Усі тривоги вчителів та батьків розвіяли надія та віра в успіх. І,звичайно ж,самі ж діти. Саме вони надихали дорослих змінювати ціннісні орієнтири шкільної освіти,- повідомляє «Телевізійний центр Ковель».

Коротка розмова з друзями на перерві – і Максим поспішає на урок. Його портрет – серед кращих спортсменів школи. А медалі на грудях хлопця — відзнаки за перемогу не лише на спортивних змаганнях з плавання,а й над собою.

Таких як Максим — дітей з особливими потребами — у цій звичайній ковельській школі – 16. І ніхто з них не почувається в шкільному колективі зайвим. Замкнутим у собі. Тим більше – чужим.

Сім років тому,коли в школі №8 спробували інтегрувати дітей з особливостями розвитку в загальноосвітній процес,ковельчани були піонерами інклюзивної освіти на Волині. Класний керівник Людмила Василюк каже: побоювання,які були,розвіяли надія та віра в успіх. І самі діти. Їхня щирість,дружба і безпосередність.

Окрім психології,змінилася й інфраструктура школи. З`явилися пандуси. Переобладнали кабінети та класи. Створили належні санітарні умови.

Сьогодні перед піонерами інклюзивної освіти в Ковелі гостро постала проблема квадратних метрів. У школі бракує навчальних кабінетів на першому поверсі. Саме тут мають навчатися як діти з особливими освітніми потребами,так і першокласники.

Досвід інклюзивної освіти педагоги школи запозичили у своїх колег з міст-партнерів Ковеля. Сьогодні вони самі є прикладом для наслідування. А посмішка на обличчях дітей — найвища нагорода всім,хто повірив в успішність такого проекту.