Зенітний ракетний комплекс “Тор” на постійній основі захоплюється українськими військовими під час боїв з армією РФ. Лише підтверджених трофейних “Торів” – 10 одиниць.
Причина такої частоти захоплення цих машин не у величезній їх кількості, бо насправді у всій армії РФ їх близько 120, за даними Military Balance 2021. А в тому, що саме “Торами” командування армії РФ намагалось забезпечити протиповітряну оборону своїх довжелезних колон.
Справа в тому, що “Тор” з самого початку створювався, як засіб захисту передових сухопутних з’єднань, зокрема і під час маршу. А почали цей ЗРК накреслювати ще у 70-х роках, коли СРСР мріяв про “кидок до Ла-Маншу” танковою навалою. Тому, як би не намагалися у Кремлі назвати цей ЗРК російським, насправді він радянський і був прийнятий на озброєння ще у 1986 році.
Враховуючи специфіку задачі, “Тор” був виконаний, як машина “сама у собі”. Тобто на одній платформі розміщується ракети й радіолокаційні станції огляду та наведення, а також екіпаж, який складається з 3-4 осіб (в залежності від модифікації).
Більше того “Тор” став першим радянським ЗРК, який спробували максимально автоматизувати та інтегрувати у систему “єдиного ППО”. Це було потрібно для того, щоб зменшити швидкість реакції комплексу – час від моменту виявлення цілі до пуску ракети.
Бо в операторів цього ЗРК для знищення такої типової цілі, як крилата ракета для її виявлення, ідентифікації, захоплення та прийняття рішення про запуск – 1-1,5 хвилини максимум. І цей час у реальності може бути ще меншим через активне застосування засобів радіоелектронної боротьби.
До зими 2020 року росіяни навіть вихвалялись, що останні модернізовані версії “Тора” можуть працювати у повністю автоматизованому режимі, навіть без участі людини і збивати все що потрапляє у зону ураження. Проте після того, як іранський “Тор” збив український Boeing-737, Кремль влаштував тотальну цензуру та спробував “підчистити цю інформацію”.
Загалом характеристики, які заявлені до цього комплексу, достатньо високі. В теорії вони дозволяють йому знищувати всі види повітряних цілей, за виключенням балістичних.
Крім того, завдяки вертикальному старту ракет в нього відсутня вада багатьох ЗРК – воронка, яка утворюються безпосередньо над комплексом, якщо ракети в ньому стартують під нахилом, що не дає знищувати цілі прямо над собою.
Але, якщо ЗРК зупиняється без палива, або стає здобиччю для “мисливців за колонами”, то говорити про ефективне застосування цих комплексів – проблематично.
Щодо ціни “Тора”, який армія РФ доволі часто втрачає, то єдина неперевірена цифра, вкрай сумнівного походження, стосується контракту з Іраном від 2005 року. Його вартість нібито склала 700 млн доларів за 29 комплексів “Тор-М1” (у різних версіях виконання, включно з несамохідною версією), тобто – 24,1 млн доларів за умовну одиницю.
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook