Соколов зазначає: «Лідери країн Заходу,на відміну від обивателів,добре розуміють,що Путін блефує. І,судячи з усього,розцінюють наростання агресивної риторики в промовах російського президента як ознаку не сили,а слабкості. Своїх цілей Росії поки що не вдається досягти ні в Україні,ні в Сирії,ні на пострадянському просторі в цілому».
На його думку,«Путін усвідомлює,що час працює проти нього. У міру наростання зовнішніх і внутрішніх труднощів у Росії потенційно зростає і загроза палацового перевороту. Це єдине,що по-справжньому лякає Путіна. І останні перестановки в силових відомствах,пов`язані зі створенням Національної гвардії і скасуванням Держнаркоконтролю і Федеральної міграційної служби як самостійних відомств,спрямовані на концентрацію всіх частин спеціального призначення під командуванням людей,у чиїй особистій відданості президент поки не сумнівається».
У той же час,підкреслює публіцист,«біда в тому,що час палацового перевороту не можна передбачити,а сам такий переворот – попередити. Схоже,що на Заході,зрозуміло,не висловлюючись на цю тему публічно,саме на такий сценарій розвитку ситуації в Росії і розраховують. Однак чекати доведеться,можливо,до грецьких календ».
Тому,резюмує Борис Соколов,«більш реальним засобом бачиться підтримка країн,яким доводиться протистояти російській агресії,і перш за все України. Думаю,що рано чи пізно Захід дозріє і до військової допомоги Києву. А тому уряду,який рано чи пізно буде в Росії після Путіна,доведеться витратити довгі роки на викорчовування зі свідомості людей плодів путінської пропаганди. У тому числі і агресивно-імперського погляду на російську і всесвітню історію».