За крок від руїни. Так  у виданні «День» назвав свої роздуми Геннадій Друзенко з приводу недавнього  рішення Печерського суду щодо Саакашвілі.  Аналітик переконаний, що вітчизняні  еліти мусять домовитися щодо  «архітектури нової України».

На його думку, в українських реаліях присуд судді Цокол «був не тріюмфом верховенства права та здорового глузду, а сигналом капітальної поломки системи державного управління».  Друзенко припускає, що «влада в особі Гепрокуратури (аматор-очільник якої необачно поставив на накраплену ФСБ карту весь свій роками зароблений політичний капітал) майже напевно подасть апеляцію на рішення про звільнення Саакашвілі. Чим остаточно зажене себе у цугцванг». Він висловлюється з приводу двох варіантів  розвитку ситуації: або «революція», або «круглий стіл».

Друзенко  майже певен, що  «у разі обрання сценарію «революція», замість аналогу «революції троянд», ми отримаємо перманентну  «тюльпанову революцію»  киргизького кшталту з пришвидшеним дрейфом до  «матеріка стабільності» Росії (те, що Україна вже проходила під час двох руїн – у другій половині XVII та наприкінці 10-х років ХХ століття)». На його переконання,  «міняти персоналії без зміни системи – це сіквел сумного українського серіалу «руїна», який в Кремлі дивитимуться з попкорном і шампанським».

На його переконання, українські еліти мають домовитися щодо «дорожньої карти». Причому  «темою перемовин має стати, звичайно, не антикорупційний суд чи реформа виборчого законодавства – темою має стати власне архітектура нової України, третьої української республіки. латати старі міхи – шлях на маргінес історії. Час говорити про нову Конституцію та нову Україну. Бо наймати чергову бригаду будівничих, не домовившись про проект нової будівлі, – абсурд і шлях в нікуди».