Зовнішня політика Польщі сьогодні не лише спрямована на обслуговування внутрішньополітичних інтересів правлячої партії, але і продукує ледь не конвеєрним методом проблеми не тільки у відносинах з Україною. На цьому в аналітичній розвідці «Дипломатія бундючного шляхтича: як Україні реагувати на новий курс Польщі» наголошує політолог Євген Магда. Свої роздуми він опублікував на сайті «Європейської правди».

Зазначаючи, що  часом польська дипломатія створює собі проблеми буквально на рівному місці, налаштовуючи проти країни ще вчора цілком лояльних партнерів, Євген Магда резюмує: «Офіційна позиція Варшави все більше нагадує поведінку шляхтича, готового кинути виклик більшості оточуючих». На його думку, «системний відлік подібної поведінки варто вести від березня 2017 року, коли Польща опинилася у блискучій самотності у власній спробі не допустити переобрання Дональда Туска головою Європейської ради, намагаючись витіснити його кандидатурою Яцека Саріуш-Вольського».

На цьому тлі, наголошує аналітик, Варшава прагне вести розмову з офіційним Києвом у менторській тональності. «Дивує мішанина різних кроків польської влади: закиди Ярослава Качинського та Вітольда Ващиковського про «бандеризацію України» та відновлення польсько-українського форуму, який має створити майданчик для порозуміння; визнання Ващиковським, що ситуація на Донбасі спровокована діями Росії, і його впевненість, що члени ОУН-УПА брали участь у Голокості (подібних подарунків від європейських політиків російська пропаганда не отримувала вже давно)», – констатує він.

Магда підкреслює, що «польські можновладці наче не усвідомлюють, наскільки дражливими для України є будь-які заяви з імперським присмаком та яку реакцію викликають в умовах російської гібридної агресії. У цьому контексті нова ініціатива від ПіС– плани створити Музей східних територій – теж навряд чи покращить відносини Польщі з Україною та Білоруссю». Зазначаючи,  що польське МЗС хоче розмістити на сторінках паспортів  зображення Острої брами у Вільнюсі та Меморіал орлят у Львові, він резюмує: «Часом видається, ніби офіційна Варшава навмисне дратує своїх сусідів та партнерів, ніби не розташована на «кривавих землях», де чутливих питань спільної історії чимало».

За таких реалій та тенденцій  «залишається відкритим запитання: що робити Україні? Ми не можемо собі дозволити сидіти, склавши руки, очікуючи припинення домінування ПіС у Польщі». На переконання Магди, «вибором Києва у даному випадку мають стати не симетричні авантюри у двосторонніх відносинах, а технології м’якої сили та використання фактора українських заробітчан як вагомої складової польського економічного зростання».