“Побувати в Луцьку,побачити велику прикрашену іграшками та вогниками ялинку на центральному майдані міста,отримати подарунок з рук Діда Мороза і сфотографуватися з Снігуронькою,яка буде в білосніжному вбранні. А ще – відвідати дитячу виставу,яку зіграють справжні актори…”- така була мрія маленької Настуні з невеличкого села на Маневиччині.Це побажання мрійниці збулося. Вона разом з педагогами та іншими дітками з їх району поїхала на обласне новорічне свято,яке відбувалось в обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса шевченка.
Нині у театралів надзвичайно напружений графік роботи – потрібно щодня проводити новорічні ранки для діток,готуватися до різдвяних концертів та вистав. Але зачаровані очі дітвори,веселий сміх,іх віра у дива,у стократ виправдовують затрачені сили.
Сьогодні актори підготували для діток з усієї області надзвичайно цікаву програму – ігри з ведмедиком – Михасем та дівчинкою-Марійкою,розваги біля новорічної ялинки з участю акторів ,які перевтілились у симовли минулого та нового року – Кози та Мавпи,танці,скоромовки,і хоровод з Дідом Морозом та Снігуронькою. А ще – новорічна вистава і подарунки. Це традиційне щорічне дійство для дітей соціально-вразливих категорій організовано за ініціативи Волинського обласного відділення Дитячого Фонду України та управління освіти і науки облдержадміністрації.
Світланка Присяжна та Настуня Потапчук на новорічному святі продавали різноманітні оригінальні вироби: обереги,ангелочки,новорічі віночки,магніти з національною символікою,прикраси. Їх власноруч виготовили дітки з особливими потребами Центру реабілітації інвалідів дитинства,сиріт ” Зірка надії”. Крім того,дівчатка задля благодійної справи,навчились техніки боді-арт і демонстували свої вміння усім бажаючим.
Катруся і Віка навчаються у 25-й луцькій загальноосвітній школі кажуть,що щороку приходять на новорічне свято в обласний театр.”Хоч ми вже і великі (п`ятий і шостий клас,- ред.),але такі свята полюбляємо. У нас зі школи окрім дітей сиріт і дітей з малозабезпечених родин,також запрошують дітей,тати яких були чи зараз воюють в АТО.
Катруся розповіла,що вона не має ні тата,ні мами. Коли їй було 4 роки мама померла. Опікунство над маленькою взяла родина брата мами. “Мій дядько мені як тато,якого я не знала. Він,до речі,теж воював на Сході нашої країни. Мені у цій родині дуже добре. – розповідає Катруся.- Я навіть не знала,що забажати Діду Морозу. Тому ми просто купили речі для мого маленького котика Масіка”.
А ще дівчатка кажуть,що мають намір наколядувати чималеньку суму,тому зараз вчать нові колядки,щоб ними привітати найближчих.
Задоволені,сповнені неабияких вражень,з хорошим святковим настроєм повертались юні волиняни з свята обласної новорічної ялинки.