У набутку минулотижневого календаря – свята справедливості,рідної мови,український варіант російського «дня защитника отечества»…

Ще кілька днів – й cвято весни. Заволодарює не лише інша пора року. Після інавгураційних пишнот у Кремлі за участі вірогідних і дійсних васалів,під захоплені погляди п’ятої колони,в Україні неминуче засвітяться вже напрацьовані нові політичні проекти.

Тож російські політтехнологи,можна не сумніватися,запропонують неймовірну гримучу суміш у вигляді привабливої обгортки (можливо,з лозунгами боротьби за демократію,недопущення узурпації влади і т.п.). Хоча,безумовно,насправді профінансовані проекти матимуть на меті,скориставшись електоральними настроями,привести до влади в Києві тих,ким можна буде керувати в ручному режимі з берегів Москва-ріки. Звісно ж,Кремль грошей на вітер не викидає. Але й багатоликі нинішні представники п’ятої колони теж не залишаються без корита.

До того ж може,не дай Господи,спрацювати й зовнішня заготовка з «подарунком» для України у вигляді лівійського сценарію. Якщо в останній країні братовбивчий хаос,запрограмований принаймні на десятиліття,став реальністю завдяки «нафтовим апетитам» Заходу,то для нашої країни це можливе завдяки синхрону Росія – Захід,де в ролі лідера – перша,яка намагається скористатися різновекторними протестними настроями у Україні. З приводу лівійського варіанту,то на цій загрозі наголосив у «LB» навіть нардеп,екс-ковельчанин Микола Мартиненко: «Такий сценарій можливий».

А тим часом,тим,хто дбав про поповнення бюджету України,можна «вдячно» роздумувати про вірогідне семигривневе «покращення» (наразі не запущене в дію) цін на горілку – напою,який дозволяє бачити життя не тільки в запрограмованих,але й у веселкових барвах. До того ж – платячи за це і в буквальному розумінні,й віддаючи на жертовник зеленого змія,який усе дорожчає,і здоров’я,і – все частіше – життя.

А з приводу духовної царини (у церковному вияві),то минулого тижня Москва вже знищила навіть часткову автономію УПЦ,у цинічний спосіб (руками вірних Кремлю владик) фактично усунувши блаженнішого Володимира від керівництва поки що Церквою. Це дуже важлива перемога «русскомировского» шовіністичного воїнства,яке покликане відіграти свою роль у тотальному поглинанні України. «Ми бачимо відверте бажання ряду єпископів на чолі з митрополитом Агафангелом переписати Статут і повністю перепідпорядкувати Церкву Москві»,– пояснює Людмила Филипович,віце-президент Української асоціації релігієзнавців. А владика УПЦ КП Євстратій однозначно резюмує,що Синод УПЦ КП чинить за прямою вказівкою російського Патріарха. Так що лишень питання недалекого часу,коли й ідеолог «Русского мира»,який реанімує імперію не в суто путінський,а в ще масштабніший спосіб,не просто добавить до свого тилу «и Киевский»,а й керуватиме нею і з «матери городов русских».

Загалом же,мовлячи про минулий тиждень,мусимо констатувати: він продовжував тенденцію своїх попередників,засвідчивши чергові поразки і втрати тих,хто ще в Україні живе Україною. Утім,спробуємо все-таки подумки озирнутися в знакові події,визначальні тенденції недалекого минулого.

«А якщо Україна приєднається до цього Союзу…»

Росія не втратила надії вже найближчим часом втягнути Україну до Союзу (наразі Митного,де вже «раюють» Білорусь і Казахстан). Це підтвердив і візит до Києва Сергія Наришкіна – нинішнього «хазяїна» Держдуми РФ,вірного слуги «Самого» . Для цього використовується у вигляді «пряника» – газ. «Якщо говорити про ціни на газ,усередині Митного союзу ліквідуються експортні мита на енергоносії,тому ціна для всіх країн (членів МС. – В.В.) така ж,як для споживачів усередині РФ»,– цитує його «Інтерфакс-Україна». Наришкін,з дозволу Путіна,придумав навіть поняття про інтеграційний ефект (обґрунтували цей концепт російські фахівці,які ще не емігрували,з інститутів економічного профілю). «А якщо Україна приєднається до цього Союзу,– не приховував щирої просмішки «господин Сергей»,– то ефект складе 1 трильйон 100 мільйонів доларів». При цьому він не уточнив,хто це відчує,після «розчинення» України в Союзі.

«Треба відверто сказати…»

У Євросоюзі занепокоєні звільненням Андрія Клюєва. Депутат Європейського парламенту Павел Коваль заявив (цитуємо «День»): «Треба відверто сказати,що в Брюсселі не дуже гарно сприйняли те,що Клюєв перейшов із посади першого віце-прем’єра в РНБО… Там вважають,що це рішення не буде допомагати процесу переговорів». Павел Коваль відзначив,що Андрій Клюєв був успішним парламентарем і впливовим політиком,завдяки чому він зумів успішно завершити переговори щодо угоди про асоціації та зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Депутат Європарламенту не висловився щодо вірогідного усунення конкурента так званою групою «РосУкрЕнерго» (Фірташ,Льовочкін,Хорошковський). Однак він зауважив,що нове призначення Андрія Клюєва пов’язане з майбутніми виборами до ВР.

«Керівництву країни закриють усі закордонні рахунки»

Україна – перед загрозою політичної ізоляції. Про це попередив під час прес-конференції в «Обозревателе» директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. Хоча поки зараз наша країна – ще на «політичному карантині». Однак,на його думку,«ситуація може зайти в глухий кут після виборів 2012 року». При цьому Бала уточнює: за умови,якщо їхні результати будуть сфальсифіковані. Він не виключає,що,згідно з песимістичним сценарієм,«керівництву країни закриють усі закордонні рахунки,їхні близькі родичі,які періодично проживають за рубежем,не зможуть туди їздити».

«…стати керівником нового проросійського політичного проекту»

Дмитро Табачник не буде звільнений з посади міністра освіти і науки,молоді і спорту хоч як би критично не сприймалися його новації. Так вважає політолог Володимир Фесенко. «Справа в тому,що звільнення Табачника буде критично сприйняте в Росії,– сказав він «УНН». – Другий фактор – питання на кого міняти… Поки що Янукович не бачить адекватної заміни Табачнику». Аналітик також переконаний,що «є й політичні обставини: якщо Табачника звільнити,то це може почати його самостійну політичну діяльність. Він може стати керівником нового проросійського політичного проекту. Час для цього є. І це було б не в інтересах Партії регіонів». Отож,місце для лідера нового антиукраїнського політичного проекту начебто залишається,на перший погляд,вільним. Але чи не варто уважніше глянути на потенційних кандидатів,невже Путін не допоможе своєму кумові,«сильній половині» чарівної Оксани Марченко?

«…в них є досить міцна «криша» в особі патріарха Кіріла»

Минулого тижня «Волинська правда» на події в УПЦ відгукнулася низкою публікацій. Навряд чи підлягає сумніву,що Кремль руками своїх архієреїв успішно реалізував стратегію тотального знищення Церкви,знищивши будь-які прояви її проукраїнськості. Торкаючись проблеми скликаного Синоду,Павло Берест в «Українському тижні» («Русскім миром мазані») зазначає: «Останні події в УПЦ МП довели,що УПЦ перечекала «смутное время»,а тепер збирається повернути втрачені позиції». На його думку,присутні члени Синоду,виступивши проти волі Предстоятеля – блаженнішого митрополита Володимира,«поставили себе фактично поза церковними канонами. Проте в них є досить міцна «криша» в особі патріарха Кіріла,який ще на початку лютого заявив про «недієздатність» митрополита,тим самим санкціонувавши всі наступні дії промосковських єпископів». Берест констатує: «Росія відчула,що надійшла слушна нагода зробити з УПЦ (МП) всього лиш невід’ємну частину РПЦ. І після «синодального періоду» правління … Москва вже спокійно призначить того,кого потрібно». Подібні далекі від оптимізму висновки робить і Віктор Тимошенко в УНІАНі. Він,нагадавши про російських «яструбів»,які хочуть «перетворити УПЦ МП на один із інститутів Російської держави. Причому один з войовничих українофобських інструментів»,констатує: «Усунення митрополита Володимира від влади ініціює і диктує офіційна Москва».

«І все це під зливою звинувачень…»

Свої роздуми в «Дзеркалі тижня» з приводу святкувань в Україні Дня захисника Вітчизни Світлана Кабачинська назвала «Щеплення безпам’ятством». Вона переконана,що «ця звичка вкрай шкідлива для державного та суспільного організму». Відтак зазначає: «Ще можна зрозуміти,коли тримаються цього свята люди,котрі виросли в СРСР і досі зденаціоналізовані імперськими орієнтирами: «Мой адрес – не дом и не улица,мой адрес – Советский Союз»… Але коли штучно вживлюють цей атавізм поколінням,які зростають у самостійній Україні,то інакше,ніж свідомим знущанням і каліченням нації,таку дію не назвеш». На державному рівні прищеплюється не український патріотизм,що базується на власній історії,а чужий ціннісний спектр. Світлана Кабачинська констатує: «Українське – в Українській державі! – або замовчується,або зневажається і висміюється. І все це під зливою звинувачень у безжалісній українізації «русскоязичного насєлєнія». Вона переконана,що Україна стане по-справжньому незалежною тільки тоді,коли вшановуватиме своїх героїв,свою історію.

«Тобто,Україна примушує будь-яких політиків бути проукраїнськими»

Андрій Клименко,голова Таврійського інституту регіонального розвитку,роздумуючи про перші два роки президентства Віктора Януковича,наголошує на цікавій і традиційній тенденції: «Хоч би які гасла,передусім у відносинах із сусідами,проголошували будь-які політики,котрі йдуть у владу,– рано чи пізно,ставши владою,вони об’єктивно займають позицію,що більш-менш відповідає національним інтересам України». Далі у газеті «День» він пригадує і порівнює: «Коли до влади йшов нинішній Президент і його партія,всі твердили про його проросійськість – сьогодні ми маємо на цьому напрямку абсолютно іншу позицію,ніж та,що декларувалася в передвиборний період. Тобто,Україна примушує будь-яких політиків бути проукраїнськими». Однак аналітик зауважує,що надзвичайно складно здійснити розворот країни на напрям технологічної модернізації. Клименко вважає,що нереально втілити в життя лозунг (ще кандидата в Президенти) «Покращення життя вже сьогодні» за умов,коли «в усьому світі відбувається погіршення параметрів життя».

А тим часом,всупереч інформації,що кандидатура недавнього шефа СБУ,а відтак міністерства фінансів «відпала»,саме Хорошковському дісталося крісло першого віце-прем’єра. Як подарунок напередодні Дня захисника Вітчизни? Чи,навпаки,«відлучення» від фінансового джерела (його звільнили з посади міністра фінасів,яку зовсім недавно обійняв)? Таким чином,не представник «сім’ї»,а групи РУЕ (Фірташ,Льовочкін) замінив Андрія Клюєва,представника конкуруючого бізнесу,на посаді першого віце-прем’єра. Очевидно,глава держави намагається на всіх владних рівнях дотримуватися принципу системи доцільних противаг,аби забезпечити оптимальну керованість і максимальну здатність персонально впливати на всі суттєві процеси.

Чи необхідний такий,до певної міри,ручний режим? Відповідь на це давно відома. Та вона різна для тих,хто має різні політичні та економічні інтереси. Та,зважаючи не неприкрите стимулювання і зовнішніми факторами,і внутріукраїнськими структурами протестних настроїв,які можуть «вихлюпнутися» в некерований хаос,можна зрозуміти очільника держави.

Безумовно,далеко не всі процеси в країні сприймаються однозначно. Про непрості реалії та тривожні тенденції намагалися догукатися до сучасників ЗМІ: «В України три біди – дурні,дороги і Росія» («Обозреватель»),«Карти,гроші,округи» («УП»),«В УПЦ переворот: Синод ігнорує Предстоятеля» («ВП»),«Тимошенко серйозно хвора – німецькі лікарі» («Укрінформ»),«Назустріч Дню відкритих вбивств» («LB»),«Новий міністр оборони відразу пояснив,що,окрім питання «Як би урвати бабла?»,його на цій посаді ніщо не хвилює» («ОБКОМ»),«Розділена країна» («ЕП»),«Земельна реформа: хто був ні з чим,ні з чим залишиться» («Цензор.НЕТ»),«Михайло Гончар: Росія готує Україні нову пастку – нафтову» («УП»)…

Утім,за нинішню ситуацію несе відповідальність кожен із нас. Незалежно від політичної чи національної приналежності,віку,статі. Можливо,має рацію Мирослав Мартинович,президент Українського відділення Міжнародного ПЕН-клубу: «Сьогодні ми бачимо стрімке зближення двох половинок держави… Важливо не допустити до руйнівних акцій… Усе-таки сподіваюся,що ми не перетнули тієї межі,яка відділяє нас від тотального бунту… Треба довіритися Вічному – правді,любові,справедливості. Усе починається із себе».

Тож до зустрічі вже весною-2012. Будьмо!