Преосвященніший Нафанаїл, єпископ Волинський і Луцький  звернувся з різдвяним посланням до боголюбивих пастирів, чесного чернецтва та всіх вірних чад Волинської єпархії УПЦ. Текст подаємо без змін.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

І сяє донині світу це світло Христове, як сонце, що іноді ховається за хмарами, але воно променисте, тепле і цілюще. І буде воно світити доти, доки не настане час «нова же небесе, и новы земли по обетованию его чаем, в нихже правда живет» (2 Петр. 3, 13). Великий і радісний сьогоднішній день Різдва Христового, який сповіщає нам, що Син Божий став людиною і постійно нагадує, що Всемилостивий Господь піклується про рід людський, про нас із Вами.

У наш час дуже важливо пам’ятати повчання апостола: «темже поминайте яко вы бесте во время оно без Христа» (Єф. 2, 11-12). А згадаєте, то побачите, який був світ до Христа і як він змінився із пришестям Месії. Говорити про це детально не вистачить часу і сили. Тому доречним є вислів із Євангелія: «ни самому мню всему миру вмeстити пишемыхъ книгъ» (Іоан. 21,25).

Вагомий вплив християнства в галузі просвітництва, розуму людського, в тих вічних питаннях про Бога, світ і людину, у яких перебуває наш дух, і найкращі мудреці світу поза християнством ставили це під сумнів.

Але якщо від цих високих матерій ми відмовимося, то побачимо велику перемогу – це свята віра наша, яка відкриє нам усі благодіяння християнства, яке внесло оновлення у світ і врятувало його від загибелі, розладу одним тільки висловом: «Бог люби eсть» (1 Іоан. 4, 16).

Звичайно, і до Христа знали про мораль, говорили про милосердя, про правду, про любов, але воістину тільки у Христа ці заповіді нові, утверджені на сутності внутрішнього життя Самого Божества і на прикладі втілення Бога-Спасителя. Ніколи ще основи моралі не були такими міцними і непохитними. Із цієї нової заповіді про любов, що походить від Бога-Любові взяло початок і нове життя для людства. Саме воно уже було на краю загибелі, задихалося у зневірі, сумнівах, егоїзмі та аморальності, потопало в крові, сльозах мільйонів рабів, гноблених і забутих народів, гинуло у безмежній прірві, яка поглинала людей, племена, народи і цілі держави. Все це було зв’язано з небесним початком любові, небесною установою, вселенської Церкви, цього місця і Божого Царства, цієї Берегині Нового Заповіту Бога для людства.

Християнство відкрило цим шлях і до мирних відносин між народами, поступовим зм’якшенням сердець і знищило рабство, цю ганебну виразку, що розділяє цілісність організму стародавнього світу. Воно вперше створило сім’ю в істинному розумінні цього слова. Своїм високим вченням про святість шлюбу, який мав би бути подібним до Царства Божого на землі, середовищем у якому виховуються діти Божі, і у ньому має панувати не примус і страх, а взаємна любов. Цим і було піднесено роль жінки, яка із рабині стала повноправним членом сім’ї, матір’ю, у найкращому значенні цього слова, і навіть більше – оберегом духовного, морально-релігійного життя родини. Народження дітей вважалося благословенням у шлюбі, адже діти – це майбутнє нашої Церкви, продовжувачі великого морального процесу, якому поклав початок Глава Церкви – Христос.

І до сьогодні триває незримий процес змін певних понять у людях, їх взаєминах, стосунках, законах і державних установах. Не потрібно хвилюватися через людське невігластво, аморальність і себелюбство, бо і зараз немає жодного народу у якому б у всій  повноті і життєвості відображалася велика християнська любов. Нині спостерігаємо таке явище як жорстокість, що нагадує собою відносини у стародавньому світі. Але Євангеліє Своє Христос Спаситель порівнює із закваскою в тісті (Матф. 13, 33): повільним шляхом, але постійним, вона пройде в тіло людства поки не зворушить і не підніме його. І це обов’язково станеться, бо запорукою є все, що зроблено християнством. Місія християнства незавершена в світі, не пройшла ще свого історичного шляху до кінця, саме воно буде підносити і очищати життя людства до того часу, поки існуватиме воно на землі. Але потрібно пам’ятати, що було на землі до Христа і що сталося після Нього.

Коли спостерігаєш за цим великим і мирним переворотом, як не наповнитися глибокою вірою і любов’ю до Спасителя, як не вірити і не сподіватися на Його остаточне торжество над злом, як не оспівати із ангелами і не привітати Його появи у світі: «Слава в вишних Богу и на земли мир в человецех благоволение» (Лук. 2, 14).

Браття, не має і не може бути на землі кращого учителя, крім улюбленого сина Божого Ісуса Христа, Різдво якого ми вшановуємо у ці святі дні, і немає іншого імені під небом, даного людям яким би могли ми спастися (Діян. 4, 12). Тільки він є наш шлях і істина, і життя (Іоан. 14, 6). Нехай же всеосвячуюче і животворяще світло Христове, яке схоже на Віфлеємську зірку буде нашим дороговказом на шляху просвіти, взаємин і власного життя.

Станемо твердо на бік Христа, його діянь, будьмо його прихильниками у великому Царстві на землі, у Христовій Церкві, у великій справі відродження нас і всього людства. Тут наше просвітництво, тут порятунок світу, тут уся сила наша для виконання тих завдань, що ставить перед нами життя.

«Азь есмь свет миру» – сказав Христос. «Азь есмь путь, и истина, и живот. Ходяй по мне, не имать ходити во тме, но имать свет животный» (Іоан. 14, 6; 8, 12).

Вітаючи всіх Вас, всечесні отці, монахи, і монахині, дорогі у Христі брати і сестри хочеться побажати, аби цьогорічне Різдво Христове принесло у кожне вірне серце любов і смирення. Благословіння Богомладенця Христа нехай перебуває на нашій багатостраждальній Україні і  з усіма нами.

ХРИСТОС З НЕБЕС, ЗУСТРІЧАЙТЕ!