Під час нинішніх дебатів із приводу реалізації других Мінських домовленостей,потрібно,вважає Дмитро Тимчук,усвідомити: «У лютому 2015 року,з підписанням «Мінськ-2»,ми отримали мертвонароджене дитя. Про те,що воно не подає ознак життя,стало ясним вже через кілька днів після підписання – коли замість припинення вогню,в результаті масштабного наступу російсько-терористичних військ,Україна позбулася контролю над районом Дебальцеве. З тих пір (і це показав весь 2015 рік) згадувати «Мінськ-2» можна було хіба що в епітафіях».
Правда,відтак уточнює,що « якась подоба реальних переговорів мала місце в жовтні минулого року,під час зустрічі нормандської четвірки в Парижі. І то – з умовним ефектом,оскільки повного припинення вогню і відведення озброєнь (перші два пункти «Мінськ-2») з боку бойовиків так і не відбулося аж до сьогоднішнього дня. Зате вже щосили йдуть переговори щодо «модальності місцевих виборів на Донбасі». І так,з України намагаються витрусити зміни до Конституції і закон про амністію терористів».
Резюмуючи,Тимчук висловлюєх версію,що за термінами та послідовністю дій зараз маємо справу не з «Мінськ-2»,не з тими угодами,які були підписані в лютому 2015 року. На його переконання,«якщо зараз мова йде тільки про план для України,без відповідальності РФ і «Л-ДНР»,то так треба і сказати: панове,в силу вступив «Париж-1» (або «Калінінград-1»)… Київ буде брати на себе зобов`язання на догоду Путіну і бойовикам,а у відповідь ми будемо отримувати клятвені запевнення Захарченка про те,що ніяких виборів на Донбасі за українськими законами не буде. Ну,і обстріли позицій сил АТО за розкладом».
Нагадуючи,що коли наші хлопці гинуть – це не мир,Тимченко наголошує: «І найгірший результат одностороннього виконання Україною примарного «Мінськ-2» може полягати в тому,що замість зміцнення позицій на Сході,Київ ризикує отримати ще більшу дестабілізацію всередині країни. Схоже,в цьому і полягає план Путіна – напаскудити Києву,який варіант дій він би не обрав».