“, “супер-“, адже їх віднесено до розряду тих, що визначають кількісний (дуже високий або низький) вияв чогось. Наприклад: “максіодяг”, “мідіодяг”, “мінікомп’ютер”, “екстраклас”, “топменеджер”, “бліцновини”, “бліцопитування”.
7. У компонентах “максі-“, “міді-” кінцевий “і” всупереч “правилу дев’ятки” перед наступним приголосним в “и” не переходить: “максісукня”, “мідіспідниця”.
8. Слова з “контр-“, “віце-“, “екс-“, “лейб-“, “обер-“, “штабс-“, “унтер-” пропоновано писати разом: “контрудар”, “віцепрем’єр”, “ексчемпіон”, “лейбгвардієць”, “обермайстер”, “штабскапітан”, “унтерофіцер”, але за традицією: “контр-адмірал”, а також “генерал-капітан”, “генерал-лейтенант”, “генерал-майор”, “прем’єр-мінíстр”.

З власними назвами їх пишемо завжди через дефіс: “екс-Югославія”.

9. Приблизність і часові межі, що передаються цифрами, на взір “3 – 4 дні”, “учні 8 – 10 класів” пишемо через тире, навколо якого СТАВИМО пробіли.
10. Уточнено, що числівниково-літерні найменування будинків, корпусів, поштових відділень тощо пишемо через дефіс: “будинок № 28-Г”, “корпус 3-А”; “Київ-1”.
11. Ініціяльні абревіятури, написані великими або малими літерами, з будь-яким словом пишемо через дефіс: “ВІЛ-інфекція”, “віл-інфекція”, “ДНК-аналіз”, “ВІП-зала”, “віп-зала”, “айті-галузь”, “е-декларування”.
12. Через дефіс пишемо дві ініціяльні абревіятури, написані великими літерами: “ВІЛ-СНІД”.
13. За традицією пропоновано писати “де-факто”, “де-юре”, “статус-кво”, “карт-бланш” та ин. [Знову нас чекає чорна діра винятків?]
14. Вилучено пункт: “Через дефіс пишемо звуки в словах, що вимовляються протяжно: “По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене” (Тесленко); “По-о-лк, стій!”

СКЛАДНІ ІМЕННИКИ

15. “Людинодень” і “тоннокілометр” запропоновано писати разом. Проте далі йде згадка, що іменники, що означають одиниці вимірювання чого-небудь, пишемо через дефіс: “кіловат-година”, “мегават-година”.
16. Невідмінюваний числівник “пів” зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: “пів аркуша”, “пів години”, “пів відра”, “пів мíста”, “пів огірка”, “пів острова”, “пів яблука”, “пів ящика”, “пів ями”, “пів Європи”, “пів Києва”, “пів України”. Якщо ж “пів” з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: “піваркуш”, “південь”, “півзахист”, “півколо”, “півкуля”, “півмісяць”, “півоберт”, “півовал”, “півострів”.
17. Слова – назви наукових звань (“член-кореспондент”) і назви рослин (“брат-і-сестра”) віднесено до слів з обома відмінюваними частинами: “члена-кореспондента”, “члену-кореспонденту”…; “брата-і-сестру”, “братом-і-сестрою”…

Проте слова “чар-зілля”, “дур-зілля”, “розрив-трава”, “сон-трава”, “мати-й-мачуха”, як і раніше, віднесено до тих, у яких відмінюваним є тільки останній компонент, напр.: “чар-зіллю”, “дур-зіллям”, “(на) розрив-траві”, “сон-травою”, “мати-й-мачусі” [Що ж це за правило, де більшість винятків?].

18. Написання іменників через дефіс, якщо перший з них визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим, доповнено кількома новими прикладами написання: “бізнес-план”, “бізнес-проект”, “допінг-контроль”, “інтернет-видання”, “інтернет-послуга”, “компакт-диск”, “піар-акція”, “піар-кампанія”, “фан-клуб”, “фітнес-клуб”.

Але всі вони водночас підпадають під написання разом як складноскорочені: “бізнес[овий] план” > “бізнесплан”, “допінг[овий] контроль” > “допінгконтроль”, “інтернет[не] видання” > “інтернетвидання”, як решта згаданих у цьому ж проєкті складноскорочених слів: “академ[ічна] відпустка” > “академвідпустка”, “еліт[не] житло” > “елітжитло”, “спорт[ивний] майданчик” > “спортмайданчик”.

19. Уточнено, що через дефіс пишемо іменники з назвою літери грецького алфавіту, що лексикалізувалася: “альфа-промені”, “бета-розпад”, “дельта-проміння”.
20. Іменник пишемо через дефіс, якщо перше слово є невідмінюваним іменником иншомовного походження: “суші-бар”, “караоке-бар”.
21. Уточнено, що через дефіс пишемо складні іменники, утворені з двох самостійних за допомогою сполучного голосного “о”: “монголо-татари”, “угро-фíни”, “Австро-Угорщина”.
22. Складні іменники з першими компонентами “власне-“, “невласне-“, що надають їм значення справжности / несправжности, ідентичности / неідентичности пропоновано писати через дефіс: “власне-зв’язки”, “невласне-зв’язки”, “власне-іменники”.