Так нещодавно,вихованці школи здійснили поїздку в м.Дубно,де відвідали стародавній замок-фортецю,яка розміщена в центрі міста Рівненської області. Це – визначна пам`ятка історії,культури та архітектури України.
 
Історичні джерела свідчать,що оборонна споруда виникла як фортеця волинян у Х ст. Приблизно в кінці XIV — початку XV ст. князь Федір Острозький спорудив дерев`яно-земляне укріплення,яке,звичайно,мало дещо інший вигляд,аніж тепер. Ця споруда була оточена земляними валами,огороджена дерев`яним частоколом по периметру і тісно забудована всередині житловими та господарськими приміщеннями.
 
Проте обмежена площа замку,недостатня міцність дерев`яних стін і укріплень,досить часті пожежі,і,найголовніше,нижче розташування стосовно прилеглої ділянки міста,змусило князя Костянтина Острозького почати будову нової,рельєфно вищої,кам`яної фортеці.
 
1492 рік офіційно вважається датою спорудження Дубенського замку.
 
Замок,як родовий маєток князів Острозьких,переходив через шлюби від однієї князівської династії до іншої,а загалом він був приватною власністю князів Острозьких,Заславських,Сангушків,Любомирських.
 
І лише наприкінці XIX ст. замок був проданий військовому відомству,і відтоді тут почергово розташовувалися армійські частини: російського царя Миколи II,австрійського цісаря,петлюрівців,поляків,червоноармійців,гітлерівців,радянських військ. На території замку розташовані два палаци: з південного боку — палац князів Острозьких,а навпроти нього,з північного боку — палац князів Любомирських. Ім`я архітектора палацу князів Острозьких невідоме.
 
Із 1993 року замок входить до складу Державного історико-культурного заповідника м. Дубна. Сьогодні Дубенський замок поступово відбудовується і реставрується. На його території чинні музеї,виставки. Це рідкісна своєю красою,фортифікаційна споруда.
 
Оглянувши у ньому музеї та виставки,зробивши декілька фото-знімків на пам’ять,«козаки» виїхали ще до однієї історичної місцини – Тараканівський форт,що знаходиться за 7 кілометрів від Дубно.
 
Тараканівський (або Дубенський форт) збудовано в кінці ХІХ ст. неподалік села Тараканів (в ті часи це була прикордонна фортеця на межі Російської та Австрійської імперій). Будували масштабно – гарнізон налічував 800 чоловік,озброєння включало далекобійні гармати,а серед приміщень форту є навіть чималенька церква. Більшість приміщень пережили усі навколишні імперії й дотягнули до нашого часу в більш-менш цілісному стані (проте систематично руйнуються за відсутністю догляду).
 
Екскурсія молодим козакам провів генеральний суддя Рівненського куреня Українського вільного козацтва імені Северина Наливайка Мирослава Махновець. Не будучи істориком за фахом,жінка досліджує уже сім років історію спорудження і діяльність цієї фортифікаційної величної споруди Х1Х століття. Разом зі своїми побратимами-козаками,з дозволу Міністерства оборони України,вони часто проводять санітарні чистки і прибирання,упорядковують територію,готуючи її до екскурсійної роботи.
 
Прохід до аварійного колодязя підтоплений дощовою водою. Він,за словами Мирослави,був окремо укріплений і захищений. А ще дуже глибокий.
 
Навколо форту – кілька видів звичних листових дерев та ліани,які розрослися самі по собі,але розводити їх почали цілеспрямовано у 1901 році для маскування бойових позицій.
 
З історії форту
 
Розпочали це грандіозне будівництво в середині ХІХ ст. за наказом російського царя Олександра 11 для оборони залізничної і шосейної дороги,що йшла на Львів. Тоді цей край належав до Російської імперії. Головне інженерне управління при міністерстві оборони під керівництвом Е.Тотлебена,того самого,що збудував Брестську фортецю,майже на болоті,почав втілювати цей план. В 1860-х роках починають нарощувати пагорб для форту. 1873 р. приносить 66 млн карбованців на зведення потужної воєнної машини. 1884 рік – інспектування фортець регіону,яке підтвердило необхідність укріплення на західному театрі Дубно. Нарешті 1885-1890рр. стали роками народження Тараканівського форту. У плані форт має форму ромба розміром 180 на 220 метрів. Окрім каменю та цегли,пішло на будівництво немало й нового,як на той час матеріалу – бетону. Цеглу привозили з Польщі вагонами,залізнична колія була проведена прямо у форт,де її тут і розвантажували.
 
Дивує не тільки міцність і товщина у два метри споруди,а й майстерна викладка кладки,з акуратною розшивкою. Всередині стіни побіляні вапном. До цього часу не відчувається вологості,хоч форт нині знаходиться без даху,вікон і дверей. Все,що було тут металеве,давно уже вирване і здане на металобрухт сучасними вандалами.
 
Мав форт власну баню,пральню,пекарню,прийомний покій на 28 ліжок. У 1901р. зводиться гарнізонна церква в візантійському стилі,яка розмістилася в казематах центральної казарми. В його середині знаходилось величезне двоповерхове приміщення,куди досі веде кам`яний тунель. Там розташовувались житлові,складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штабу коменданта форту.
 
Тільки обслуговуючого персоналу тут налічувалось понад 300 чоловік та біля тисячі військовослужбовців. Периметр форту складений,з так званих,безпечних казематів,які слугували ще й для підтримки головного фортечного валу. Саме на валу знаходилась вогнева позиція (бруствери для гармат,танкетки для стрільців,тильні траверзи). Між ними був – і є дотепер – вал ганг,по якому переміщали гармати. З тилу форту був захищений шлях через головний рів,куди в разі необхідності висувався з спеціальних казематів металевий міст. Головний сухий рів посилювали ескарпова та контрескарпова стіни. На останній розмістились бойові бетонні каземати-кофри (з заходу,півночі і півдня).
 
На кінець XIX ст. Дубенський (Тараканівський) форт являв собою велике досягнення інженерної думки і був справжньою перлиною фортифікаційного мистецтва. Але після того,як він вже був повністю збудований,під час інспекції було виявлено,що його розташування не відповідає тим завданням,які перед ним ставились. Це означало,що мільйони царських карбованців Російської імперії були фактично поховані в землю. Як не дивно,у 1900р. новенький форт використовують лише як… склад,а пізніше й взагалі як тюрму.
 
Через це форт вже на початку XX ст. був залишений росіянами і зайнятий австрійцями. Відбили його росіяни під час Брусиловського прориву 1916 р.,хоча масованих боїв у форту не було і він майже не був на той час зруйнований. Набагато руйнівливішим виявився вплив часу і відсутність звичайного догляду… Так,сторона наземної частини центральної споруди форту ще не розсипалась,але всередині бути небезпечно. У коридорах є декілька «ловушок»,які передбачалися для ворогів,в разі захоплення форту. Не знаючи про них,жертва могла туди провалитися вниз на десяток метрів,де внизу стирчали загострені піки. Сучасні дослідники їх замурували,щоб не «наряджатися на сюрпризи». Але ніхто гарантії не дає дотепер. Самому ходити тут небезпечно.
 
Найдетальніше дослідив історію і життєдіяльність споруди з архівних документів Петро Савчук,автор книги “Дубенський форт”.
 
Тож,опісля екскурсій,козаки взялися варити куліш. Після смачного обіду,щаслива молодь повернулася до свого стародавнього Луцька.