11 квітня, гарної весняної погоди, волинські журналісти охоче поміняли редакційні кабінети на поїздку в ліс. Завдяки професійним лісівникам та завзятим представникам волинських мас-медіа на двох гектарах площі висаджено 6 тисяч сіянців сосни звичайної.
 
Акція вже традиційно відбувається у рамках проекту «Майбутнє лісу — в твоїх руках». Цієї весни працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства посадили ліс на площі 5700 га. За словами лісівників, це більше, ніж зрубали.
 

 
Своєрідну екскурсію мас-медійникам обласних та місцевих газет, інтернет-видань, телебачення, здійснили головний спеціаліст відділу лісового господарства ВОУЛМГ Володимир Неводнічик, директор Ковельського ЛГ Володимир Данилюк і лісничий Замшанського лісництва Михайло Михалевич. Вони розповіли про роботу місцевого лісництва і ДП в цілому.
 
 
 
Замшанське лісництво – це 5341 га в основному хвойних і мішаних лісів. Щороку його працівники, а їх 17, заліснюють 30 га площі. Садиба лісництва, збудована ще у 1964-му, оновлена повністю. Є спеціально обладнана кімната шкільного лісництва та пункт відеоспостереження за пожежною безпекою усієї території лісництва.
 
Помилуватися навколишньою красою запрошував господар лісничий Михайло Михалевич. «Доріжки, ставок із альтанкою над водою, місточками. Тут полюбляють фотографуватися молодята з усього Ратнівського району, бо такої природи ніде немає. А у ставку є коропи, толстолобики, амури».
 

 
Заслужений лісівник України Михайло Андрійович Михалевич 25 років працює в цій галузі. Ліснича справа у них родинна. Виріс серед замшанських лісів, тому після закінчення Шацького лісового технікуму і Брянського лісотехнологічного інституту повернувся сюди доглядати та примножувати рідні природні багатства.
 
«Зараз лісгоспи працюють на самоокупності, останніми місяцями й зарплати непогані у його працівників – 13 тисяч гривень. Багато допомагаємо і учасникам АТО та іншим соціально незахищеним верствам населення, власним коштом робимо рекреаційні зони у лісових масивах, самі за ними доглядаємо і ремонтуємо. До речі, саме у цьому лісництві одні з перших обладнали 16 відпочинкових зон. У нас, слава Богу, уже люди не нищать столики та лавочки, але є ще проблема зі сміттям. І плакати пишемо, що смітити – гріх, але поки ефекту мало», – бідкається Михайло Андрійович.
 

 
Разом із журналістами садили ліс і учні місцевої школи. Кажуть, що не вперше це роблять , бо активні у шкільному лісництві.
 
В урочищі, де на місці суцільної санітарної рубки, а це більше 2 га, трудовому десанту належало висадити сіянці сосни звичайної. Лісничий коротко охарактеризував місцевість: «Лісова ділянка знаходиться в урочищі Велимчанська дача між селами Велимче та Замшани. Ще недавно тут росли сосни, які досягли віку стиглості. Ділянку виорали, прорихлили, а коріння та гілки будуть природним добривом. Підготовчі роботи лісівники здійснюють за допомогою спецтехніки, а сіянці у землю висаджують вручну. Щоправда, за допомогою спеціальної лопати – меча-колеса».
 

 
На ділянці лісівники залишили насіннєві дерева сосни, які в середині квітня даватимуть насіння, з яких проросте майбутній ліс. Крім цього, лісівники також саджають посадковий матеріал – сіянці, що привезені з базового розсадника Ратнівського лісомисливського господарства.
 
«Це вам – не картоплю садити, тут треба знати свою справу. Тут – зовсім інша технологія, що потребує пильного ока й добрячої витримки, бо потрібно визначити, де розміщена шийка сіянця, аби до цього місця його добре прикопати. А потім притоптати дубок, потягнувши його перед цим, аби корінець гарно розмістився на новому місці», – жартував головний спеціаліст відділу лісового господарства Володимир Неводнічик і показав журналістам, як правильно копати ямку, розміщувати в ній сосну та як правильно прикопувати сіянець. За словами лісівників, 92% сіянців –приживаються.
 

 
Попрацювавши добрих три години, втамувавши спрагу свіжим березовим соком, яким пригостили лісівники, учасники акції просувалися до «фінішу», залишаючи після себе рівненькі рядочки молодих деревець.
 
Власноруч посаджений «журналістський» ліс, сподіваємося, уже через декілька років стане окрасою та гордістю трударів, що його зростили, і місцем, де ростимуть гриби, ягоди. Проте поки саджанці сягнуть неба, опікування сонця й дощу буде замало – ще безліч разів лісівникам доведеться вклонитися тендітним росточкам, докласти чимало праці, аби зростали міцними та, зімкнувшись кронами, перетворилися на розкішний ліс.