Міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський під час перебування у Львові продовжив свої «українські лекції». Він заявив, що діалог між істориками не відбувається належним чином, і показово розвернувся перед входом до музею «Тюрма на Лонцького», змінивши програму свого візиту. Про це розповідає у «Європейській правді» Олена Бабакова, журналістка Польського радіо.

Зокрема вона наголошує, що радикальні заяви Ващиковського продиктовані боротьбою за крісло очільника МЗС. Швидше за все, він з міністра перетворитися на пересічного депутата. «Але не варто чекати, що в разі звільнення Вітольда Ващиковського українсько-польські стосунки налагодяться, – підкреслює Бабакова. – Його імовірні наступники готові зберігати жорсткий курс щодо Києва – принаймні, у питаннях історичної пам’яті».

Зазначаючи, що «зміна керівника МЗС принципово не позначиться на політиці щодо України», аналітик пояснює: «По-перше, основні тренди, як і раніше, будуть визначатися Ярославом Качинським та його найближчим оточенням. А воно, чим ближче  парламентські вибори 2019 року, тим більше буде намагатися відірвати шматок електорату від інших партій правого спектра. По-друге, польська східна політика переживає глибоку концептуальну кризу».

На її переконання, «про відносини з Україною годі й говорити після того, як польська дипломатія винесла на штандарти питання історичної пам’яті». Бабакова підкреслює, що «Києву час усвідомити: партія Качинського лишається найпопулярнішою в Польщі. І якщо польська опозиція і надалі буде так само безпорадною, ПіС керуватиме країною ще принаймні шість років, а може й
десять».

При цьому наголошує: «Це не означає, що на Варшаву треба «махнути рукою». Навіть зберігаючи твердість у принципових для української влади питаннях, варто шукати точки дотику та можливості для компромісу: за гарячої війни на Сході холодна війна на Заході буде неприпустимою розкішшю». На думку Бабакової, «варто пам`ятати – доба безумовної підтримки Польщею України вже минула. За будь-якого прізвища нового міністра закордонних справ».