Зокрема, росіяни приїхали на переговори з документом під умовною назвою “Мирний договір між РФ та Україною”, хоча де-факто це була вимога капітуляції, на що одразу звернули увагу українські перемовники.

При цьому серед 12 пунктів не було нічого принципово нового: багаторазово озвучені публічно вимоги “денацифікації”, “демілітаризації”, нейтралітету та позаблоковості України, визнання російської окупації Криму та незалежності донбаських “республік”, державного статусу російської мови, “захисту канонічного православ’я”, діяльності російських шкіл, розблокування російських ЗМІ, гарантій постачання води до Криму тощо.

Примітно, що саме росіяни мали на увазі під вимогами “денацифікації” та “демілітаризації”. Як з’ясувалося, йшлося про заборону в Україні факельних ходів, демонтаж пам’ятників Бандері та іншим лідерам українського визвольного руху, перейменування вулиць Бандери тощо.

Разом з тим під “демілітаризацією” малося на увазі скорочення чисельності української армії та озброєнь, відведення військової техніки до місць постійної дислокації тощо.

Як розповів співрозмовник РБК-Україна, діалоги, що виникали, яскраво показували відмінності української та російської політичних культур.

“Вони згадали про пам’ятник Шухевичу на Закарпатті, кажуть нам: ви ж можете подзвонити туди, сказати їм, щоби зняли. Ми говоримо: ні, не можемо, це компетенція місцевого самоврядування. Громада зібралася та проголосувала, щоб встановити пам’ятник. Вони: у сенсі проголосувала?.. “, – розповіло джерело виданню.

Тож, як підсумок, у першому та наступних раундах переговорів представники Кремля постійно демонстрували повне нерозуміння політичної системи та суспільних реалій в Україні, неготовність до предметної дискусії.