Як зазначає доктор філософії,професор Петро Кралюк,Іванові Федорову «повезло» з пам’яттю,у радянські часи його діяльність інтерпретували як яскравий вияв культурних зв’язків між «єдинокровними» східнослов’янськими народами – російським,білоруським та українським. Однак у нинішньому політичному й культурному контексті,на його думку,«говорити про «російсько-українсько-білоруські» зв’язки не дуже доречно. Навіть у Росії й Білорусії на них не акцентують увагу. Схоже,Федоров перестав бути потрібен як символ «російсько-українсько-білоруської дружби».

Відтак учений,перший проектор НУ «Острозька академія»,зауважує: «Певно,варто відійти від міфу про Федорова-першодрукаря. Він не був ні українським першодрукарем,ні російським чи білоруським. Українським першодрукарем варто вважати Швайпольта Фіоля,білоруським – Франциска Скорину,російським – невідомого друкаря,що в 1553 р. випустив у Москві кілька анонімних видань. Не зайве нагадати,що на надмогильній плиті Федорова було написано,ніби він «друкованіє занедбалоє обновилъ». Це можна сприймати як свідчення того,що у Львові існувало кириличне книгодрукування до Федорова. Принаймні існує (хай навіть не дуже певне) документальне свідчення,що за сто років перед Федоровим у Львові працював друкар Степан Дропан».

Про місце народження Федорова висловлюються різні версії. Ніяких документальних свідчень про його перебування в Росії немає. Лише є скупі згадки у вихідних даних його московських друків та післямові львівського Апостола 1574 року. «Про походження Федорова з Москви буквально одним реченням зазначається в острозьких друках – Новому Завіті 1580 р. та Біблії 1581 р.»,- нагадує Кралюк.

Учений укотре наголошує,що насправді «Федоров зовсім не був «русским первопечатником»,який ніс «високу російську культуру» на українські й білоруські землі до «малоосвічених» автохтонів. Навпаки,цей росіянин сформувався на еміграції,де мав змогу ознайомитися із набутками європейської культури. У певному сенсі — це «людина Європи». Федоров хотів віддати вміння,талант для батьківщини – Московії. Проте,за великим рахунком,він виявився не потрібен їй. Максимально ж зумів себе реалізувати на землях українських. У цьому сенсі він,безперечно,видатний діяч української культури».

Перепоховання останків Федорова – добра нагода згадати про цю видатну людину. 18 грудня об 11.00 розпочнеться панахида в храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Львові на вулиці Руській. А перепоховають його в Онуфріївському монастирі.