Про це пише ІА “Волинські Новини”.Все почалося з гуртка авіамоделювання,який у дитинстві відвідував Денис. Там він виготовляв кордові копії літачків. Тоді ж,ще малого хлопця,його покатали на мотодельтаплані. Відтоді,незважаючи на те,що за професією він – автомеханік,– любов до неба стала незмінною. 
Світлана захопилася парапланеризмом вже з розповідей чоловіка. «Накрило» так,що 3 травня 2015 року вона побила рекорд України серед дівчат по польотах на параплані на дальність. Стартувала в Горохові,а приземлилася – на околиці Тернополя. Результат – 125 кілометрів і 5,5 години в небі. До слова,попередній найкращий результат – 80 кілометрів.Поряд з дружиною на відстані видимості увесь цей шлях пролетів і Денис.
 
Вже на інших змаганнях,восени 2015-го року,у Кременці дівчина зайняла 6 місце з 22-ох на Кубку парапланеристів із точності приземлення.
 

Ось уже 4 роки подружжя професійно займається парапланеризмом – літає у небі Волині,бере участь у змаганнях,активно дописує на тематичному форумі Wings.У 2012-му вони купили свій перший параплан. Тренувалися на полях у селі Рованці Луцького району,на Горохівщині,звідки родом їхній колега Святослав.Наразі Денис та Світлана мають кожен по власному «сольному» параплану,а також один – тандемний,на якому катають поціновувачів гострих відчуттів.
Зазвичай літають тоді,коли є погода. Як каже Денис,можна кілька тижнів чекати сприятливої,а іноді – і 7-8 днів підряд підійматися в небо. Прогнози дивляться на спеціалізованих сайтах – віндгуру,а також деяких польських.Вже звичними для польотів стали села Скобелка,Терешківці (Горохівський район),Крупа,Зоряне (Млинівський район Рівненська область). Літали і в Пилипці (у Закарпатській області),на горі Соколиній у Кременці.
 
 
 
Розповідає подружжя і про заборонені зони. До таких,зокрема,належать військовий аеродром біля Луцька та територія над самим містом.З «пасажиром» пілот підіймається на висоту від 300 до 600 метрів,хоча рекордними для Дениса стали наразі 3300 метрів,для Світлани – 2800.

Розповідають і кумедні історії. Якось Денис стартував в одному із сіл біля Горохова,а сів – у сусідньому. Там його побачив сільський голова. Розговорилися. Він привів дітей,щоб ті подивилися на параплан,а потім – підвіз до місця,звідки Денис склав спорядження і поїхав до Луцька. За кілька днів селом почали поширюватися чутки,що десь на його околицях вертоліт скинув двадцятьох парашутистів,одного з яких і зловив сільський голова. 
 
Про те,що практично жоден політ не залишається без уваги,розповідає і Світлана. Часто люди,бачачи у небі невідомого «парашутиста»,телефонують у поліцію. Та приїжджає на виклик та стежить,де приземлиться парапланерист. Відтак,оскільки польоти,старт яких відбувається з ніг,не потребують жодних документів,правоохоронці складають протокол про виклик і їдуть геть. Цікаво,що колір параплан Дениса – синьо-червоно-білий,і,як припускає Світлана,люди,з огляду на ситуацію в країні,сприймають того,хто в небі – за сепаратиста,асоціюючи параплан з триколором. 
Наразі Денис та Світлана пішли далі – оформлюють документи на вступ у Федерацію Парапланеристів України.