Вітаючись «Христос народився!»,засвідчуємо й переконання в неминучості торжества християнських ідеалів. У той же час,розуміємо,що суворі іспити реалій перевірять багатьох з нас – нинішніх «топтальників рясту»,хто він і де він. Як і загалом – цілу низку країн. Україна – не виняток.

Успадковане від минулого року чесне зізнання Президента «Я вам не заздрю»,безумовно,вже під час перших тижнів 2012-го може стосуватися не лише журналіста Мустафи Найєма,а й чи не кожного співвітчизника. У тому числі,напевне,й самого автора крилатої фрази,про що встигла нагадати під завісу року,коли було закладено фундамент будівництва нової країни,екс-прем’єр вже,можливо,колишньої.

Зрештою,про непрості часи навіть для Старого Світу,як зазвичай називають «впорядковану» й достатньо консервативну Європу заявив президент Франції. А коли взяти до уваги прогоноз такого авторитетного політолога,як Збігнев Бжезінський,то доветься цитувати Володимира Сосюру: «Пощади не буде нікому».

Тож не нарікаючи,а дякуючи за можливість торувати свої стежини,спробуймо глянути у вічі правді крізь призму подій і тенденцій,які далися взнаки впродовж першого тижня 2012-го.

«…у повну бойову готовність»

Впродовж найближчого часу,за інформацією джерел «Назависимой газеты»,по вірогідно ядерних об’єктах Ірану США та Ізраїль завдадуть удар. Згадуване видання вважає,що «день «Х» зовсім незабаром». На думку Володимира Чижова,постпреда РФ при ЄС,цей удар по Ірану призведе «до катастрофічного розвитку подій»,але його намагатиметься мінімізувати Москва,яка мобілізує свої силові структури. «НГ» уточнює,що «з території Туреччини можливі удари військ США по об’єктах в Ірані. Які завдання у зв’язку з цим буде вирішувати у Вірменії 102-а російська база (військові підрозділи якої до грудня 2011 року розміщувалися біля Єревана,а перед новим 2012 роком,за інформацією з джерел,що заслуговують на довіру,передислоковані в район Гюмрі,неподалік від кордону з Туреччиною. – В.В.),поки що не зовсім ясно. Але відомо,що з 1 грудня у повну бойову готовність приведені російські війська на військових базах у Південній Осетії та Абхазії. А кораблі Чорноморського флоту дрейфують неподалік від кордону з Грузією,яка в цьому конфлікті може виступити на боці антиіранських сил». При цьому видання не уточнює,які заходи будуть вжиті щодо України,на території якої дислокується ЧФ. У той же час,«НГ» не сумнівається,що не залишаться поза театром бойових дій Азербайджан,Вірменія,Грузія (див. статтю «Росія готує Закавказзя до війни в Ірані»).

«…і навіть відкритий хаос»

На думку політолога Збігнева Бжезінського,неминучий занепад США загрожує негативними наслідками всьому світові. Свій прогноз він оприлюднив у журналі «Foreign Policy»,інформує inopressa.ru. Бжезінський зауважує: «Росія,напевне,піддається мріянням (і напевне,злорадству) у зв’язку з невизначеними перспективами Америки. Вона майже напевне приглядається до незалежних держав – колишніх республік СРСР». Аналітик називає 8 країн,які в першу чергу постраждають від краху США: Грузія,Тайвань,Південна Корея,Білорусь,Україна,Афганістан,Пакистан,Ізраїль. Поглинання Кремлем трьох із названих пострадянських держав загрожує «відродженням імперських амбіцій Росії». Загалом майбутнє,вважає Бжезінський,– це «невизначеність на міжнародній арені,загострення протиріч між глобальними суперниками і навіть відкритий хаос». Він також акцентує увагу на «прямій конфронтації Ізраїлю та США з Іраном; зростанні ісламістського радикалізму й екстремізму; всесвітній нафтогазовій кризі».

«Геополітично і й психоенергетично штучно»

Соціальний психолог Олег Покальчук під час дискусії в редакції культурологічного журналу «Ї» з приводу своєї книги «Тремтячі еліти» висловив ряд парадоксальних,неоднозначних думок. «Київ як місце і місто,з моєї точки зору,на сьогодні для України і її генези (я скажу зараз єретичну річ),– зауважив він (ЗІК),– мав і має достатньо згубне явище. Це місто-пам’ятник,місто-цвинтар,місто енергетики. Але в якості функціонуючої столиці держави,яка претендує на нову сторінку в історії,Київ несе на собі незліченну кількість енергетичних історичних і політичних нашарувань,які є непереборним баластом для того,щоби ця держава могла розвиватися далі». Покальчук стверджує: «Українці,як політична нація,з такою шаленою інтенсивністю наступають на одні й ті самі граблі». Він вважає,що «теперішня успішність України залежить від нав’язаного нам транзиту зі сходу на захід,що є геополітично і психоенергетично штучно. Наш шлях транзиту – це північ-південь. І остання спроба вступити в альянс в альянс зі Швецією – це насправді була спроба продовження тих родоплемінних зв’язків,які віками функціонували в цій системі координат,північ-південь. Ідея Балточорноморського коридору,про яку ви,очевидно,теж чули,так само ґрунтується на цій парадигмі».

«Це буде велика перемога»

Предстоятель УПЦ КП Патріарх Філарет під час розмови з кореспондентом РІСу пригадав 2008 рік,– «греки тоді пропонували нам ввійти в склад Константинопольського Патріархату». Відтак пояснив: «Ми погоджувалися на те,щоб увійти до Константинопольського Патріархату. Але ввійти для чого? Для того,щоби об’єднати Українську Церкву і вийти,отримавши визнання автокефалії. Бо наша мета – не здобуття «канонічності»,а щоби Українська Церква була єдиною і визнаною як автокефальна. Заради цієї мети ми і погоджувалися ввійти на короткий час,на рік чи кілька,до Константинопольського Патріархату. І щоб була гарантія того,що нас потім відпустять і визнають. Але Константинополь відмовився давати такі гарантії. А замість цього запропонував такі умови входження,які були гіршими і за ті,що мала Київська Митрополія до ХVII століття,і ті,які має УПЦ (МП) зараз».

При цьому Предстоятель УПЦ КП (цитуємо cerkva.info) уточнив: «Ніхто не ставив умови моєї відставки – ні на Фанарі,ні в Києві. Ніхто!»

На думку Патріарха УПЦ КП,«у питанні єдності українського православ’я позиція Мефодія чи Андрія,чи ще когось із УАПЦ,не є проблемою. Проблема – це Московський Патріархат,УПЦ (МП). Якщо ми з ними,навіть з частиною,об’єднаємося в Помісну Церкву,то це буде велика перемога,бо це буде справжнє подолання розділення».

«…основні фальсифікації будуть відбуватися там»

За результатами загальнонаціонального опитування,проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва,якби парламентські вибори відбулися продовж найближчого часу,то 5-відсотковий бар’єр подолали б 5 партій: «Батьківщина» (18,8%),ПР (17,8%),«Фронт змін» (11,4%),КПУ (8,4%) та «Удар» (5,8%). Ірина Бекешкіна,директор згадуваного Фонду,зазначивши,що коли останні парламентські вибори в Україні визнані світовою спільнотою демократичними,то «в цьому сенсі можна передбачити,що вибори 2012 року будуть від них відрізнятися – вони не відповідатимуть демократичним стандартам» («Обозреватель»). Вона вважає: «Фальсифікації найбільш масштабними можуть бути на мажоритарних округах. Чому. Тому що там у першу чергу може діяти навіть не адміністративний ресурс,а гроші. Я маю на увазі не тільки підкуп виборців… Цілком вірогідним уявляється прямий підкуп виборчих комісій на всіх округах. Тим більше,що на абсолютній більшості з них не буде екзит-полів. І,звичайно ж,основні фальсифікації будуть відбуватися там». Цікава також думка Бекешкіної про те,що «лояльність мажоритарних депутатів до нинішньої влади буде прямо пропорційною рейтингу Віктора Януковича. Причому,чим ближче 2015-й,тим більше ця залежність буде спрацьовувати».

«…що треба бути українським Президентом в Україні»

На думку Євгена Сверстюка,почесного громадянина Волині,Шевченківського лауреата,екс-президента Українського ПЕН-клубу,«не все залежить від Президента. На Заході взагалі не надають президенту великого значення. Це тільки в нас змінюється життя,коли приходить нова влада,бо немає демократичних структур,нема громадянського суспільства»(УНІАН). Він також зазначає: «Янукович несподівано для себе відкрив,що треба бути українським Президентом в Україні і що вибору в нього нема». Сверстюк вважає,що глава нашої держави вчитися на позитивний і негативних фактах,розуміючи,що «світ оцінюватиме його роботу з того,наскільки вона є позитивною для зміцнення національної держави». Серед тих порад Президентові ,які висловлює один із найвідоміших і волинянин,й співвітчизників загалом – «дистанціюватися від Агафангела (митрополита УПЦ МП,українофоба. – «ВП»),тому що Агафангел є комуністичним діячем по релігійній лінії. Він має совєтські ордени,якими пишається. І його ніхто не сприймає серйозно як людину духовну (однак,очевидно,саме на нього Москва покладає надії в здійсненні перевороту в УПЦ та зміщенні її Предстоятеля – блаженнійшого митрополита Володимира,Архіпастиря й Українця з великої літери. – В.В.)».

Євген Сверстюк рекомендує всім нам (цитуємо УНІАН): «Українцям слід уже припиняти скиглити,мовляв,нас нищили і ми такі нещасні… У нашого народу є величезний невикористаний потенціал – не тільки культурний,а й політичний. І,як на мене,здорові політичні сили беруть гору,незважаючи на все».

«Україна остаточно визначиться…»

Як вважає Валерій Чалий,заступник генерального директора Центру Разумкова,в 2012 році може змінитися конфігурація влади в Україні. Виданню «ЛігаБізнесІнформ» він заявив,що 2011-й став (зокрема для США та ЄС) «символом краху віри в світле майбутнє. Переконаності в завтрашньому дні стало набагато менше». Торкаючись проблематики «Арабської весни»,аналітик підкреслив: «Це була боротьба за соціальну справедливість про тиранії». На його думку,«стало ясно,що люди навіть у найконсервативніших країнах хочуть керувати своєї країною».

Не оминув Чалий і ситуації в нашій державі. «Всі основні події,які відбувалися в 2011,матимуть розвиток у 2012 році. Це буде рік рішучих відповідей на найрішучіші виклики»,– вважає він. А відтак уточнює: «У рік Дракона Україна остаточно визначиться з напрямом своєїх інтеграції. Це буде цікавий і багатий подіями рік,особливо враховуючи той факт,що нас очікують парламентські вибори й цілком вірогідна зміна конфігурації влади».

«…озброєні зграї,які будуть вирішувати свої проблеми за рахунок людей»

В Україні чисельність співробітників органів внутрішніх справ удвічі перевищує кількість вояків у Збройних силах. Володимир Литвин,Голова Верховної Ради,коментуючи підвищення фінансування силовим структурам у держбюджеті на 2012 рік,сказав «5 каналу»: «Якщо взяти МВС і його склад і нашу армію,то МВС,напевно,у два рази більший за своєю чисельністю,ніж Міноборони. Але я абсолютно підтверджую тезу про те,що у нас головні загрози і виклики лежать виключно у внутрішній площині». Він також мріє,щоб «наша правоохоронна й силова системи працювали цивілізовано й захищали людей,права людей і свободи людей,а не виконували каральну функцію». У той же час,спікер парламенту вважає: «Але це не значить,що сьогодні,коли вони недовиконують цю функцію,потрібно припинити їх фінансування,тому що тоді це будуть озброєні зграї,які будуть вирішувати свої проблеми за рахунок людей».

«…найстрашніша таємниця тримається максимум три хвилини»

Як вважає голова Волинської ОДА Борис Клімчук (це його зізнання цитує «Волинська газета»),«ми достойно відпрацювали рік,маємо непогані результат из соціально-економічного розвитку». Він також нагосив під час представлення Богдана Щура,новопризначеного очільника обасної міліції: «Усіх нас – депутатів обласної і міської рад,прокуратуру,суд – люди сприймають як владу,їм ніколи розбиратися в юридичних тонкощах. Ми всі – влада,але стосунки між нами мають бути коректними і толерантними». Борис Клімчук нагадав,що «Волинь – то маленька область,де всі всіх знають,де найстрашніша таємниця тримається максимум три хвилини,тому краще всі секрети видавати наперед,щоб вони вас не доганяли… Така наша специфіка,на відміну від решти українців».

Зрештою,не так багато таємного і в загальнодержавних масштабах,яке не стало б явним – через три хвилини,роки,десятиліття чи й століття. Інше питання,що як би би цинічно-грубо чи підступно-витончено не працювали вороги тієї чи іншої країни (як в її кордонах,так і за межами),які б ресурси не використовувалися,все одно нерідко результати кардинально протилежні. У цьому ракурсі неминучі й паралелі з Україною. А з іншого боку,хіба не вияв потаємного дива,коли щодо нашої країни робиться максимально (чи достатньо багато),аби вона втратила свою ідентичність,зійшла на узбіччя історії,потонула в хаосі та невизначеності,а держава ще продовжує існувати? Хай із кожним роком навіть втрачаючи набутки попередніх періодів,хай усе більше стаючи бранцем геополітичних правил,написаних Кремлем.

Не факт,що вплив зовнішніх факторів стане слабшим чи цивілізованішим. Особливо після березня-2012. Не факт,що на подальший розвиток нинішніх тенденцій не працюють не лише п’ята колона,але і політбізнесмени,вхожі як у владні,так і в опозиційні структури. Адже,за великим рахунком,багатьох із них доля країни цікавить хіба в тому ракурсі,як би найуспішніше провести обмін своїх політичних інвестицій у реальний капітал. Останній,звичайно,навряд чи має бути зосереджений в українських банківських структурах.

Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко підкреслює (ZN),розставляючи крапки над «і» не тільки щодо тих,хто має політичне прикриття у вигляді «керівної і спрямовуючої» або її сателітів:

«Лідерів опозиції більше цікавить особиста присутність у майбутньому парламенті,бажано з якомога більшою свитою вірних їм особисто соратників,ніж припинення негативної політики діючої влади».

Так чи інакше,аналітик має рацію (принаймні часткову),оскільки вірогідну «ніч 2012-го» осяватиме «зоря» виборів. До того ж,до й після кампанії можуть бути протестні акції (та й північний сусід не може скористатися,аби максимально хаотизувати процес керованості Україною). Для цього,очевидно,вже готуються правоохоронно-каральні структури. Можливо,не такий уже й далекий від істини парламентар Андрій Павловський,який стверджує в «Обозревателе»: «На 137% збільшено фінансування внутрішніх військ. Зрозуміло,що це потрібно для того,щоб всі ці «барси»,«беркути» й «соколи» розганяли мирні демонстрації».

Загалом майбутнє віддзеркалювалося й у тривожній тональності публікацій ЗМІ: «Вплив Росії на Україну посилиться у 2012-му» («УТ»),«Депутати збираються здати українську трубу» («УП»),«У камері Тимошенко – цілодобове відеоспостереження» (УНІАН),«Яценюк порахував,скільки влада витратить на скупку голосів» («LB»),«Стихійні бунти можуть спричинити дострокові президентські вибори наприкінці 2012 року» («УТ»),«Луцька прокуратура має намір повернути радянську символіку» (ZN),«Влада стане ще безнадійнішою. Опозиція продовжить деградувати» («Газета по-українськи»)…

Усвідомлюючи,що завтрашній день буде набагато складніший,ніж сьогоднішній,спробуймо бути собою,жити,а не імітувати,віднаходити нові можливості для єднання,а не розділення. Хай відчуття свята під зорею Різдва осяває всіх нас. Будьмо!