Євросоюз  фактично  підіграє  Кремлю в реалізації його імперської політики.  Такий висновок робить, аналізуючи політичну ситуацію,  політолог та  історик Сергій Грабовський. Про це він пише у виданні «День».

Аналізуючи реалії, Грабовський  нагадує, що «вперше з часів Гітлера і Сталіна десять років тому велика держава здійснила вторгнення на територію іншої країни задля того, щоб відрізати від цієї країни якомога більші території для своїх маріонеткових квазідержав.

І що? Євросоюз констатував, що винними у війні є обидві сторони, але при цьому де-факто зробив парією на міжнародній арені президента країни – жертви агресії». Хоч відтак «вперше після Другої світової війни Росія під проводом Путіна перекреслила всі конструкції європейської безпеки, силою приєднавши до себе Крим», Путіна , вчетверте обраного президентом РФ,   дружно привітали лідери провідних держав світу».

Аналітик зазначає, що «вперше за всю історію регулярні війська кремлівського режиму відкрито вступили у війну на Близькому Сході на боці диктаторського режиму однієї з держав цього регіону… Ударні російські сили залишаються в цьому регіоні, натомість почала скорочуватися присутність там західних держав та їхня підтримка противників режиму».

Аналітик констатує, що «абсолютна більшість росіян буквально молиться на Путіна, а західні лідери змушені їздити до нього і намагатися домовитися хоча б про щось. Ба більше: прем’єр Ізраїлю Натаньяху для цього чіпляє на себе «колорадську» стрічку, символ війни проти України та вірності заповітам Сталіна, а канцлерін ФРН Меркель змушує себе забути, як 11 років тому головний «кремлівський чекіст» зловтішався, лякаючи її лабрадором Коні (Меркель дуже боїться собак, і це відомо всім)».

Попри все, підкреслює він, «західні політики і мас-медіа змушені сподіватися, що Путін виконає бодай частину своїх обіцянок. Бо ж Росія – це не лише ядерні боєголовки, а й газ і нафта, конче потрібні Заходу. Особливо за умов, коли ціна на нафту Brent – базову для ціноутворення на енергоносії – знову перевищила $80 за барель. А це матиме наслідком зростання цін на газ і дещо менше, але все одно помітне – на вугілля. З відповідними геополітичними наслідками, хоча б тими, що шалені нафтогазові доходи дадуть змогу посилювати армію і купувати західних політиків і мас-медіа».