Теракти стають буденністю не лише прифронтової зони на Донбасі, а й ледь не по всій Україні.  Це підтверджують і недавні вбивства в Києві  співробітника Головного управління розвідки Міністерства оборони полковника Максима Шаповала і  на Донбасі співробітника Служби безпеки України полковника Юрія Возного. «Що далі?» – так називає свою аналітичну статтю у виданні «День» політолог та історик Сергій Грабовський.  Він роздумує про гібридну війну  і вірогідність переростання «точкового терору» у масовий.

На думку Грабовського, «масштаби терористичних операцій, які ведуться на теренах України проти Української держави, реально відчутно більші, ніж про це говориться публічно. Тобто поки що йдеться про так званий точковий терор, об’єктами якого стають окремі особи, проте у будь-який момент цей терор може стати масовим».  Відтак він висловлюється щодо того, кому  це вигідно, хто від цього виграє. Експерт переконаний, що  відповідь однозначна: «Виграють Кремль, Луб’янка та їхня агентура в Україні й поза нею. Точкові теракти деморалізують суспільство, посилюють капітулянтські настрої, підіграють «п’ятій колоні» в політиці та мас-медіа – мовляв, треба негайно миритися і жити дружно, відволікають значні ресурси від боротьби з криміналітетом, виводять із ладу найкращих працівників спецслужб, воїнів АТО та волонтерів; а разом із тим вони готують підґрунтя для масованих терористичних атак».

Грабовоський наголошує, що, таким  чином, «відпрацьовуються технології, набувають досвід терористичні групи, вимотуються у «гонитві за привидами» офіцери спецслужб. І, попри всі «перемир’я» (скільки їх було за останній рік), попри всі «мінсько-нормандські» формати, теракти як складова «гібридної війни» торують шлях до відкритих спроб у слушний момент поставити Україну на коліна, знищити її незалежність і зробити складовою «русского мира».

Він радить , зважаючи на тенденції, «усунути з усіх владних органів у центрі й на місцях (не кажучи вже про силові структури) «п’яту колону» і припинити діяльність пропутінських засобів масової дезінформації. Антитерористичні структури мають бути поповнені стовідсотково надійними фронтовиками, в яких уже «виробився нюх» на терористів та їхніх посібників. Не обійтися й без формування громадського корпусу національної безпеки, здатного виявляти й знешкоджувати терористичні групи. Одне слово, слід зупинити точковий терор і не допустити його переростання в масовий».