Дозвольте ще раз привітати всіх вас із цим життєрадісним святом – Днем сміху.

Хоч і наша країна цьогорічне перше квітня зустріла за вкрай важких обставин (частину території вже анексовано російськими окупантом,який не приховує намірів про подальшу агресію проти України),ми не вправі втрачати оптимізм,відмовлятися від щирої,дружньої усмішки. Зрештою,ця життєрадісність – одна із рис нашого народу,який,незважаючи на лихоліття,зумів не тільки вистояти,а й зберегти в собі нездоланну силу перемагати навіть за найнесприятливіших обставин.

Не відчай,не страх,а саме усмішка робить нас сильнішими і,зрештою,непереможними. Зважаючи на це,водночас хочемо попросити вибачення у Бориса Петровича Клімчука. Ми «використали» його добропорядне ім’я не для якоїсь сенсації,а лишень керуючись наміром «підняти» всім настрій.

Мусимо також зізнатися,до «призначення» недавнього «губернатора» на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Польщі,наше видання «підштовхнули» результати двотижневого опитування,за кого проголосували б волиняни,якби посада голови обласної державної адміністрації була виборною. Нагадаємо,що з 2530 тих читачів «ВП»,які визначалися,кому з семи кандидатів віддали б перевагу,найбільше підтримали саме Бориса Клімчука. За нього «проголосували» 1559 респондентів (або 62% від тих,хто брав участь в опитуванні). На другій позиції виявився з 436 голосами (17%) нинішній Луцький міський голова Микола Романюк.

Оприлюднюючи жартівливу інформацію з приводу нового «працевлаштування» найшановнішого серед волинян лідера,«ВП»,безумовно,не відмовлялася від свого статусу серйозного видання. Сьогодні «Волинська правда» також глибоко занепокоєна ситуацією,в якій опинилася вся наша країна. Російський агресор залякує нас ймовірним вторгненням на схід і південь. Аналітики говорять про плани «великого» Путіна за рахунок України та Придністров’я розширити територію імперії зла.

Тож попереду в усіх нас – суворі випробування. І тільки зберігши святу віру в неминучість торжества добра,з чистими помислами і люблячими серцями,ми переможемо. Адже зуміли зберегти в собі здатність радіти кожній днині,дарованій Всевишнім.

Отож,життя варте того,аби щиро всміхнутися. Навіть крізь призму сльози! Зі святом!