На думку експерта,відкладення введення в дію економічної (основної і найважливішої) частини Угоди про асоціацію до 2016 року – наслідок нинішніх геополітичних реалій. Адже ЄС не приховують,що не готові до посилення конфронтації з Росією чи нарощування фінансової підтримки України. Крамар зауваважує: «Єврокомісар із питань розширення та політики сусідства Штефан Фюле у відповідь на критику відверто визнав,що «це не затримка,а результат російських погроз. Ще на саміті 2008 року в Бухаресті Путін заявив,що Україна – неповноцінна країна».

Як вважає Крамар,«об’єктивним фактом є й те,що українському керівництву доводиться рахуватися з тиском ключових держав ЄС стосовно «дипломатичної деескалації» конфлікту з Росією на Донбасі,що апріорі можливо лише через поступки Путіну. Такий «мюнхенський» підхід базується на хибному розумінні логіки та цілей дій президента РФ,насправді лише розпалюючи його апетити задоволенням поперед¬ніх вимог. Проте в нинішніх реаліях Україні важливо будь-що не дати малозацікавленій її долею «старій» Європі або залежним від Росії урядам «нової» Європи зручний привід остаточно відмахнутися від підтримки Києва на тій підставі,що він нехтує їхніми пацифістськими ініціативами й сам провокує ескалацію».

Експерт наголошує: «Як і у випадку з відтермінуванням Угоди про асоціацію,йдеться лише про паузу,яка потрібна Путіну для зміни влади в Києві та здобуття контролю над усією Україною. Україні ж потрібен час на перепочинок та ймовірні зміни на міжнародній арені,наприклад,після президентських виборів у США,що мають відбутися за два роки. Досягнуті домовленості в цьому контексті просто зафіксували на певний час статус-кво,заморозили ситуацію,але не вирішили жодної проблеми».