«Президентові України П.О.Порошенкові
Голові Верховної Ради України А.В.Парубію
Прем’єр-міністрові В.Б.Гройсману
Шановні Петро Олексійович,
Андрій Володимирович,Володимир Борисович!
На вимогу дітей війни Волинської області звертаємося до вас з болючим питанням чергового нехтування українською владою елементарної уваги і поваги до цього стражденного покоління.
Стало вже сумним явище з постійним невиконанням введеного з 1 січня 2006 року Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,якого законами «Про Державний бюджет України» жодного року не передбачалося повне фінансування. Гірше того,в час президентства Януковича Верховною Радою були внесені антиконституційні зміни в ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» по зменшенню надбавки до пенсії в три рази,що є грубим порушенням ст. 22 Конституції України. Конституційний Суд України на забаганку тодішньої влади,всупереч своїм рішенням від 9 липня 2007 р. і 22 травня 2008 р.,ганебно дозволив судам не розглядати заяв дітей війни до органів Пенсійного фонду щодо стягнення допущеної заборгованості по встановленій Законом добавки до пенсії та дозволив не виконувати раніше прийнятих судами рішень «іменем України» щодо їх примусового стягнення,що стало відвертою узурпацією громадянських прав всього покоління дітей війни і грубим порушенням Конституційним Судом ст. 124 Конституції України про обов’язковість виконання судових рішень. Отакі в Україні ганебні склад Конституційного Суду і його рішення!
Очікувалося,що наслідком Революції гідності покращиться відношення держави до самого нужденного покоління громадян,більшість якого виживає на мізерну пенсію. Однак Кабінет міністрів на чолі з А.Яценюком передбачив дальше зменшення фінансування на виконання закону «Про соціальний захист дітей війни». З обуренням дітям війни довелося ознайомитися з рішенням Кабміну про виділення разової грошової допомоги в честь 71-х роковин Перемоги над гітлерівським нацизмом,яким надана допомога усім категоріям ветеранів війни та жертвам нацистських переслідувань,крім дітей війни. Вперше грошова допомога виділена дітям партизанів і підпільників,лиш діти фронтовиків,як покидьки,залишені поза будь якою увагою держави. Діти війни гинули,калічилися,голодували і мерзли нарівні з учасниками війни. Достатньо сказати,що в українських селах Волині в основному після визволення від гітлерівців загинули від рук колишніх шуцманів української допоміжної поліції 1055 дітей. Діти війни не мали дитинства і юності,лише важку працю все життя і в більшості виживання в старості на жалюгідну пенсію. Ігнорування центральною владою виконання Закону «Про соціальний захист дітей війни» дублюється волинською владою,де,крім Ковельської міськради,в жодному місті і районі нічого не зроблено для надання законних пільг щодо транспортного перевезення. Особливо цинічно поводить себе влада обласного центру.
Ми розуміємо,що в умовах агресивної путінської війни проти України кошти в державі обмежені,але не можна скидати з уваги,що з активною участю покоління дітей війни в Україні створена могутня економіка. Державна власність на трильйони гривень,що правдами і неправдами приватизована сімейними кланами,для яких встановлено пільгове оподаткування в порівнянні з країнами ЄС та надана законна можливість перераховувати без оподаткування казкові прибутки в офшорні зони.
Пропонуємо українській державній владі вийти з ганьби антиконституційного знущання над Законом «Про соціальний захист дітей війни» і найбільш знедоленим поколінням громадян шляхом повної відміни цього закону і одним реченням у Законі «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту» віднести дітей війни до учасників війни,якими вони трагічно стали.
Просимо розглянути.
Звернення схвалено на спільному засіданні координаційних рад Волинської обласної і Луцької міської громадських організацій «Захист дітей війни» 19 травня 2016 р. одноголосно».