На думку Альони Гетьманчук,«Дуда приїхав як добрий поліцейський. З двох пріоритетних для нинішньої польської влади питань співпраці на українському напрямку – безпека та історичний діалог,він публічно робив акцент на,даруйте за тавтологію,безпечному безпековому. Зовні може видатись,що в польському керівництві усвідомили,що заради відносин з Україною історичний діалог можна відсунути на задній план».
 
Але насправді,підкреслює вона,«це не так. Не варто розглядати візит Дуди як акт покаяння Польщі за резолюцію польського Сейму щодо Волині.
 
Маховик відновлення історичної справедливості у польському розумінні запущений в Польщі настільки,що історичний діалог залишатиметься гостро на порядку денному польської влади й надалі. Якщо вона здасть позиції на українському напрямку,вона послабить позиції всередині країни,добровільно віддаючи частину голосів іншим політичним гравцям,які не в уряді і можуть дозволити собі набагато радикальніший підхід».
 
Зважаючи на такі реалії,Гетьманчук радить Президенту України очолити такий історичний діалог. На її думку,варто «вперше за 25 років незалежності створити прецедент,коли не Польща показує приклад Україні,а Україна показує приклад Польщі. Нехай в історичному діалозі. Відреагувати на рішення польського сейму таким чином,щоб ця реакція чітко вказувала на право України так само вважати себе жертвою і право шанувати власних героїв,але не запрошувала до подальшого раунду ескалації. На моє глибоке переконання,ні Сейм Польщі,ні Верховна Рада не мають права давати власні інтерпретації історичним подіям».
 
Гетьманчук зазначає,що Президенту України слід «запропонувати польському президенту взяти своєрідний патронаж над історичним діалогом.
 
Головна ідея – показати,що історичні проблеми постійно так чи інакше обговорюються в українсько-польських відносинах,і тим самим надати аргументи нашим друзям в Польщі». Відтак вона пояснює: «Це спілкування потрібне для того,щоб польські партнери краще розуміли,що: 1. Справжня загроза для Польщі йде зовсім не від українців,які шанують Бандеру 2. В Україні теж є внутрішня політика,і будь-які серйозні компроміси в історичному діалозі так само означатимуть електоральні втрати. 3. Кожна з наших країн має право почуватись жертвою,але замість того,щоб сперечатися,хто більша жертва,краще допомогти одна одній стати переможцем 3. Чи не найбільший капітал,який Польща і її «м’яка сила» мають в регіоні – це приязне ставлення до неї мільйонів українців,які вважають Польщу союзником номер 1 для України».