Та й взагалі у рамках програми фонду «Із добром у серці» час від часу передбачають підтримку територіального центру. Бо ж піклуються про найвразливіших. Про це повідомили у прес-службі Фонду.
«Мене звуть Регіна. Родом я із Закарпаття. Мукачево. Батько робив там,мама в школі була вчителькою,потім ми переїхали у Ленінград і завезли мене в ліс. До діда. Дід був старший лісничий. І все моє дитинство пройшло в лісі. Живу я в Луцьку,закінчила я тут культосвітнє училище,проживала в обласній бібліотеці,працювала у психлікарні,робила в садочку»,– розповідає.
У Луцьку минула юність Регіни,тут народився і виріс її єдиний син,який нині виїхав жити в Ізраїль. З ним вона ділиться усім,адже її Ігор – найперший друг. Телефоном читає свої поезії,які народжуються щодня.
«Писати я почала з 9 років. Дідусь мій був золотий по всіх словах. Був старший лісничий,він чудово малював,він займавсь різьбою по дереву,він писав картини,він писав вірші. Ну,щось,видно,мені передалося»,– розмірковує Регіна.
Регіна – творча й дуже емоційна людина. За це її цінують друзі. Їх вона має чимало. І все життя було не дуже поблажливим до цієї жінки,яка любить його понад усе.
«Якось життя в мене таке… воно важкувате… важкувате чому? Тому що в батька сестра була Регіна і її німці розстріляли під час війни. І от якось в мене такі йде по життю – не все гладко. Ні. Нічого,витримую. Минулого року в нас вийшов стрес – і Ігор поїхав,і були деякі такі неприємності в мене в житті,і я потрапила в лікарню. Лікар мене вилікував і сказав: Регіна,ми не реагуємо ні на що,життя приймаємо так. Я дуже-дуже емоційна. Дуже емоційна,розумієте. От,наприклад,я отак іду – десь квітка розцвіла,я вже мушу прийти написати про неї. У мене в душі дуже багато дитинства. Дуже люблю іграшки дитячі. Як ви бачите. Робила в садочку,діти мене любили,я любила дітей. Вже зараз… що зробиш? Людина на пенсії. А писати я люблю. Я люблю поліпшувати настрій і робити світлий день. Оце я люблю. Біля мене хороші люди»,– каже пані Регіна.
Пише поетеса-аматорка щодня. З шостої до пів на дев’яту її зошит поповнюється двома-трьома новими творами. Теми – найрізноманітніші,від пейзажної лірики до громадянської. Рідна душа – поетеса землячка.
І жодного разу з вуст Регіни не злетіло слово самотність. Можливо,тому,що телефон завжди озивається голосом сина,а в будь-який момент може звернутися за підтримкою,нехай і моральною,до працівників територіального центру обслуговування громадян. Соціального працівника Наталю і психолога Тетяну сприймає,як подруг. Знайшли спільну мову з півслова,з півпогляду,із півпоруху.
«Добрими я вважаю людей тих,які відкликаються,коли в тебе біда і подають тобі руку. В людині повинно бути добро не словом,а серцем,розумієте? Я бачила добро. І я даю багато людям добра. Справа в тому,що,розумієте,людина,яка,як то кажуть,заблудилася серед двох сосон,її треба вивести звідти. Треба показати. А якщо вона не хоче,то треба доказати,але це дуже важко»,– розповідає Регіна.