Констатуючи,що люди,які пережили Першу світову війну,з ностальгією згадували 1991й,коли все було стабільно,спокійно і мирно,Михайло Дубинянський резюмує: «Історія повторюється,і українці,втомлені від тривалої війни,можуть пригадати 2013 рік. Втім,не весь: у листопаді-грудні в Києві вже протестували,били мітингувальників і будували барикади. Так що останнім місяцем мирного життя став минулорічний жовтень».

Він зазначає,що «рік тому ніхто б не повірив,що в нашу країну прийде справжня війна. А зараз жовтневі події 2013-го здаються чимось ірреальним. Президент Янукович готувався укласти довгоочікувану угоду про асоціацію з ЄС. В Україні обговорювали майбутній Вільнюський саміт і виїзд Тимошенко на лікування до Німеччини. На слуху були три європейські прізвища: Кокс,Кваснєвський,Фюле. Захід погоджувався закрити очі на багато гріхів київської влади. Небайдужі українці були готові прийняти Януковича-євроінтегратора. У Віктора Федоровича з`явилися шанси переобратися на другий термін без грубих фальсифікацій. Цей сценарій давав надію на еволюційний,а не революційний розвиток».

Відтак,аналітик намагається відповісти,чи можна було б в Україні уникнути нинішнього кровопролиття. Він нагадує,що представники ворогуючих таборів пропонують різні варіанти: «Якби Янукович не намагався розігнати Майдан …»,«Якби Янукович вчасно розігнав Майдан …»,«Якби ми не віддали Крим …»,«Якби в Києві почули Донбас …».

Правда,після цього Дубинянський робить висновок,що «на жаль,точка неповернення була пройдена раніше: коли на Банковій відмовилися від жовтневого порядку денного і раптово розгорнули державний курс на 180 градусів. Політика не терпить таких різких поворотів – вони не залишають простору для світу і неминуче провокують насильство».

На його думку,«після того,як Віктор Федорович під тиском РФ запустив ланцюгову реакцію,її можна було лише сповільнити,але не зупинити. Далі події розвивалися по наростаючій,штовхаючи Україну в прірву. І,схоже,жовтень 2013-го надовго залишиться останнім мирним місяцем в нашій новітній історії».