Про це йдеться на сайті Федерації легкої атлетики Волинської області.
 
Надзвичайно драматичним видалися змагання зі спортивної ходьби на 50 км. До фінішу у Ріо з різних причин не дісталися 19 спортсменів. Ще 12 були дискваліфіковані. Тим ціннішим був фініш волинянина Івана Банзерука. Хоча,як зізнається спортсмен,разів десять зупинявся і хотів сходити. Але тренери і усвідомлення того,що це перша Олімпіада підштовхнули попри все завершити дистанцію. З часом 4:11.51 год він 39-й.
 
«Ноги не йшли від початку дистанції. Чи це акліматизація?.. – намагався зрозуміти Іван після фінішу те,що сталося на дистанції. – Підготовка була хороша,тренувалися в горах,у Кутахї. Не було травм. Розминка напередодні була дуже хороша,але вийшов на старт «порожній»,- сказав Банзерук прес-службі Федерації легкої атлетики України.
 
Десь на 18 кілометрі відчував,що сили геть закінчуються,а як дійшов,і сам не знаю. Ігор Главан не зміг завершити дистанцію,у мене не було вибору,треба було доходити. І це мої перші Олімпійські ігри,не хотілося завершити їх без результату. Разів десять зупинявся,але все ж фінішував».
 
Найкращою з українок зі спортивної ходьби на 20 км стала волинянка Надія Боровська. Вона подолала дистанцію за 1:33.01 год і була 19-ю. Інна Кашина була 21-ю (1:33.15),а Валентина Мирончук фінішувала 46-ю (1:38.20).
 
Надія Боровська: «Ми прийшли на старт,якраз коли Сергій Будза фінішував. Знали,що він пройшов найкраще з наших,і відразу пішли до нього за порадами. Але я трішки не послухалася,відразу рвонула вперед. Мабуть,трішки адреналін виділився після того,як назвали десятку найкращих. Не треба було так швидко починати. Ближче до завершення дистанції трішки призупинилася,оскільки мала невеличкі проблеми з технікою і не хотіла,щоб мене зняли. Потрібно було гарно дійти дистанцію.
 
Для мене у Ріо було важче,ніж у Лондоні чотири роки тому. Там я встановила особистий рекорд,і місце було вище,15-те. Але я не здаюся і буду готуватися далі і доведу,що можу. Але при цьому було не надто спекотно,самопочуття ніби і непогане,але не ноги. Не можу перебирати ними. Верхня половина тулуба працює добре,а ноги не слухаються. Думаю,якщо введуть жіночу 50-ку,піду її. Я витривала,а швидкості трішки не вистачає. Процес підготовки тривав чотири роки,після народження синочка хотіла краще виступити,але не так сталося,як гадалося. Синочку 2,5 рочки. Уявляла,як іду на тренування,а він біжить за мною. Я тренуюся в Луцьку в парку,і він зі мною. Йду пішки з дому три кілометри,а він за мною тупцяє».