Сьогодні йому б виповнилося 47 років. За традицією сім’я зібралась б за святковим столом,головною стравою якого були б шашлики,які іменинник жарив у парку за будинком. Таким було святкування дня народження лучанина Сергія Климчука. Так відзначив він своє 45-річчя. Останнє особисте свято…
Сергій Климчук був світлою людиною,любив свою Україну понад усе . Він за професією юрист,належав до Волинського Козацького Стрілецького Братства,учасник Майданів 2004 і 2014 років,одним з перших у серпні 2014 ,коли ворог вступив на нашу землю,добровольцем пішов у лави «Айдару» для того,аби захистити свою країну. 17 серпня 2014 року у селі Хрящувате Луганської області,коли переносив поранених товаришів в укриття під час мінометного обстрілу,загинув від осколкового поранення в голову. Указом Президента України «За особисту мужність і високий професіоналізм ,виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня (посмертно).
У день народження Сергія Климчука,усі хто його знав та поважав,прийшли до його будинку на вулиці Бенделіані у Луцьку,щоб вшанувати і увіковічнити пам’ять Героя. На фасаді будинку встановили меморіальну дошку безстрашному воїну ,захиснику України – Сергію Климчуку.
«Насправді ніхто не забуває про нього,тому що це людина,яка заслуговує на найкращі слова,- каже секретар Луцької міської ради Юлія Вусенко. – Це справжній батько,гідний громадянин своєї країни,це той чоловік,якого можна ставити за приклад наступним поколінням. Саме через те,сьогодні прийшло так багато людей. Для мене він завжди залишиться світлим і сонячним. Ми ніколи не забудемо того,що він зробив для всіх нас. Він боровся за гідне життя кожного з нас».
Донька Сергія Климчука – Вікторія каже,що кожен українець,хто втратив близьку людину на війні,має одне питання: «Для чого ці жертви?».
«Я собі відповіла на це питання. Втратою батька,історія України здобула героя,одного з тих багатьох ,хто в складний час не злякався,а пішов в саме пекло війни. Ми не знаємо її наслідків,але знаємо одне – вони уже вписали себе в героїчну історію країни»,- каже Вікторія.
«Я не вірила,що в один з сонячних днів,коли проводжала брата на війну,буду зустрічати його тіло у такий же яскравий,погожий день,– каже сестра загиблого воїна Тетяна Дмитрівна. – Ніколи не думала,що у нашій простій родині буде людина,яка стане символом героїзму українського народу. Сергій був звичайним хлопцем із поліського села,отримав звичайне виховання,мав свою родину та мрії і разом з тим,його життєвий шлях завершився незвичайно – дуже жорстоко у сонячні дні,коли наша армія та добровольці терпіли поразки на Сході,а у Луцьку відбувалися одна панахида за іншою. Там де чийсь героїзм,то там є і чиїсь прорахунки. Дуже шкода,що наші хлопці віддають за ці «прорахунки»( м’яко кажучи) свої життя».
Голова спілки воїнів АТО Волині Олег Твердохліб знав Сергія Климчука як веселого і оптимістичного бійця: «У серпні 2014 року у Хрящуватій тривали тяжкі бої. Тоді Луганськ був в кільці і війна могла б скінчитися,в місті залишалося близько сотні людей,але супротивник вів сильні обстріли. Одна рота перебувала у Хрящуватій,інша в селищі Новосвітлівка. Постійні обстріли з мінометів,танків. Під час одного з таких обстрілів Сергій і загинув. У нього була усмішка на лиці,так ми і запам’ятаємо нашого побратима».
Шанувати і не забувати подвиги наших Героїв,пам’ятати за що вони полягли і продовжувати їх справу – така головна думка усіх виступаючих,які прийшли згадати і віддати шану бійцеві Сергію Климчуку.