У місті зазвичай важче помітити зміни в природі, бо ж там, де асфальт, автомобілі, метушня, натовпи людей, просто неможливо звернути увагу на такі, здавалося б, дрібниці, створені самою природою,  як наполовину пожовклий листочок, чи бутон квітки, що ось-ось розпуститься, або іній на гілках дерев.

Часто за своїми проблемами і справами ми навіть не можемо помітити прихід іншої пори року. Бо ж, здавалося, зовсім недавно ще лютувала зима, насипаючи повні двори снігу, чи господарювало літо, зігріваючи всіх своїм теплом.

Зараз у свої права вступає осінь, яка ще вчора-позавчора, ніби примхлива панна, показувала характер і вмивала вулиці Луцька дощами, наганяючи на перехожих сум, зараз зігріває нас своїм теплом, немов виправдовуючи своє звання золотої.

Парки, сквери і дерева у дворах вбираються в золотисто-багряні шати і засипають дорогоцінним жовтневим золотом тротуари, даючи натхнення поетам-романтикам для написання нових віршів-шедеврів. Тут тобі і теми для написання учнівських творів.

Якийсь старанний учень виведе по-дитячому нерівним почерком у робочому зошиті: «До нас прийшла красуня-осінь і подарувала деревам золоте намисто».

Кожна пора року по-своєму прекрасна і неповторна. Воно і краще, що ми маємо щастя бачити всі можливості всемогутньої природи, бо, для прикладу, люди, що живуть в межах екваторіального поясу, не бачать снігу і морозних візерунків на вікнах, а народи півночі не можуть побачити нашого спекотного літа.

То, можливо, варто кинути свої офіси-роботи і гайнути в парк, щоб поспостерігати, як осінь поступово витісняє з Луцька всі згадки про літо, вступаючи у свої права?

Щоб «нагнати» трішки бажання на осінні мандрівки і мотивувати вас, пропонуємо підбірку світлин жовтневого Луцька. Вийдіть на прогулянку в парк і отримайте свою порцію осінніх ендорфінів.

Андрій Петрушко