У рамках подорожі медівники мали нагоду побувати у Зимненській об`єднаній громаді,відвідати славетний Зимненський жіночий монастир та Собор Успіння Пресвятої Богородиці у Володимирі-Волинському. Насамкінець,журналістів навчали виживанню у бойових умовах,а саме продемонстрували ази військово-патріотичного виховання. Усі ці заходи не пропустили й представники ВО “Батьківщина” і сам очільник обласного осередку Олег Кіндер долучився до екскурсійного походу та навіть згодився побігати із автоматом на військовому полігоні,намагаючись ліквідувати уявного ворога.
Варто зазначити,що у мандрівці теренами Волині взяли участь голова обласної організації ВО «Батьківщина» і мер Ковеля Олег Кіндер,секретар Ковельської міськради Віра Федосюк,депутат Волинської обласної ради від фракції «Батьківщина» Валентина Блінова. Зустрічали гостей представники Зимненської об’єднаної громади,зокрема її очільник В’ячеслав Католик,заступник голови Володимир-Волинської райради Алла Мельник й депутат районної ради Андрій Оніщук.
 

Частина 1. Як у Зимному громаду об`єднували і чому в такому селі хочеться жити
Зимненська територіальна громада є однією із перших,що утворилася на Волині і уже 25 жовтня 2015 року на місцевих виборах громада обрала собі керівника. Ним став В`ячеслав Католик,котрий власне й ініціював процес об`єднання у власному селі. Йому довірилася більшість жителів,оскільки крісло керівника Зимненської сільради він займав уже не перший рік. Нині,розповідає сільський голова,до територіальної громади входять 17 сіл та понад 6 тисяч мешканців. А разом із Устилузькою громадою,кількість людей сягає 25 тисяч.
«Почати децентралізацію я мріяв,як тільки став головою. Прийшовши на посаду,був трохи розчарований,бо повноваження сільського голови затиснуті і зверху і знизу. Знизу — людьми,зверху — районним керівництвом,яке теж має своє бачення. Так вийшло,що не було можливості реалізовувати все,що хотілося,на практиці»,- розповідає сільський голова про те,як починалося об`єднання. Втім,Католик додає,що повноваження з часом розширяються і,хоча частина з них відчутно задекларована державою,однак процес децентралізації таки рухається.
В процесі об`єднання,додає очільник села,приходило дуже багато старших людей і просили,щоб у них не забирали сільраду.
“Ми прийняли рішення,що дійсно треба залишити людей на місцях,які будуть надавати послуги,які є найбільш наближені до людей. Нами був написаний і реалізований проект і на сьогоднішній день у нас працює Центр надання адміністративних послуг”,- зазначає Католик.
А от говорячи про бюджетну складову після територіального об`єдання,пан В`ячеслав усміхається і зазначає,що кошторис отримав вагоме збільшення у 30 разів.
“Кардинально більший,в 30 раз. Але та частина коштів – це субвенції з державного бюджету,є власні кошти,яких ще не так багато,але навіть зважаючи на це,ми уже їх можемо вкласти на розвиток інфраструктури”,- зауважує сільський голова.

Серед того,чим уже може похизуватися Зимне,так це відреконструйований дитсадок “Ромашка”. За словами Алли Мельник у 1993 році заклад перестав існувати,його доля могла бути різною і це приміщення могли використати за зовсім іншим призначенням. Але його передали на баланс місцевої школи і таким чином садок зберегли . Тільки через 15 років,у 2008-му,ДНЗ відновив свою діяльність. Перші використані кошти становили 120 тисяч гривень і,починаючи з цієї суми,садочок відновив свою роботу.
Завідувач дитсадка Лариса Юрчук додає,що робота ДНЗ почалася із однієї групи,яка складалася з 12 діток. З часом більше почало звертатися батьків,тому у 2011 році відкрили ще одну групу. Зараз в дошкільному закладі працюють дві групи: молодша та старша. Планова наповненість дитсадка — 35 діток,втім нині там вчаться 53 вихованці.
Всі вихователі,каже завідувач,з освітою,є кухар та підсобний працівник. Натомість,плата за утримання дитини,згідно з розпорядженням сільради,становить 17 гривень — це стовідсоткова вартість,а батьки платять 40% від неї,тобто 6.80 гривень на день. На літній оздоровчий період фінансування збільшується на 10%,що спрямовується на харчування.
Дитсадок справді дуже вразив журналістів,оскільки він повністю облаштований новенькими меблями,підлога вкрита ламінатом,у приміщенні є зелені куточки з кроликом,черепахою та папугами,безліч іграшок,охайна спальна кімната,нові шафки. Що вже говорити про подвір`я,де на кожному кроці встановлені різноманітні гойдалки та декорації. Не у кожному міському,а тим паче далеко в кожному сільському ДНЗ є такі умови,які створили у Зимненському дитсадку.
 

Ще одним надбанням,яким пишаються у Зимному є школа. Варто зазначити,що освітній заклад не є звичайною школою у селі,це навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей”.
Алла Мельник,до речі,раніше обіймала посаду директора школи,а згодом передала повноваження своїй учениці Юлії Степанюк. Жінки розповідають,що новий корпус школи був зведений у 1989 році,перед тим вона була восьмирічною. А у 2003-му заклад був реорганізований в ліцей. Нині тут навчають дітей за трьома основними напрямками: біолого-технологічний,інформаційно-технологічний та економічний. Окрім того,ліцей функціонує на базі Львівського аграрного університету,але це не означає,що співпраця відбувається лише з цим закладом,оскільки географія вступу випускників доволі широка. Варто зазначити,що на навчання в НВК приїздять навіть 30 – 40 дітей з міста.
Із цікавістю представники медіа задивлялися у кабінети школи. Вони вдосталь оснащені комп`ютерною технікою,мають усі необхідні шкільні приладдя та сучасні меблі. Найбільше вразило те,що у селі працює музична школа. Освітяни створили її фактично власноруч із старого корпусу. Приміщення добудували так,аби всередині облаштувати вбиральні та котельню. Нині у музичній школі є клас скрипки,фортепіано,баяна,хореографічний клас і хоровий,започатковується клас бандури.
Варто додати,що школа-ліцей бере участь у численних освітніх конкурсах та є їх призером. Серед цікавинок,котрі реалізовують педагоги закладу – національно-патріотичний,військово-туристично-спортивний Зліт «Юний патріот». Сотні дітей долучаються до подібного заходу,аби перебуваючи на природі,здобути вміння виживати у лісах,вправлятися зі зброєю та дізнатися якомога більше про патріотів нашої держави. Під час таких зльотів діти беруть участь у змаганнях,майстер-класах,крос-походах та облаштовують наметові містечка національно-патріотичною символікою.
 

Єдине,що ще не встигли зробити у Зимненській об`єднаній громаді,так це відкрити амбулаторію. За словами В`ячеслава Католика,для населення це проблема,однак проект уже готують і керівництво громади сподівається на швидке відкриття медичного закладу.
Частина 2. Як Олег Кіндер із автоматом бігав та навіщо українцям військово-патріотичне виховання
Після екскурсії у Зимному для луцьких та волинських жуналістів на Володимирщині підготували ще один сюрприз. Медійники побували на військовому полігоні і на собі відчули,що значить бути військовослужбовцем. Скорочену програму військово-патріотичного виховання провів Андрій Оніщук. Він же організовує вищезгадані зльоти школярів.
Власне на полігоні журналістам надали можливість побігати з автоматами,здійснити хоч і холості,зате постріли та уявити собі ворога,якого,дотримуючись відповідної тактики,треба умовно знищити.
Варто зауважити,що весь той арсенал зброї,котрий довелося побачити представникам ЗМІ на полігоні — особиста колекція Андрія Оніщука,яку він збирав власними зусиллями.
Серед них різноманітні гвинтівки,пістолети,револьвери,автомати,кулемети,міни,гранати та гранатомети – все це від стародавньої до новітньої зброї мали можливість журналісти потримати в руках та навіть спробувати нею уразити уявного противника. Із шоломом на голові та бронежилетом побігав полігоном й Олег Кіндер,а після нього військовим адреналіном зарядилися навіть тендітні дівчата-журналістки,які не боячись ваги зброї,гучних пострілів й окопів,також вивчали тактику «полювання» на ворогів.
За словами Андрія Оніщука,національно-патріотичного виховання на теренах Волині виникло через складну ситуацію в державі,а не тому,що “так треба”.
«У національно-патріотичному,військово-туристично-спортивному Зльоті школярів,- каже Оніщук,- беруть участь усі школи району. Востаннє його проводили в урочищі “Лісне” Володимир-Волинського району. Тоді ж,вперше було започатковане змагання зі стрільби з лука».
«У рамках зльоту,педагоги започаткували 7-денний наметовий табір,а цього року,- додає Оніщук,- хочуть “замахнутися” на 14 днів».
«Це дуже хороша альтернатива звичайному пришкільному табору. Ми хочемо виховати наших майбутніх захисників на комп`ютерах і телевізорах?! Так не може бути. Тому ми вирішили на природі організувати таборування і навчити дітей долати. Поки йдуть бої на Сході України,ми тут на Заході не маємо гарантій,тому такі навчання необхідно продовжувати»,- каже Андрій Оніщук.
 

Частина 3. Духовні надбання Волині та велич тисячолітніх храмів
Окрім військово-патріотичного виховання,для журналістів на Володимирщині надали можливість збагатитися ще й духовно. Так,гості з Луцька відвідали славетний Зимненський жіночий монастир.
Велич монастиря приголомшує,його численні іконні скарби,духовне багатство,яке отримуєш із перших хвилин перебування у храмі. Ще більше заворожують розповіді про історію його становлення,про зведення храмів ще князями за часів Київської Русі,про найстаріші пам’ятки,які там знаходяться й про чудеса і силу ікон,котрі зцілюють вірян.
Під час екскурсії,журналістам розповіли,що монастир належить до найдавніших в Україні. Як припускають,великий київський князь Володимир заклав монастир у 992-993 рр. у селі Зимне,яке тоді було передмістям міста Володимира.
Нині монастир славиться чудесами від чудотворного образу і святим життям Зимненських ченців. У ньому проживали перші волинські святі — Стефан (1091-1094) і Амфілохий (1105-1121),що були тут єпископами. Побував у Зимненському монастирі і преп. Нестор-літописець. У середині XVст. князь Федір Чорторийський збудував на місці печерної та дерев`яної обителі мурований монастир-фортецю.
Неодноразово монастир передавали від влади до влади,руйнували та плюндрували,потім знову відновлювали. Із монастиря виганяли черниць,згодом вони знову поверталися до обителі,але головне,що вони завжди намагалися зберегти і врятувати так це чудотворну ікону Матері Божої Зимненської. Тільки в 1991 році,коли в Зимне з Корецького монастиря перебралося дві черниці,поступово монастир відбудовувався й реставрувалися храми. І та чудотворна ікона,яку ховали черниці,повернулася до обителі лишень 24 вересня 1995 року.
Нині монастир процвітає,його краса вражає. Ззовні його оточують високі оборонні мури із вежами,а всередині неписаної краси церкви,дзвіниці,джерело із цілющою водою,“зелений тунель” та незвичайне декоративне оформлення подвір`я. А позаду мурів відкривається вражаючий вигляд на горизонт,небо,що наче обіймається із зеленими лугами та полями. Колись там була річка,а нині простори навколо монастиря зарясніли зеленим морем.
Ще одінєю пам`яткою,яку відвідали журналісти і про яку неможливо не згадати,так це Собор Успіння Пресвятої Богородиці у Володимирі-Волинському. Храм був збудований ще за часів волинського князя Мстислава II Ізяславича у 1160 році. Собор був усипальницею князів,бояр і єпископів. Під храмом є 6 великокнязівських,2 єпископські і багато гробниць знатних осіб. Тут похований і князь Мстислав II.
Доля собору така ж важка як і Зимненського монастиря. Адже його неодноразово руйнували,спалювали,потім частково відновлювали та використовували як склад,а згодом він перетворився на суцільну руїну.
У 1896–1900 роках собор перебудований у псевдовізантійському стилі. Освячення оновленого храму перетворилось у всенародне свято. Успенський собор є пам`яткою давньоруського зодчества. Розташований він у самому центрі міста Володимира-Волинського поруч з древніми міськими валами. Разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» — укріпленої резиденції волинських єпископів.
На території собору також містяться пам`ятники князям волинських,а всередині храму зберігається найцінніша його святиня,що датована XV століттям — розп`яття Ісуса Христа.
Успенський собор (Мстиславів храм) є пам`яткою архітектури України,входить до державного реєстру Національного культурного надбання і охороняється державою. А у 2010 році з дня спорудження собору виповнилося 850 років.

 І на завершення…
Після такої насиченої екскурсійної програми теренами області,звісно хочеться лишень подякувати організаторам подорожі — очільникам волинського осередку ВО “Батьківщина”.
Після поїздки із колегами зійшлися у єдиному — такі мандрівки варто розтягувати дні на три. Оскільки той арсенал вражень,які вдалося отримати за один день – важко передати. Кожен із об’єктів несе в собі безліч інформаційного багатства і відповідно низку приємних емоцій.
Починаючи з того,наскільки згуртованими можуть бути представники органів місцевого самоврядування,щоб і села зробити те місце,куди хочеться приїздити,ба навіть лишатися жити. Продовжуючи відвідинами полігону,де тримаючи у руках важку зброю,вдягаючи бронежилет та каску,розумієш,що це лишень дрібниці,адже потрібно вміти із озброєнням поводитися,знати тактику нападу чи відбивання,контролювати ситуацію навколо. Саме такі походи дозволяють усвідомити,наскільки мужніми та сильними є наші захисники держави і яка все таки,нелегка їхня місія. А закінчуючи духовним просвітництвом,відкриваючи для себе нові грані нашого краю,знаходиш більше віри у завтрашньому дні,більше надії на краще і мирне майбутнє і ще більше любові до навколишнього світу та життя.