Але повернутися в цю стихію на Волині пан Зіновій зможе тільки тоді,коли його батько піде на пенсію або залишить посаду начальника обласного управління лісового та мисливського господарства. Державна структура не дозволяє працювати у підпорядкуванні родичів. Менше року він освоює нову для себе діяльність – керівництво у виконавчій владі.

Протягнути по кар’єрній лінії можна раз чи два…

– Зіновію Богдановичу,коли вас призначали на посаду у виконавчу владу,то були розмови про те,що це – результати батьківського лобізму. По-вашому,це пов’язано із стереотипністю мислення наших людей,чи батько дійсно допомагав вам у працевлаштуванні на високі посади в районах області?

– Кожному сину чи дочці у житті допомагає батько. Як би ми цього хотіли,чи не хотіли,а вони нас виховують та навчають. Сказати,що батько мені не допомагав – буде не правильно. Батько мені допомагає і багато у чому і навчає до цих пір. А щодо посади,то,напевно,я за роки праці заробив і свій авторитет,аби не тільки сподіватися на руку батька.

Я думаю,що хто знає мене з часів роботи у Маневицькому лісгоспі,про лобізм не буде казати… У виконавчу владу мене взяли за результати тієї роботи та за ділові якості. Я ТАК думаю. Сімейні стосунки тут ні до чого.

– Чи легко бути сином такого батька як Богдан Колісник?

– І так,і ні. Легко,бо батько вміє спрямувати на правильну стежку,а важко,бо люди вважають,що без цього батька ти нічого би сам не добився би. Всім всього не поясниш. Але я свого батька дуже люблю.

– Є якісь речі,на які ви з Богданом Івановичем маєте різні погляди?

– Зараз в нього своя робота,а в мене – своя.

– Ви самостійно вибрали професію лісівника?

– Сам. Мій син також хоче бути тільки лісівником. Якщо ти все життя провів у лісі,то інакше й думати не можеш.

– То чого ж вирішили піти з лісу до РДА?

– Згідно з чинним законодавством про корупцію. Не міг працювати підлеглим батька.

– Ваш брат Роман поступив інакше: перейшов в іншу область.

– В лісовій галузі я пропрацював директором 10 років і багато чого досяг. Мені цікаво спробувати себе і в іншому амплуа.

– Посада першого заступника Володимир-Волинської РДА була сходинкою до нинішньої посади у вашому іншому амплуа?

– Я тоді не планував бути головою райдержадміністрації.

– Валентин Скуба (голова Володимир-Волинської РДА,депутат обласної ради – «ВП») розповідав на веб-конференції в облраді,що ви прийшли зі свіжими ідеями і успішно реалізовуєте їх у районі. Які реальні результати вашої роботи на Володимирщині?

– В мене особливих заслуг там немає,бо мусив багато чого «підтягувати» та доробляти.

– У яких галузях «підтягували»?

– У сільському господарстві,лісовій галузі… Я опікувався усіма напрямками окрім гуманітарного.

З Кричкевичем спілкуємося постійно

– Кажете не планували бути головою РДА,а у Ківерці хто вас запрошував працювати?

– Дійсно,ніколи не думав,що буду головою Ківецівської РДА,але мені запропонували спробувати і я погодився.

– Хто?

– Борис Петрович.

– Як це відбувалося?

– З вашого дозволу,не буду переказувати всієї розмови. Це була своєрідна співбесіда,у результаті якої я отримав певний вотум довіри.

– Колишній голова Ківецівської РДА мав непогану репутацію у влади. Хвалили його і ставили в прилад по питаннях енергозбереження,а потім замінили на вас. Що послугувало причиною?

– По-перше,Кричкевича (Леонтій Кричкевич – колишній голова Ківерцівської РДА –«ВП») ніхто не звільняв. Він звільнився через свій стан здоров’я. Йому було важко працювати. Ми спілкуємося з ним постійно.

– Ви потребуєте від нього порад?

– Ні,в нас чисто людське спілкування.

– Була інформація про те,що Кричкевичу знайдуть роботу в одній із новоутворених структур АПК. Але поки її немає.

– Та структура формується. Він піде туди працювати.

– Стосовно Кричкевича була негативна інформація на Першому національному каналі,коли в одній передач показали перипетії навколо сім’ї Черепів. Відомо,що він підписував розпорядження про ліквідацію ДБСТ Черепів,яке Джаніна Череп потім оскаржила в суді. Це не могло послугувати причиною усунення пана Кричкевича з посади?

– Це не варто пов’язувати. Повторюся,але він пішов з посади через стан здоров’я. Я ж з пані Череп ще не зустрічатися,якоїсь негативної інформації про її діяльність не чув. У місті багато чого можуть говорити,а офіційних документів не було ніяких. Слів до справи не пришиєш.

– Репортери,які висвітлювали ваше представлення апарату РДА звернули увагу на те,що Кричкевич заплакав. Це були сльози радості,чи розпачу і образи?

– Людині в душу не заглянеш. Це – його особисте. Думаю,як і кожна людина,він має право на емоції. Кричкевич мудрий та самодостатній чоловік і розпач чи образи тут ні до чого.

Газ – це побутові зручності

– З якими проблемами ви стикнулися на роботі у виконавчій владі Ківецівського району?

– Проблеми є всюди. Та ж газифікація сіл,освітлення вулиць,застосування енергозберігаючих технологій.

– Ви – за газифікацію?

– Я – за енергозберігаючі технології.

– Коли головою облради був Анатолій Грицюк,то він спільно з народним депутатом України Євгеном Кирильчуком досить багато допомагав саме Ківецівському району в питаннях газифікації. Можна сказати,що ці люди були лобістами питання. Якщо ви не будете підтримувати газифікацію,то на фоні Грицюка виглядатимете чиновником,який вдається до непопулярних кроків? Не боїтеся за імідж?

– Думаю,що люди – розумні. Використання альтернативного палива для шкіл та садочків – це значна економія. Будемо використовувати торфобрикети та щепу. Будемо ставити котли по школах,тобто продовжимо робити те,що робилося при Кричкевичу.

– Де купуєте котли для шкіл?

– У Ковелі на підприємстві «Волинь-Калвіс».

– Є нарікання на високу ціну цих котлів.

– Вони дуже швидко окуплюються. От в нас змінили котли,які опалювати школу №4,садок та лікарню. За опалювальний сезон ми зекономили 540 тисяч гривень.

– Ви говорите про бюджетну сферу,а для населення варто продовжувати газифікацію?

– Люди повинні мати право вибору. Хочуть – нехай палять дровами,або ж – газом. Газ – це побутові зручності.

– Багато сіл не газифіковані в районі?

– Трошки є. 57 – уже газифіковано,а це 76%. Лишилося газифікувати 18.

Я за тих,хто працює і буду їм в цьому допомагати

– Коли ви йшли на нинішню посаду,то обіцяли піднімати лісову галузь та сільське господарство. Що малося на увазі?

– Якщо вести мову про ліс,то дуже хочеться втілити на Ківерцівщині здобутки,що були в Маневичах. Нещодавно Цуманські лісівники їздили в Маневицький лісгосп переймати досвід.

– Що там такого особливого?

– Там використовується комп’ютнерний облік,відеоспостереження,працюють рекреаційні пункти.

– Відеоспостереження забезпечено за державні кошти?

– Ні,тільки одна відеовишка була профінансована з державного бюджету,а решта (в нас їх чотири) – за власні кошти підприємства.

– Попередня каденція облради у свій час створювала комунальне підприємство «Волиньоблагроліс»,нинішня – його ліквідовувала. Дочірне підприємство існувало і на території Маневицького району. Працівники цього підприємства активно його відстоювали під стінами обласної ради та не дуже хотіли йти працювати в Маневицький держлісгосп,яким ви керували в той час. Як ви це прокоментуєте?

– 90% колишніх працівників Маневичілісу працюють в новоствореному держлісгоспі «Поліський». Бунт був спочатку,бо постраждали політині амбіції певних осіб – колишніх високопосадовців,а не працівників. Поїдьте та запитайте,чи захочуть колишні працівники комунального підприємства повернутися працювати в «Волиньоблагроліс» знову.

– Яких посадовців?

– Не хочу називати прізвищ. Їх всі знають.

– Що ви збираєтесь робити для розвитку в районі галузі АПК?

– Працюємо над тим,щоб прийшов інвестор. Треба збільшували поголів’я у тваринництві,поля всі мають оброблятися. А то заїжджаємо в Білорусію – там все засіяно. Є на що подивитися. В нас же є землі,які десятками років не обробляються.

– Ви є прихильником крупнотоварних сільськогосподарських підприємств,чи фермерських та особистих селянських?

– Я за те,щоб сільське господарство розвивалося. Не важливо,чи це буде відбуватися у великих господарствах чи на малих фермах. Я за тих,хто працює і буду їм в цьому допомагати.

… Анатолія Петровича я би на роботу взяв…

– Чи зіткнулися ви в Ківецівському районі з проблемами політичного протистояння? Адже цей район важко назвати прихильним до правлячих політичних сил.

– Ми політикою не займаємося. Я маю на увазі себе та підлеглих в РДА. Ми працюємо. Нехай люди самі вирішують,яку партію їм підтримувати – БЮТ чи Регіони.

– Якби у вас в команді виявили бажання працювати представники опозиції,чи взяли би на роботу? Скажімо,той же Анатолій Грицюк у свій час довів,що є хорошим фахівцем в сфері АПК. Його досвід згодився би?

– Я поки нікого не звільняв у РДА і не збираюся,якщо будуть добре працювати,то нам по дорозі. А Анатолія Петровича я би на роботу взяв,якби дійсно його досвід був потрібен району.

Питання про закриття лікарні не ставилося

– Інтернет містить інформацію про те,що в Ківерцівському районі збираються закрити Олицьку дільничну лікарню і люди вже збирають підписи проти такої її долі,бо бояться втратити робочі місця.

– Найцікавіше,що на офіційному рівні в районі ніхто не вів мови про закриття лікарні. Ми просто хочемо навести там порядок. Там був головний лікар Ківецівської ЦРЛ,розмовляв з пацієнтами. Ми вели мову про те,що там потрібно збільшити штат лікарів. На сьогодні в дільничній лікарні працює 19 медсестер та 5 лікарів. Апаратури немає. Я за те,щоб зробити капітальний ремонт у Ківецівській ЦРЛ,забезпечити її обладнанням,а потім взятися за менші Цуманську,Олицьку та Холоневицьку. Питання про закриття лікарні не було.

– Практика реорганізації дільничних лікарень в амбулаторії на Волині є,тому назвати побоювання людей геть безпідставними важко. А ви – за подібну реорганізацію?

– Ківерцівський район має дві райлікарні: у Ківерцях та в Цумані. Все залишається по-старому. Ми не чіпаємо жодного з головних лікарів. Я за те,щоб люди мали якісну медичну допомогу,а не за задоволення амбіцій того чи іншого медперсоналу. Щоб не було так,що людині болить живіт,а ми лікуємо голову. Олицьку лікарню ми забезпечили машиною швидкої допомоги. Яка може бути мова про закриття чи реорганізацію? Я мав розмову з головним лікарем Олицької дільничної лікарні. Питаю:

– Я говорив про закриття?

– Ні.

– А ви говорили?

– Не говорила.

Ми хочемо просто навести порядки. Хочу поговорити з людьми. Я ще не був в лікарні,але ми дивилися штат. Говорили про те,щоб збільшити кількість лікарів,а зменшити кількість медсестер та адмінперсоналу. Інформація може просочилася від молодшого медперсоналу та пенсіонерів,які там працюють. Я за те,щоб дати роботу і пенсіонерам,але якщо є молоді люди без роботи і з дипломами,то як бути? В нас же є медколедж. Його випускники також хочуть працювати.

Відновлення замку Разивіллів – це навіть не проблема області,а України

– Район можна вважати туристично привабливим?

– Однозначно. Будемо працювати над цим. Маємо відомі партизанські місця у Лопатні,непоганий музей в Клубочині,в Човниці в шкільному музеї непогана експозиція про Михайла Кравчука. Ми виділяємо кошти з районного бюджету на ці музей в цьому році. Звісно,можемо похвалитися і Олицьким замком.

– Можете похвалитися,але замком його сьогодні важко назвати. В колишній резиденції Радзівіллів – психлікарня. Зрозуміло,що району не під силу зробити туристично привабливим один із колись найкрасивіших замків Європи і,тим паче,переселити звідти лікарню,але як Ви як керівник виконавчої гілки влади бачите вирішення цієї проблеми?

– У районі точно нема приміщення,куди можна було переселити лікарню,хоча вона – обласна і про це має дбати область. Відновлення замку Радзивіллів – це навіть не проблема області,а України. Треба думати всім разом. Району було би вигідно,бо туристи потягнулися би в Олику.

– У свій час поляки цікавилися питаннями реставрації.

– Мені про це нічого не відомо,до мене ніхто не звертався.

– На території району є успішний санаторій «Пролісок»,який є обласним комунальним підприємством,а неподалік від нього – Журавичі. Там – колишній санаторій лісівників,який нині не працює,приміщення знищене. Є якісь перспективи відновлення і розвитку цієї оздоровниці?

– Потрібно шукати інвестора.

– Депутат облради Валентина Касарда неодноразово піднімала на сесії питання про добудову Гремяченської школи. Як ви будете вирішувати долю цього довгобуду?

– Треба піднімати питання про те,щоб це будівництво розібрати. Я бачив ті руїни. Щоб розібрати потрібно десь 300 тисяч гривень. Хочемо постаратися зробити все своїми силами.

– Своїми силами то як? У районному бюджеті є 300 тисяч на ці потреби?

– Спробуємо залучити безробітних через центр зайнятості. Щось будемо пробувати робити. Добудовувати те,що завалюється,не варто. Треба розібрати,а потім побудувати по-новому. Ми завершуємо Карпилівську школу,а потім збудуємо у Гремячому нову школу. От,певно,ви читали про те,що в Ківерцях від вітру завалилася стіна будинку – довгобуду. Це – також незавершене і будівництво,якому років 15. Фірми,яка будувала не існує,а добудовувати старе нереально. Потрібно знести і будувати по-новому. І це є в планах на 2013 рік.

Легких шляхів не шукаю

– Ви нагороджені Почесною грамотою Кабміну. За які заслуги ви маєте цю нагороду?

– За роботу у лісовій галузі. Маневицький лісгосп завжди входив у десятку кращих лісгоспів України. Реалізовували багато прогресивних проектів. Я вивчав досвід інших держав і що міг,те впроваджував.

– Клімчук,призначаючи вас казав (і це всі фактично цитували) : «Ти попав. Зовсім інший спосіб життя,на виду постійно у людей. А людський осуд – то тут мінімальний податок,який платить кожен з нас за те,що він в телевізорі,на газетних шпальтах,в розмовах. Зіновій Богданович,ти починаєш його платити з сьогоднішнього дня». Ви боїтеся людського суду?

– Від людей не збираюся ховатися чи тікати.

– Де простіше в лісі чи у владі?

– Де би не був – треба працювати. Легких шляхів не шукаю. Це – не по мені. Ставлю собі мету у намагаюся її досягти.