Ще один український воїн пішов у небо. «Курбан» і «Прометей» так його називали побратими,які разом з ним захищали нашу країну від агресора у зоні АТО. Максимом він був для мами,брата,коханої,друзів. Командир Гринчишин звертались до нього бійці зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону 72 ОМБР.
 

 
У травні йому виповнилося б 38. Його ентузіазм і велика любов до життя і рідної Батьківщини були взірцем для багатьох його побратимів. У зоні антитерористичної операції Максим Гринчишин був з перших днів. Після демобілізації підписав контракт,щоб далі захищати свою країну,навчати тих бійців,які тільки прийшли на військову службу. Але 19 лютого під Авдіївкою від снайперської кулі перестало битися серце командира Максима Гринчишина…
 
«Максим був надзвичайний,особливий. Він пішов воювати не за гроші,не за політику,він казав,що так захищатиме нас там»,- не в змозі стримати сліз та відчаю згадує його мама,Лариса Володимирівна.
 

 
«Зупиніть цю безглузду війну! Звертаюсь до влади нашого міста,до влади України,зупиніть ці смерті»,- такими були слова матері,яка сьогодні хоронить свого сина.
 
Відспівування загиблого бійця відбувалось у верхньому храмі Свято-Троїцького кафедрального собору.
 

 
На знімку,який несли під час похоронної процесії,який тримав побратим у храмі,він з відкритою усьому світу усмішкою. Не встиг одружитися,тому весільний коровай йому спекли вже на похорон. Літургію проводили священики на чолі з митрополитом Луцьким і Волинським УПЦ КП Михаїлом. Лилися сльози усіх,коли співали спочилому в Бозі «Вічну пам’ять» і молилися за душу Максима та усіх бійців,яких забрала ця несправедлива і важка війна.
 
«Це не скорбота лише однієї сім‘ї,це наш з вами спільний смуток та біль,- звернувся до усіх митрополит Михаїл. – Він наш Герой,він наш справжній захисник,він жив заради нас і віддав своє життя заради нашого миру,тому і ми повинні його пам’ятати і шанувати. А ще усвідомлювати,що ми живемо в час війни. І те,що не лунають над нашими тут головами постріли,це завдячуючи їм,нашим воїнам».
 
Далі траурна процесія – труну з тілом Максима Гринчишина на руках несли до обласного театру. Попереду йшли ліцеїсти з портретом бійця,українським прапором,квітами та вінками. Люди на колінах прощалися з нашим Героєм.
 

 
Під час громадської панахиди на Театральному майдані міста друзі та близькі люди згадували,яким був Максим Гринчишин у житті та на фронті.
 
Голова Волинської обласної адміністрації Володимир Гунчик у скорботному слові сказав,що Максим не пожалів найціннішого – свого життя,захищаючи нашу країну. «Я прошу вибачення у вас за те,що ми всі разом не змогли зберегти це прекрасне молоде життя. Він був Героєм і Героєм залишиться. Він завжди буде в нашій пам’яті».
 

 
Сергію,побратиму Максима Гринчишина,важко говорити про товариша,з яким стільки часу провели разом. «Ми з ним були разом там,на війні. Він пішов на бойове завдання і ворожа куля його забрала. Таких як він дуже мало зараз. Ми завжди його будемо згадувати молодим,веселим».
 

 
Прощаючись з Героєм,плакали тисячі лучан. Не лише жінки і дівчата не могли стримати свого жалю-розпачу і його побратими-воїни,які вже дивилися смерті у очі на полі бою… А що у душі та на серці рідної неньки,які щемливі почуття у брата,у коханої дівчини – хай би відчули це своїми мертвими черствими органами почуттів ті,хто розв’язав і веде цю божевільну війну!
 
«Я дякую долі і Богу,що ця людина була у моєму житті,хоч і недовго,але я була щасливою. Для мене Максим був не просто коханим,а взірцем справжньої людини,справжнього воїна і справжнього чоловіка,без фальші і великим почуттям совісті,- каже подруга Максима Любов Казмірчук. – І навіть його позивні «Курбан» і «Прометей» відповідають його саможертовності у житті».
 

 
«Як це не прикро і не жахливо звучить,але за ці 3 роки війни,люди звикли до того,що ховають військових,- з сумом говорить Дмитро,брат загиблого бійця. – Але ми не повинні з цим миритись,нам потрібно об’єднуватись і хоча б тут,у нашій області,щось робити,як пам’ять про ті жертви,які для нас зробили такі Герої,як мій брат».
 

 
З Театрального майдану траурна процесія рушила пішою ходою до Київського майдану,де на усіх бажаючих провести Максима Гринчишина в останню путь чекали автобуси.
 
Поховали нашого Героя на Алеї почесних поховань у Гаразджі.
 
«Волинська правда» щиро співчуває рідним і близьким. Спочивай з миром рідний наш Максим Гринчишин!