Анатолій Марциновський наголошує,що «своєрідний альянс або ж співпадіння інтересів Берліна й Москви існує. Питання в тому,тактичне воно чи стратегічне. Поки що чітко простежується тактичний інтерес Німеччини – незапровадження проти Росії реальних економічних санкцій,які б вдарили також і по німецькій економіці. Для цього Меркель та іншим треба не допустити «офіційного» російського вторгнення на територію України. Берлін з готовністю заплющує очі на вторгнення де-факто,коли російська техніка,бойовики вже на території України і продовжують прибувати. Це також цілком влаштовує і Москву».

На його думку,«виглядає також,що аби зберегти оцю нібито відсутність «офіційної» агресії Росії Німеччина та деякі інші країни абсолютно спокійно сприйняли б фактичну втрату Донбасу Україною. Зрештою,це ж не Баварію комусь віддати,і не німці з французами житимуть під контрольованим Росією бандитським режимом. У цьому сенсі постійні намагання Берліна всадовити за стіл переговорів українську владу і сепаратистів виглядають цілком послідовними. Адже нічим іншим,як «придністровизацією» регіону такий процес скінчитися не може. І тут також інтереси Берліну і Москви можуть співпадати».

Правда,експерт зауважує,що фактична втрата Донбасу та перетворення його чи то на Сомалі чи на Придністров`я зовсім не вирішує проблеми російської агресії. Регіон став би потужним плацдармом для подальшого просування на інші області України,потужною військовою базою і джерелом диверсій та сепаратизму. Наступним «Донбасом» стали б Харківщина,Одещина та інші критично важливі для Путіна українські регіони.

«Зрештою,метою Кремля є вся Україна,а не її частина»,– резюмує Анатолій Марциновський.

Як зауважує експерт,ключове питання – чи згодні Берлін,Париж та інші саме на такий сценарій. На його думку,тут також можна знайти застосування сумнозвісному західному прагматизму: «Росія поновлює контроль над Україною,Захід позбувається «українського» головного болю». Підкресливши,що «це виглядає цинічним відносно нас та неадекватним»,Марциновський ставить риторичне запитання: «Але ж хіба Захід був колись адекватним стосовно Росії?» Констатуючи,що сьогоднішні кроки Берліна цілком вкладаються в таку алогічну логіку можливих подальших подій,аналітик висловлює переконання: «Звичайно,насамперед все залежатиме від України та українців,і зрештою Путіну не вдасться загарбати нас по-новому».