Подальша активізація бойовиків із використанням забороненої мінським форматом зброї,«рекордні» втрати з боку українських ЗС,Авдіївка під обстрілами і знову без води,продовження блокади ОРДЛО… У цьому контексті – й попередження представників сепаратистів (унікальний вияв «турботи») ,що за умов подальшої блокади Україна може припинити існування впродовж 60 днів. До речі,вітчизняні виробничники підрахували,що в грошовому вираженні прямі втрати України від блокади перевищать 3,5 млрд дол. У соціальному плані без роботи залишаться мінімум 100 тисяч чоловік. На політичних ризиках та економічних втратах від блокування наголошує і чинна українська влада.
 
Скажімо,перший віце-прем`єр Степан Кубів назвав блокаду «третім фронтом проти України». Більше того,Арсен Аваков стверджував,що блокада поставок вугілля – це не боротьба з контрабандою,а «піар на крові». «Я просив би керівників АТЦ (антитерористичного центру,- ред.),який керує всіма силовими операціями в зоні АТО…,прийняти відповідні рішення. І ми ці рішення забезпечимо»,- сказав міністр внутрішніх справ,натякнувши на готовність реалізувати так званий «силовий» сценарій врегулювання ситуації з поставками вугілля (після отримання відповідного вердикту «згори»). Йому де-факто відразу нагадали (хай устами епатажного Парасюка),що,на відміну від другого Майдану,де стояли далекі від військового вишколу протестувальники,блокують лінію розмежування і досвідчені вояки.
 
Це тільки деякі з «віх» минулого тижня. Але,складається враження,ситуація заходить надто далеко. Здавалося,ще порівняно недавно можна було на рівні домовленостей поставити крапку: одні припиняють атаку під кодовою назвою «Львівське сміття» на потенційного конкурента під час президентської кампанії,інші – не вдаються до заходу у відповідь (у тому числі – щодо блокади ОРДЛО). Але вже «потяг пішов»,а гравців і маріонеток стало більше. Тож і визначальні важелі впливу на заганяння ситуації у глухий кут уже,очевидно,втрачено. Принаймні – Києвом.
 
За подібних тенденцій вільно-невільно згадують і про вірогідну «розв’язку» в умовах подібних політичних сюжетів,коли до влади приходить диктатор. З цього приводу вже встигла «засвітитися» Надія Савченко. Згадуючи про чилійця Аугусто Піночета в інтерв`ю канадській «GlobeandMail» (посилаємося на версію «Газети по-українськи»),нардеп зазначила: «Очевидно,що він був диктатором,але в альтруїстичній мірі. Країна стала набагато кращою після нього,ніж була до нього. Я впевнена,що в Україні має бути сяка-така диктатура після війни для того,щоб стабілізувати та нормалізувати ситуацію. Нам потрібно мати сильного лідера,який зможе контролювати ситуацію,поки вона не перейде на наступний етапу розвитку». Інше питання,у якій мірі Савченко має моральне право виступати з такими чи іншими пропозиціями після відвідин ОРДЛО та низки інших кроків. Та й навряд чи ще недавно всенародній героїні той-таки народ повірить.
 
Серед інших по-своєму знакових,резонансних подій тижня – і трагедія на шахті №10 «Степова» об`єднання ДП «Львіввугілля» (стався вибух і обвал гірської породи,загинули 8 гірників); і трагікомедія з екс-шефом фіскалів Романом Насіровим; й ситуація у Луцькій міськраді… Зрештою,спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок минулої «семиденки»,аби не сумніватися,з чим не можливо вже розминутися.
 
«З’являється нова корумпована група «захисників Вітчизни»
Оголошення про підозру голові Державної фіскальної служби Роману Насірову,поза всяким сумнівом,може стати подією,здатною змінити взаємовідносини у владі і відносини влади і суспільства. На цьому акцентує увагу аналітик Віталій Портников (див. glavnoe.ua).«Ще жодного разу з часу Майдану увагу правоохоронних органів не привертав не просто чиновник такого високого рангу,але – системоутворююча фігура»,- підкреслює він. – Але цей вододіл – на роздоріжжі. Він передбачає,меншою мірою,три варіанти розвитку подій».
 
Перший варіант у країні починається тотальна боротьба з корумпованим чиновництвом,внаслідок чого «за підтримки Глави держави і уряду відбувається очищення влади,реформи стають більш ефективними,можливості оновлення країни в найкоротші терміни – більш реальними». Другий варіант – умовно «італійський»,операція «Чисті руки». «Він передбачає тотальну боротьбу з корумпованим чиновництвом при збереженні існуючих правил гри,- пояснює Портников. – Але при цьому сама боротьба стає некерованою,влада – в цілому,як соціальна група – гине під руїнами кризи і на сцені з’являється нова корумпована група «рятівників Вітчизни»,яка зосереджує у своїх руках всю повноту влади і контроль над фінансовими потоками». Він нагадує,що так було в Італії в часи,коли після успішної антикорупційної боротьби до влади в країні прийшов мільярдер Сільвіо Берлусконі.
 
І,нарешті,є і третій шлях. Експерт зазначає,що «затримання Насірова проходило в кращих традиціях номенклатурного міжсобойчика. Звинувачення голові Державної фіскальної служби були висунуті якраз перед днем народження – улюблений час для сигналів. Саме висунення звинувачень відбувалося в режимі ефектного нічного шоу в палаті «Феофанії» – так зазвичай діють російські борці з корупцією. При цьому в якості приводу для звинувачень було обрано сприяння не кому-небудь,а Олександру Онищенку – людині,яка зараз є одним з інструментів компрометації президента Петра Порошенка на Заході». Він пояснює,що «Насіров,чиєю опорою у владі було розуміння системних правил гри,не міг надавати Онищенку преференції самостійно. Важливо,що саме він за ці преференції і постраждав».
 
Експерт переконаний,що «третій шлях розвитку подій є для України найбільш вірогідним. Але якщо влада проявить слабкість,не зможе контролювати антикорупційні структури,якщо діяльність цих структур втрутяться західні друзі або російські вороги,події підуть по іншому,«італійському» шляху».
 
«Продовжує падати у прірву»
Політолог і соціолог,директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко зазначив (див.«Цензор.НЕТ»),що «всередині «Опоблоку» справді назріли протиріччя. «І я думаю,той же Манафорт може не прямо,а опосередковано з`явитися тут,і «Опоблоку» доведеться все-таки розділятися: частина,орієнтована на Ахметова,буде розраховувати на регіональні структури,а люди,орієнтовані на Манафорта і контрольовані Льовочкіним,- грати на те,що дуже сильно відкрито в Україні: лівий фланг… А це означає,що «Опоблок» буде розколюватися». Політолог пояснив,що,на відміну від групи Льовочкіна і Манафорта,депутати Ахметова «гратимуть обласних традиціоналістів»,одним із ключових конкурентів яких,зокрема,стане «Наш край».
 
А на чаті в «Главреді» Віктор Небоженко наголосив,що «Україна продовжує падати у прірву. Дострокові вибори президента і ВР вкрай необхідні. Якщо ви тяжкохворому даєте якісь ліки,і вони не допомагають,ви не продовжуєте давати ці ліки,а шукаєте нові. Якщо впевнена в собі влада побоюється бунтів,майданів,переворотів,то у всьому світі існує тільки один шлях – дострокові вибори. Найбільш цинічні політики говорять,що дострокові вибори – це дорого. Але чому Іспанія протягом півроку проводила чотири рази вибори,поки не домоглася стабільного уряду і чому Україна не може змінити корумпованих і непрофесійних «лікарів» на більш відповідальних і підготовлених? Все дуже просто – влада не збирається змінюватися».
 
У то й же час,соціолог і політолог підкреслив,що «Порошенко – розумна людина…,тому цілком можливо,що він проведе дострокові президентські вибори,що було б несподівано для його політичних супротивників».
 
«Тому він шукає собі нового лідера»
Політолог Володимир Цибульков ефірі програми «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK висловив думку,що «комплекс дій Савченко завдає суттєвої шкоди не лише репутації України,а й підриває функціонування державних інститутів. А те,що депутатка відвідала незаконно утримуваних українських військових в колоніях бойовиків,– одна із форм психологічних тортур,що до них застосовуються. І Савченко тут зіграла головну місію».
 
Єдиний успіх Савченко,за словами політолога,полягає у тому,що вона з’ясувала список осіб,яких утримують в Макіївському СІЗО. Але те,що Савченко постріляла на полігоні разом із бойовиками – неприпустимо. «Політик,який стріляє разом із терористами,бере на себе відповідальність за те,що з цієї зброї могли вбивати українців. У будь-якому випадку,якщо Савченко взяла до рук зброю терористів,вона познущалася з України»,– зазначає експерт.
 
Політолог каже,що не є виключенням й те,що Надія Савченко нині виконує функцію «рупору Кремля»,а згодом стане його представником на Донбасі. На його думку,«враховуючи економічний стан Росії та нездатність утримувати окуповані території,Путін прагне спекатися Донбасу. Тому він шукає собі нового лідера. Але це буде істерикою Кремля,який змушений буде грати за умовами України. А відступ із Донбасу означатиме крах Путіна». Володимир Цибулько вважає,що таке зневажливе ставлення до українського законодавства з боку народного депутата має провокувати інститути захисту держави до правильних дій. Та найважливіше,щоб на цей вчинок Надії Савченко відреагувало політичне середовище країни.
 
«Нам залишається…»
У статті «Прийняти виклик» (див. «Новое время») народний депутат України (БПП) Світлана Заліщук нагадує,що сучасні координати світової безпеки,у відповідності з визначенням Мюнхенської конференції -2017,? «постправда,постзахід,постпорядок». На її переконання ,йдеться про «нову геополітичну реальність. Світ не просто перестав бути стабільним,він став іншим,і нестабільність у її різних проявах – одна з характеристик». Розумуючи про перспективу повернення до звичної системи координат,народний депутат цитує міністра оборони Сінгапуру Нг Енг Хена: «Процеси глобалізації отримали емоційну відсіч у чималої частини населення Землі. І перед тим,як стан справ поліпшиться,напевно,він погіршиться».
 
По суті,наголошує Заліщук,зараз йдеться про п`ять головних викликів. Найперший полягає в тому,що на марші – популізм,По-друге,наяву «нова інформаційна матриця. Незалежній пресі,яка десятиліттями завойовувала довіру читача,дотримуючись високих журналістських стандартів,доводиться конкурувати з фейками». По-третє,суттєво інакшою стала політика США. По-четверте,наяву факт слабкості демократії. В нарешті,по-п’яте,- ситуація з кібербезпекою. Вона стала лейтмотивом усього форуму в Мюнхені. «Канцлер Німеччини Ангела Меркель,стурбована американським досвідом,напередодні виборів у Франції,Нідерландах і самій Німеччини запросила Кремль поговорити по цій темі в рамках структур співпраці між Росією і НАТО. Колишній президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес (країна,яка свого часу стала першою жертвою серйозної атаки російських хакерів на роботу державних систем) наголосив,що «кібербезпека не знає географії і ми не зможемо впоратися з цією проблемою поодинці»,- нагадала Заліщук.У цьому контексті,коли зростають масштаби російської агресії,«нам залишається ще більше демонструвати,що Україна – важливий контрибутор в системі безпеки і здатна ділитися своїм передовим досвідом боротьби з пропагандою і гібридною війною. Світу є чому в нас повчитись».
 
«Ми знову і знову повертаємось до ключового питання»
Екс-член Венеційської комісії,фахівець із конституційного права Марина Ставнійчук наголошує (див. «Апостроф»): « Українська влада стоїть на позиції,що альтернативи Мінську немає. Більше того,світ та Європа теж частково поділяють цей підхід,закликаючи до виконання Мінських угод. Однак вже два роки Мінськ-2 перебуває у нульовій точці».
 
На її думку к,другий момент пов’язаний безпосередньо з так званим «планом Артеменка»,який «має нікчемний правовий характер як з точки зору міжнародно-правового,так і внутрішнього конституційного механізму вирішення спірних питань». Водночас,вважає Ставнійчук,«сьогодні формувати єдину концептуальну загально правильну «партійну» думку про те,що немає альтернативи Мінським угодам,є хибним шляхом».
 
Однак в нашій країні все-таки продукуються ідеї,які б сприяли встановленню миру в Україні. І це позитивний фактор,переконана вона. «З самого початку війни,як і інші фахівці,наполягала на чіткому визначенні ситуації як військової агресії з боку РФ. Треба мати на увазі,що ООН,ОБСЄ,усі органи Ради Європи,які торкались оцінки анексії територій,воєнних дій,стверджують те саме,а Україна при цьому проводить АТО. Це двочитання контексту зберігається і нині. Ми знову і знову повертаємось до ключового питання,яке не дало Україні,насамперед її владі,з самого початку війни діяти у спосіб,визначений міжнародним правом і внутрішнім правом України»,- наголошує Ставнійчук.
 
«…встановити новий світовий порядок»
На думку блогера Ірини Грабовської (див. «День»),побудова «іграшкового рейхстагу для сучасних «потешных полков» новітнього царя всєя Русі» – свідчення того,що «путінський режим вочевидь хоче «виправити» й «доробити» все те,що не вдалося товаришу Сталіну,і чого не досягли «наши отцы и деды»,а саме – «разрушить весь мир насилья»,тобто «прогнилий» Захід,провести «світову революцію» і встановити новий світовий порядок із Російською імперією на чолі. І «навалиться всем русским миром,чтобы победить».
 
Вона переконана,що «не варто займатися самооманою,путінська гібридна війна – це,вочевидь,лише початок великого ординського походу на Захід. А для наступу готуються плацдарми на територіях найближчих «оборзевших» сусідів (саме так називають російські тролі у соцмережах українців і грузинів,молдаван,а тепер вже інколи й білорусів) у вигляді Придністровських,Абхазьких,ЛНР-ДНРівських «республік». Тому-то й рейхстаги будуються в країні,де є величезна проблема з квартирним питанням для громадян. Адже «великий руський полководец» і рідкісний шовініст генералісимус Суворов учив: «Тяжело в учении – легко в бою».
 
Аналітик звертає увагу на культивування в РФ тотального войовничого шовінізму. Роздумуючи з приводу того,що ж у такій ситуації робити цивілізованим європейським країнам,резюмує: «Єдине – об’єднуватись і не давати імперським міазмам розповзатись по сусідніх ближніх і дальніх землях,бо,як то вже довела історія,погано буде всім… На жаль,складається враження,що вони до останнього будуть сидіти по національних окопах,замість того,щоб створити єдиний фронт – перепону на шляху орди,та ще й «ніжно» по-демократичному вмовлятимуть свої п’яті колони бути хорошими в той час,як путінська рука вже давно повитягала цих маріонеток на світ Божий і почала активно смикати за мотузки».
 
«Не зможе зробити Україну «розмінною монетою»
Віталій Мартинюк,аналітик із зовнішньої та безпекової політики,зазначає (див.«Обозреватель»),що «дійсно,Трамп і його команда,і Республіканська партія в цілому націлюються на те (і це їхнє гасло),аби зробити Америку знову величною. Це проглядається в Республіканській платформі,документі,який визначає пріоритети Республіканської партії – він був схвалений 2016-го року. Це проглядалось в передвиборчій платформі Трампа,і зараз проглядається в пріоритетах його політики,які оприлюднені на сайті Білого Дому; і в тих указах,заявах і виступах,які Трамп робить уже протягом більше ніж місяця свого перебування на посаді Президента США».
 
Аналітик підкреслює,що Трамп робить нахил на нарощування військової потужності США. Водночас,переконаний він,«у жодному разі команда Трампа,як проглядається,не буде чи навіть не зможе зробити Україну «розмінною монетою»,як це інколи звучить. Тому що в платформі Республіканської партії чітко зазначено,що санкції можуть бути зняті після відновлення територіальної цілісності України. Який би не був важіль Президента США вагомим,парламентський важіль політичної системи Сполучених штатів не дозволить Трампу відійти від цього постулату».
 
При цьому Мартинюк прогнозує,що з боку США «буде зроблена спроба відновити стосунки з Російською Федерацією,налагодити нормальну комунікацію. Але цей діалог,за сьогоднішньої політики Путіна,приречений на поразку,тому що Кремль не дотримується досягнутих домовленостей і не відступає від своїх агресивних планів».
 
«Наразі спрогнозувати нелегко»
Вже зараз очевидні дуже серйозні наслідки акції блокування ОРДЛО. Наголошуючи на цьому,голова правління «Майдану закордонних справ» Богдан Яременко зазначає (див. «НВ»): « Зупинено спроби уряду України без погодження у вигляді концепції чи доктрини,без схвалення громадськістю реалізувати своєрідний «придністровський» варіант врегулювання – реінтеграція без деокупації». По-друге,переконаний він,«викрито наявність змови частини української влади при посередництві олігархів (щонайменше одного олігарха – Рината Ахметова) з окупантами в ОРДЛО». При цьому,підкреслює дипломат,«інформаційна кампанія в ОРДЛО щодо «блокади України» може свідчити,що змова української влади з окупантами не лише викрита,але і значною мірою зламана».
 
Яременко також наголошує,що «прискорилось формування громадської підтримки ідеї максимального відсторонення від тимчасово окупованих районів без відмови від них і без наміру вести якісь торги щодо майбутнього статусу тимчасово окупованих територій з окупантом. Майбутній владі буде легше. Думаю,що цей підхід гарантуватиме серйозну електоральну підтримку (якщо не перемогу) на майбутніх виборах». Однак,називаючи блокаду ОРДЛО успішною суспільною подією,він уточнює: її остаточні наслідки,щоправда,«наразі спрогнозувати нелегко».
 
З «діагнозом»,висловленим Богданом Яременком,важко не погодитися. Тим паче,що за три роки від початку війни на Донбасі та анексії Криму наразі українська владна еліта не напрацювала єдиної позиції з повернення цих територій. Президент України Петро Порошенко послідовно виступає за безумовне виконання мінських угод (деякі аналітики називають цей процес реінтеграцією). Натомість міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков ще недавно висловлював упевненість,що в найближчі два роки «буде проводитися деокупація Донбасу». Силовий варіант підтримують і багато колишніх бійці добровольчих батальйонів.
 
Тим часом,за даними лютневого соціологічного дослідження Фонду «Демократичні ініціативи»,71 відсоток українців категорично проти виборів у Донбасі в присутності російських військ. Ще 69 відсотків виключають можливість повної амністії тих,хто воював на боці сепаратистів. Трохи менше – 60 відсотків – виступають проти особливих відносин України з непідконтрольними Києву територіями Донбасу.
 
Та наразі йдеться вже не стільки про повернення анексованої території Криму чи взяття під контроль ОРДЛО,скільки про порятунок Української держави,яка може втратити керованість. На цьому наголошували і ЗМІ: «Інфаркт Насірова,відставка Гонтаревої та гірки «русского мира» («НВ»),«Операція «Повернення Малоросії» («Український тиждень»),«ОРДЛО вимагають візиту на українські підприємства – Геращенко» («УП»),«У Раді оприлюднили список нардепів,які відвідують РФ» («РБК-Україна»),«Підла позиція російських лібералів щодо війни в Україні» («Главком»),«Крок вправо: навіщо об`єдналися націоналісти,і до чого тут Коломойський» («Апостроф»),«З початку року Путін і Порошенко розмовляли по телефону чотири рази» («Коммерсантъ»),«Кордон з Росією як вирок: чому Україна і інші сусіди приречені» («Апостроф»),«Гряде нова війна. У США не виключили вторгнення у Північну Корею – FoxNews» («НВ»),«Наодинці проти цілого світу» («УП»),«Постскриптум. «Потоки» як головна цінність української влади» («ЛБ»)…
 
За умов подальшої втрати Україною своєї суб’єктності,з’являтиметься,очевидно,все більше «мирних планів» для нашої країни,написаних за її межами. Хай і оприлюднених діячами,котрі мають також український паспорт. Чи можна у цьому плані згадувати пропозиції Віктора Пінчука або Андрія Артеменко,це питання,очевидно,риторичне.
 
Так чи інакше,як наголосив у «BloombergView» оглядач Леонід Бершидський,«політичній еліті потрібні швидкі перемоги і нові ідеї,які будуть надихати українців». Тим паче,що вже на четвертому році після Революції гідності екзистенційні загрози не зменшилися. Радше – навпаки.
 
У цьому контексті даються взнаки суттєві зміни в міжнародній кон’юнктурі (ймовірний старт процесу хаосу в США),які «рикошетять» на Україну. Це дає достатньо шансів для Кремля не випустити нашої держави зі своєї орбіти. До того ж,як зауважив тіньовий міністр оборони Канади Джеймс Безан (див. Укрінформ),«Путін та його маріонетки продовжуватимуть перекроювати міжнародні кордони. Якщо їх не зупинити в Україні,то хто буде наступним? Країни Балтики,члени НАТО стануть мішенями».
 
Але сценарій подальшого розвитку ситуації може бути набагато оптимістичніший. У значній мірі це залежить від того,чи вистоїть Україна,чи стане жертвою своїх же «фронтів» і перетвориться на Руїну. Будьмо!
 
Автор публікації Віктор ВЕРБИЧ