На переконання генерала армії Віктора Муженка,«зараз головне для нас – вистояти,відбитися від агресії. Ми маємо справу з російськими військами,які зі зброєю прийшли на нашу землю. Обов’язок військового – захистити країну й її народ». При цьому він наголошує,що «був у людей певний психологічний злам,особливо на початку війни,у 14-му році,адже розпочалися реальні бойові дії там,де ми найменше чекали,проти тих,кого вважали ледь не однополчанами.
 
Але війна швидко розвіює ілюзії. Наші військові швидко оговталися від першогошоку. Це вони вписали в історію нашого війська абсолютно видатні сторінкисправжнього героїзму,звитяги і,на жаль – самопожертви. З’явилися справжнілегендарні командири,непереможні бійці,якими може пишатися вся країна.Наші люди – це наш головний скарб і наше історичне надбання».
 
Генерал констатує,що «наші солдати й офіцери буквально з попелу відновили боєздатне і потужне військо,зупинили ворога. Але цього ніколи не вдалося б зробити без самовідданої,я б навіть сказав – тотальної підтримки з боку народу,всіх українців,які на собі відчули російську «любов» до України й усього українського. Не лише армія – весь народ зараз виборює власну свободу і своє майбутнє. Така єдність армії з народом,спільна та неділима відповідальність за долю Батьківщини – це,напевно,є гідним результатом нашого шляху,з усіма його злетами і падіннями».
 
Роздумуючи про шляхи звільнення окупованої території,він резюмує: «Парадокс у тому,що ймовірні військові відповіді існують,а реальних військових рішень немає. Окуповані території – це міста та селища,де живуть українці. Ми протистоїмо російським окупантам,але не можемо вчиняти так,як вони вчиняли в Чечні або нині діють у Сирії,знищуючи цілі міста з використанням стратегічних бомбардувальників. Ми – не вони,і не можемо знищувати власний народ,жодна «перемога» не варта таких жертв. Треба шукати інший шлях. Це стосується всіх окупованих територій,як у Донбасі,так і в Криму».
 
На думку начальника Генштабу,«алгоритм врегулювання є зрозумілим – відновлення контролю над державним кордоном за участі міжнародних спостерігачів,припинення постачання на нашу територію військ та зброї Російської Федерації,потім поступовий процес політичного врегулювання.
 
Зрозуміло,що певний час на звільнених територіях діятимуть тимчасові цивільно-військові адміністрації,головним завданням яких буде повернути правопорядок і відновити дію органів державної влади. Після того,як ситуація заспокоїться,можна вести мову про вибори на цих територіях України. Не раніше. Адже жодні демократичні механізми просто не працюють під загрозою зброї».
 
Він також окремо наголошує,що «розмовляти про будь-яке створення демілітаризованих зон,про відведення російських військ від лінії зіткнення і про їх повне виведення з території України треба з Росією,а не з російськими маріонетками з ЛДНР. З цими персонажами говорити немає про що – вони безголосі й не мають власної волі. Саме Росія є стороною цієї війни,про що добре знає міжнародна спільнота. Російська Федерація і має нести вс повноту відповідальності за військові злочини в Україні,за горе й руйнацію на Донбасі. Переконаний,що так воно і буде,врешті-решт».
 
Генерал армії акцентує увагу на те,що «загроза для України виходить відусюди,де є російські війська. Це не лише Схід. Ми можемо чекати удару від російських угруповань з Півночі,з Південного Заходу і з Півдня,з Криму,де росіяни зосередили суттєві наступальні спроможності. Ми реально оцінюємо ці загрози військового характеру,прораховуємо ймовірні сценарії розвитку подій на випадок масштабної російської агресії. Ці сценарії відпрацьовуються під час навчань,ми вчимося мобільній та гнучкій обороні,концентруємо зусилля на найбільш загрозливих напрямках». А відтак резюмує: «При тому,що Російська Федерація володіє більшою кількістю зброї та людського потенціалу,у нас є ключова перевага. Ми – на своїй землі,яка буде буквально горіти під ногами окупантів».