У Луцьку цієї п’ятниці, 5 жовтня, відкриють виставку київського художника Миколи Журавля. Про це «Волинській правді» повідомили у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Микола Журавель народився 13 серпня 1960 року в Магнітогорську (Росія). В 1989 р. закінчив навчання у Київському державному художньому інституті. У 1995 році вступив у члени Національної спілки художників України. 1999 року став членом Спілки БЖ-Арт.Мешкає та працює у Києві.Учасник та автор численних виставок, виставкових проектів та перформансів.Відкриття виставки малярства Миколи Журавля (Київ) відбудеться у п´ятницю, 5 жовтня, Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, КРЦ «Адреналін Сіті»). Початок о 17.00.

Твори Миколи Журавля це – саме той випадок, коли нестерпно хочеться торкнутися до них рукою, відчути холодний полиск фарб, шорстку матеріальну плоть фактур. Інколи термін «малярство» стає затісним для мистця.З віртуозною невимушеністю та вражаючим естетизмом художник поєднує у своїх композиціях те, що практично непоєднуване: гармонійну глибину старих як світ лесирунків і загрубілу структуру іржавого металу, а ще уламки, фрагменти, уривки якихось покинутих, пожовклих, знищених часом предметів, із вишуканістю колористичних плям. Відтак, поверхня творів асоціюється із пластикою рельєфів, або ж зі специфікою колажів. Мистецький світ Миколи Журавля сповнює фабула якихось суперечливих колізій: від інтонацій агресії, брутальної викривальності, до тріумфу зворушливої людяності та надії. Все, створене художником, нагадує сторінки якихось епічних текстів: про світ, людину, час, про речі відвічні й зрозумілі кожному. Завдяки майстерній комбінаториці асоціацій художнику вдається спонукати глядача до мислення й глибокого співпереживання із ним конфлікту минувшини та сьогодення. Визначні події, співіснування епох, проблеми суспільних формацій, а ще мить і вічність, швидкоплинність людського життя – ось художньо-філософська парадигма творчих пошуків Миколи Журавля. В його образах багато драматизму і, навіть, трагосу. Одначе, інколи без цих, здавалося б, руйнівних рис не наступить мудрість прозріння й катарсису…

Художник наполегливо шукає і знаходить опертя в мистецтві й творчості з вірою та сподіванням, що сказане ним слово буде почуте!