Наприкінці 2017 року луцька «Волинь» була тією командою, яка давала журналістам (і не тільки спортивним) багато інформприводів. Адже «Волинь», яка не втрималась у «вишці» українського футболу, не показала прем’єр-лігового класу в Першій лізі і за півроку опустилась на передостаннє місце в турнірній таблиці.

Проте, перед новим 2018 роком у клубі повіяв «вітер змін» – спортивним директором клубу став Валентин Кошельник, а новим головним тренером – Віктор Богатир, що встиг за свою тренерську кар’єру попрацювати з багатьма клубами, як в Україні, так і за її межами.

Майже відразу після ротації на тренерському містку почалася ротація в складі команди – молоді гравці «Волині» залишали клуб, а на заміну їм почали з’являтися нові імена і нові для волинського футболу обличчя. Загалом за зимову перерву до Луцька переїхали 22 новачки.

Тому, ми вирішили спростити життя тим, хто цікавиться долею волинського професійного футболу і «попорпались» у світовій павутині, щоб зібрати інформацію про футбольне життя кожного гравця основного складу.

Для того, щоб не бути голослівними до футбольних історій «старійшин» «Волині» (яких у клубі залишилось дуже мало) та нових членів команди ми прикріпимо відео та фото, які вдалося відшукати в мережі.

Воротарі

Розпочнемо із початку, чи то з кінця, бо ж часто у футбольному середовищі голкіперів називають охоронцями останнього рубежу.

Віталій Неділько №42

Одним із небагатьох людей, що віддали «Волині» не один рік свого життя і є найсправжнісіньким старійшиною клубу. Віталій Неділько прийшов у «Волинь» в 2003 році, згодом виступав у Другій лізі за «Ковель-Волинь-2» і млинівську «Ікву», а у 2006 перейшов у сімферопольську «Таврію», але не закріпившись у складі, повернувся до Луцька. У сезоні 2009/10 разом з командою «вибрався» до Прем’єр-ліги України, ставши срібним призером Першої ліги.

У 2017 році в багаторічного стража воріт «Волині» закінчився контракт і він покинув клуб, як вільний агент, а вже через місяць повернувся в розташування рідної команди.

Перед турецьким тренувальним збором Віталій Неділько розповів, що готовий «дати бій» своїм колегам-воротарям і позмагатися за місце в основі, а ще дуже хотів би пограти з «Волинню» в Прем’єр-лізі.

«Волинь» для мене – рідний дім. Я тут вже 15 років і навіть не можу уявити, що грав би в якомусь іншому клубі», – патріотично сказав голкіпер.

Олександр Воробей №1

Новачок «Волині» Олександр Воробей (1995 р.н.) хоча й народився на Львівщині, проте Волинь для нього не чужа, бо у ДЮФЛУ захищав кольори володимир-волинського «BRW-ВІК».

А розпочинав свою професійну кар’єру молодий воротар у луцькій «Волині» в 2012 році. Щоправда, за дорослу команду він не зіграв жодного поєдинку, а виступав за «Волинь» у молодіжній першості.

Потім Воробей захищав ворота ФК «Тернопіль» та винниківського «Руху».

За словами новоспеченого воротаря біло-червоних, кумира серед відомих голкіперів немає, але він захоплюється грою Джанлуїджі Буффона, Давіда де Хеа, Мануеля Ноєра.

Богдан Когут №47

Ще один голкіпер, що прийшов у клуб зимою – уродженець Львова Богдан Когут (1987 р.н.). Свою кар’єру він розпочав у «Карпатах», з 2009 року на правах оренди грав за «Спартакус» з Шароволі Люблінського воєводства Польщі, який здобув право виступати у Другій лізі Польщі. Після повернення з Польщі грав за ФК «Львів», ФК «Оболонь» та ФК «Севастополь», захищав кольори чернівецької «Буковини» і навіть став капітаном та лідером команди.

У 2015 році перейшов до молдавського клубу «Зоря» з міста Бєльці, але дебютувати за молдавську команду йому не вдалося. Короткий період був гравцем чернігівської «Десни», а в липні 2016 року перейшов до складу рівненського «Вереса».

Захисники

Валерій Болденков №4

Валерій Болденков (1994 р.н.) народився в сусідній з Україною Молдові у місті Атаки, де у місцевому ФК «Ністру» почався його футбольний шлях. Але в український футбол захисник прийшов саме з волинського футболу, коли у 2007 приїхав у Володимир-Волинський, щоб грати за місцевий «BRW-ВІК».

Болденков проявив себе на позиції опорного півзахисника і двічі (у 2010-му і 2011-му роках) став бронзовим призером ДЮФЛ у складі команди.

Саме на Волині у 2010 уродженець Молдови прийняв українське громадянство, а через рік підписав контракт з київським «Динамо». До 2014 року виступав за «молодіжку» «Динамо» і навіть став основним гравцем. У 2014 його відправили у «Динамо-2», що тоді виступало в Першій лізі.

Сергій Мелінішин №15

Сергій Мелінішин – вихованець луцької «Волині». Дебют у найвищому дивізіоні відбувся у 2016 році у виїзному матчі проти донецького «Шахтаря». Мелінішин вийшов у стартовому складі.

Попри юний вік, його можна вважати ветераном команди, бо ж стаж виступів за «Волинь» Сергій має більший, ніж старші за нього одноклубники, що поповнили ряди клубу.

 Руслан Марушка №21

Ще одним молодим захисником, який грає за «Волинь» порівняно давно, є Руслан  Марушка (нар. 23 серпня 1998).

Влітку 2015 року почав виступи за «Волинь». 22 жовтня 2016 року дебютував у Прем’єр-лізі в домашньому матчі проти дніпровського «Дніпра».

У серпні 2015 року зіграв 3 матчі у складі юнацької збірної України U-18

 Олександр Сафонов №17

«Зі Слуцька до Луцька», – саме так коротко можна описати перехід у «Волинь» Олександра Сафонова. Річ у тому, що донедавна уродженець Кіровоградщини був легіонером у чемпіонаті Білорусі, виступаючи за ФК «Слуцьк».

У різні роки виступав за «Буревісник», «Олександрію», «АФ П’ятихатська». З 2014 по 2017 році грав за нещодавнього кривдника «Волині» «Черкаський Дніпро», а потім виступав за МФК «Миколаїв».

Саме в «Миколаєві» із Сафонова звинувачували у «здачі матчу» і перевіряли на «детекторі брехні». Річ у тому, що Олександр вийшов на заміну і порушивши правила заробив пенальті у свої ворота. Після звинувачень у свою сторону гравець сам запропонував пройти перевірку на поліграфі. Гравець виявився «чистим», але не зміг грати в «Миколаєві» і змінив клуб.

У «Слуцьку» були неабияк задоволені Олександром Сафоновим, який став справжнім відкриттям команди. Білоруси не могли натішитися переходом Сафонова, відзначаючи хорошу гру в опорній зоні, на другому поверсі, поставлений дальній удар і точні кроси.

Ось так Сафонов забивав за “Черкаський Дніпро”.

А таким був дебютний гол за білорусів.

Рудольф Сухомлинов № 18

Киянин Рудольф Сухомлиинов (1993 р.н.) — народився у футбольній родині. Його батько Олег Сухомлинов і дядько Владислав Сухомлинов були футболістам. Майбутнє хлопця було вирішене і з 6 років батько віддав його у дитячу школу «Динамо».

Цікаво, що починав він на позиції нападника, але вже ближче до закінчення академії перекваліфікувався в оборонця. Після «випускного» в динамівській академії Рудольфа заявили у «Динамо-2», що виступало в першій лізі. Тут він пограв разом із чемпіони Європи – Рибалкою, Коркішком, Люлькою, Гармашем, Макаренком, Допілкою.

У сезоні 2012/13 Сухомлинов разом із «молодіжкою» «Динамо», куди його перевели, зіграв 4 матчі і виграв срібні нагороди першості молодіжних команд.

Улітку 2013 у статусі вільного агента підписав однорічний контракт із «Миколаєвом», що виступав у Першій лізі, а вже 27 жовтня розірвав контракт із МФК і знову став вільним агентом. Причиною того, що Рудольф залишив клуб була відсутність практики.  Наступним клубом захисника стала чернігівська «Десна», де він пограв до 2016 і влаштувався до ризького «Сконто», бажаючи пограти в єврокубках, проте надовго у Латвії українець не затримався. «Сконто» не отримав ліцензію на участь у Вищому дивізіоні чемпіонату Латвії, а Сухомлинов повернувся до «Десни».

Влітку 2016 на умовах оренди став гравцем грузинського клубу «Зугдіді», і залишився в чемпіонаті Грузії, перейшовши в «Самтредію» і заваювавши з клубом Суперкубок Грузії.

Також Рудольф має досвід виступів у збірній, бо з 2008 по 2011 рік виступав за юнацькі збірні України різних вікових категорій, був капітаном збірної України (U-17). Пам’ятним для Рудольфа був матч, коли йому разом з юнацькою збірною довелось боротися за вихід на чемпіонат Європи з французами.

«Поль Погба вже тоді був зіркою на полі, про нього мало хто знав, але Погба дійсно був на голову вищий за всіх. Коли він обігравав гравців або віддавав передачу, було приємно дивитися.Також пам’ятаю Лукаку в Бельгії. Уже тоді він нас просто вдвоє перевершував фізично, відібрати м’яч у Ромелу було неможливо», – згадує новоспечений «волинянин».

Найулюбленішим клубом захисника є «Ліверпуль» і «Реал» а зі збірних, то він «глорить» за Англію. Улюбленими футболістами Рудольфа є Коентрау і Марсело.

Владислав Кравченко №23

Першим футболістом, з підписання якого у Луцьку почався бум новачків є Владислав Кравченко (1993 р.н.). Цей захисник до переходу «Волинь» захищав кольори  харківського «Геліоса». А розпочав кар’єру футболіст у 2011 році в донецькому «Шахтарі». За основу «гірників» Кравченко не виступав, а грав за друголіговий «Шахтар-3».

В 2014 році оборонець перйшов до складу першолігової ФК «Полтави», кольори якої захищав до 2016 року, до переходу в «Геліос».

Олександр Чорноморець №68

Олександр Чорноморець (1993) почав кар’єру футболіста у рідному Зеленодольську на Дніпропетровщині. Волинь для цього виконавця теж не чужа, оскільки він у ДЮФЛ грав за володимир-волинський «BRW-ВІК». Також виступав за дніпропетровський «Інтер» та київський РВУФК.

За підсумками сезону 2009/10 U-17 Чорноморця визнаний кращим захисником ДЮФЛУ.

Перший матч на професійному рівні зіграв за «Скалу» з Моршина, що виступала у Другій лізі.

На початку 2011 року перейшов в київське «Динамо» (Київ), де провів півтора сезони за молодіжну команду, після чого влітку 2012 року був заявлений за «Динамо-2» і грав разом із теперішнім одноклубниом Рудольфом Сухомлиновим.

У 2016 році оборонець офіційно став гравцем «Десни». З 2010 по 2012 рік залучався до складу юнацької збірної України і зіграв 8 матчів (0 голів) за збірну U-19.

Олександр Чорноморець встиг зіграти за луцький клуб 2 матчі і двічі приміряв капітанську пов’язку.

«Капітан – це завжди велика відповідальність. Тим більше, що у цій ситуації мені довірилися у новій команді. Тому дуже старався не підвести партнерів та тренера. Звичайно, якщо виходиш на поле у такій ролі – від тебе можуть потребувати більшого. Я навіть можу сказати, що більше хвилювань викликало те, що виходив у якості капітана команди, аніж сама гра», – зізнався Чорноморець у одному із інтерв’ю.

Василь Курко №95

Захисник Василь Курко (1995 р.н.) перейшов у «Волинь» наприкінці січня разом із екс-воротарем «Вереса» Когутом, Павлом Гордійчуком та Євгеном Зарічнюком.

Перед цим захисник розірвав контракт із футбольним клубом “Жемчужина”. В складі “Жемчужина” Курко виступав у Другій та Першій лізі. Всього за одеську команду провів 46 матчів під егідою Професійної футбольної ліги, в яких відзначився 8 разів (4 рази в кубку і 4 рази в чемпіонатах України).

У серпні 2017 року Курко провів 4 гри в складі Студентської збірної України на Всесвітній літній Універсіаді.

Під час тренувального збору в Туреччині Курко зазначав, що  «Подобається те, що отримуємо достатньо навантажень, а також багато працюємо з м’ячем. Важко, звичайно, але так і повинно бути. Це збори, і тут ми закладаємо фундамент на весь чемпіонат. Ми готувалися саме до цього, тому продовжуємо працювати», – розповів один із останніх новачків «Волині» Василь Курко.

До речі цей футболіст вже знає смак забитих голів у футболці «Волині», бо вже забивав на зборах угорському “Ньїредьхазі Спартакусу”.

Олександр Климець №34

17-річний захисник Олександр Климець з переходом у «Волинь» прийшов у «дорослий» футбол. Раніше він виступав за володимир-волинський «BRW-ВІК».

(Климець – третій зліва)

За словами юного футболіста, тренуватися у «Волині» важче, ніж в попередньому клубі, але дуже цікаво працювати, вчитися і рости над собою.

Сергій Петько №32

Сергій Петько (1994р.н.)  розпочав свою професійну футбольну кар’єру в «Чорноморці» 1 квітня 2015 року у розіграші кубку України. Через чотири дні Петько дебютував у Прем’єр-лізі в матчі проти київського «Динамо» (0:2), де також відіграв усі 90 хвилин.

Упродовж трьох сезонів Сергій Петько зіграв за «Чорноморець» 25 матчів у Прем’єр-лізі (1 гол) та 6 поєдинків у Кубку України.

На початку березня 2017 року перейшов у першоліговий «Верес», де виступав до кінця сезону, допомігши рівненській команді вийти у Прем’єр-лігу, після чого перейшов в інший першоліговий клуб «Жемчужина» (Одеса).

У червні 2015 року його викликали до української «молодіжки» для участі у Меморіалі Лобановського. На цьому турнірі «жовто-сині» зайняли друге місце, а Петько взяв участь в обох матчах.

Назарій Муха №26

Ще один вихованець володимир-волинського клубу Назарій Муха (1998 р.н.) також ще не встиг заявити про себе у «дорослому» футболі. Юний футболіст грав у Полтаві за дублерів місцевої «Ворскли».

Півзахисники

Юрій Тетеренко №5

Юрій Тетеренко (1997 р.н.) – вихованець луцької «Волині», у якій грав разом із Олександром Чепелюком, Юрієм Романюком та Артемом Дудіком, які покинули команду, коли вона «вилетіла» з Прем’єр ліги. Із 2010 по 2014 рік провів у першості та чемпіонаті ДЮФЛ 62 матчі, забивши 6 голів.

24 липня 2013 року дебютував у юнацькій (U-19) команді «хрестоносців» у домашньому поєдинку з одеським«Чорноморцем». За молодіжну (U-21) команду дебютував 25 липня 2014 року у виїзному матчі проти маріупольського«Іллічівця».

У Прем’єр-лізі Тетеренко дебютував влітку 2016 року у домашній грі проти кропивницької «Зірки».

У футболці «Волині» футболіст зіграв 39 матчів і забив 2 голи.

Олег Герасим’юк №7

Олег Герасим’юк (1986 р.н.) разом із Віталієм Недільком та Ярославом Кінашем є представниками олдскульної «Волині», бо ж футбольну кар’єру у Луцьку він розпочав у далекому 2003, коли більшість теперішніх його одноклубників про професійний футбол і не мріяли.

Серед «старійшин» «Волині», та й взагалі всіх гравців, Герасим`юка вирізняє те, що він уродженець Володимира-Волинського.

За «Волинь» Олег дебютував у переможному матчі проти сімферопольської «Таврії».

На початку 2005 року волинянин перейшов до київського «Динамо», але провівши два матчі за основну команду, у міжсезоння на правах оренди повернувся до Луцька.

У сезоні 2006-07 грав за київський «Арсенал» (Київ), потім повернувся до «Динамо-2». У наступних сезонах грав у азербайджанському «Нефтчі»

На початку 2010 року підписав контракт з «Волинню» зіграв 55 матчів в яких відзначився 4 рази. У 2013 році покинув луцьку команду і перейшов до київського «Арсеналу». Грав за ужгородську «Говерлу». Після матчу проти «Зорі» (1:2), віце-президент ужгородців Олександр Шуфрич звинуватив волинянина у «здачі» матчу. Після цього за «Говерлу» більше не грав.

Влітку 2015 року повернувся до «Волині», а в січні 2018 знову підписав контракт з «хрестоносцями».

Олег Герасим’юк має досвід виступів за юнацьку і молодіжну збірну України, у складі якої був учасником Чемпіонату світу серед молодіжних команд у 2005 році та здобув золото на Літній Універсіаді 2007.

Олег Марчук №8

Ковельчанин Олег Марчук (1997 р.н.) до того, як його запросили у «Волинь» грав в ДЮФЛУ за дитячу команду «Ковель-Волинь», в першій лізі чемпіонату України з футзалу за ковельський «Аперкот», а також за міні-футбольний клуб «Ковель».  Також виступав в чемпіонаті Волинської області з футболу за «Ковель-Волинь».

У першому колі цей футболіст виступав за “Волинь”.

Вадим Страшкевич №9

Вадим Страшкевич (1994р.н.) перейшов у «Волинь» з команди, що лідирує у Першій лізі – ФК «Полтава». півзахисник «Вереса».

З літа 2011 року виступав за молодіжну «Карпат», а за основу «левів» дебютував 2 серпня 2013 року в гостьовому матчі проти «Іллічівця».

Під час зимової перерви сезону 2016/17 залишив «Карпати» за обопільною згодою і у лютому 2017 перейшов до першолігового рівненського «Вереса», проте тренер випускав Страшкевича на поле рідко і він був змушений «преїхати» у розташування ФК «Полтава». А в грудні 2017 Страшкевич разом із рядом футболістів працевлаштувався у «Волині».

Вадим Страшкевич під час спілкування з журналістами сказав, що незважаючи на те, що встиг пограти і за принципових суперників лучан – львівські «Карпати» і рівненський «Верес» та за першолігову «Полтаву», він не відчуває дискомфорту в Луцьку.

У 2011 році Вадим Страшкевича зіграв єдиний матч у футболці юнацької (U-17) збірної України. Тоді українці грали проти однолітків з Ізраїлю.

Ярослав Кінаш №11

Під одинадцятим номером у складі «Волині» гратиме львів’янин Ярослав Кінаш (1988), який у першій половині сезону носив на плечах “сімку”. Вихованець львівського футболу професійну кар’єру розпочав у луцькій «Волині».

Дебют за головну команду відбувся у 2007 році у матчі Першої ліги проти київської «Оболоні», тоді волинянин перемогли, а Кінаш зайняв місце в основі.

У сезоні 2009-2010, Ярослав, зігравши 28 матчів та забивши за «Волинь» 8 голів, допоміг команді зі Стиря зайняти друге місце в Першій лізі та піднятися в елітний дивізіон, але через серйозну травму «вилетів» до кінця сезону.

На початку 2011 гравцем «Волині» зацікавився мадридський «Реал». Кінаша запросили на перегляд, але через травму і реабілітаційний період в «Реал» він так і не поїхав: «Волинь» відхилила пропозиція продажу футболіста за 200 тисяч доларів.

У Прем’єр-лізі дебютував 9 липня 2011 року дебютував у гостьовому матчі проти криворізького «Кривбасу». Після цього футболіст поступово став повертатись в основну команду.

Так тривало допоки у відставку не відправили головного тренера команди Віталія Кварцяного, а новий тренер команди Анатолій Дем’яненко не бачив Кінаша в команді. Футболіст виступав лише за молодіжку, а потім через систематичне порушення режиму взагалі не отримав запрошення на збір луцької команди до Словенії.

З поверненням на тренерський місток Кварцяного, в команду повернувся і Ярослав. У 1 турі нового сезону 2013—2014 він забив у ворота «Динамо»  дебютний гол в Прем’єр-лізі («Волинь» зіграла внічию 1:1).

У 2016 року став гравцем ФК «Самбір», а згодом поповнив лави винниківського «Руху».

Роман Світличний № 14

Роман Світличний  (1986 р.н.) розпочав шлях футболіста 31 липня 2004 року в складі «Металіста-2» (Харків), а у «еліті» дебютував 16 червня 2005 року в матчі проти дніпропетровського «Дніпра».

У 2008 року став гравцем «Кримтеплиці» на правах оренди, а у лютому 2009 року став повноцінним гравцем кримчан. Також виступав закордоном. Зокрема, захищав кольори молдовської «Іскри-Сталі». Грав за армянський «Титан», охтирський «Нафтовик-Укрнафту». У 2015 році виступав у першості Харківської області, граючи за ФК «Вовчанськ».

Восени 2016 року чемпіонат Харківської області Світличний замінив на виступи на Мальдівах за місцевий «Грін-Стрітс». У 2017 році підписав контракт з першоліговим «Інгульцем». Восени залишив клуб і підписав контракт з «Волиню».

 

Володимир Коробка № 16

Фланговий півзахисник Володимир Коробка (1989 р.н.)  перейшов у «Волинь» одним із останніх після другого тренувального збору в Туреччині.

В ДЮФЛ Коробка виступав за дніпропетровські клуби ІСТА та «Дніпро». У період з 2006 по 2008 зіграв за дубль «Дніпра» 29 матчів та забив 4 голи.

Влітку 2008 року перейшов у сімферопольську «Таврію» і 23 листопада 2008 року зіграв перший матч у Прем’єр-лізі. У період з 2012 по 2013 на правах оренди виступав за російський «Волгар» і запорізький «Металург». У 2013 повернувся в «Таврію» і став стабільним гравцем основи.

З початком анексії Криму, після того, як «Таврія» знялася з чемпіонату, Коробка перейшов у російську «Тюмень», потім грав за ФК «Вітебськ» і грузинські «Колхеті-1913» та «Торпедо» з Кутаїсі.

За свою футбольну кар’єру є володорем Кубка України(2009-2010), який завоював із «Таврією» і чемпіоном Грузії у складі кутаїського «Торпедо».

Дмитро Скоблов  №20

Дмитро Скоблов (1989 р.н.) народився в Маріуполі на Донеччині. Завершивши навчання грав за «Іллічівець-2» у Другій лізі. В першій команді дебютував у 2007 році. Після того, як маріупольці повернулись до Прем’єр-ліги, Скоблов грав за молодіжку і був лідером у дублі.

У 2012 році перейшов у донецький «Шахтар-3». Тут він виступав два сезони в Другій лізі. Разом з Акімовим виконував основну роботу в центрі поля. Цей дует 24-річних півзахисників для «Шахтаря-3» був фактично незмінним.

Повернення у Іллічівець сталось у 2014 році та зіграв 11 ігор, 8 з яких виходив у старті.

Влітку 2016 року став гравцем чернівецької «Буковини», але в січні 2017 перейшов у харківський «Геліос». До «Волині» приєднався у грудні 2017року.

Олексій Клак № 22

Уродженець Тернопільщини Олексій Клак (1996 р.н.) переїхав до Луцька з чемпіонату Польщі, де виступав за команду Другої ліги «Легіановію», кольори якої захищав уродженець Волині Тарас Романчук.

Новоспечений гравець «Волині» раніше виступав за дубль донецького «Металурга», зігравши 8 матчів і відзначився 2 голами.

За «Металург» U-19 років зіграв 37 матчів і забив 10 голів. Потім грав за молодіжку кам’янської «Сталі», де за 34 матчі забив 6 голів.

Також виступав за чернівецьку «Буковину» із польську «Легіоновію». Окрім того, Олексій Клак має стаж виступів за різні юнацькі збірні України.

Павло Гордійчук № 28

Павло Гордійчук, що виступатиме під номером 28 відомий своєю грою за «Оболонь-Бровар» та польську «Сталь».

Під час спілкування з журналістами перед турецьким тренувальним збором, Павло Гордійчук розповів, що отримав приємні враження від команди.

«Дивлячись на команду, можу сказати, що тут зібрались якісні виконавці, тому впевнений, що нам до снаги виконати завдання, поставлені перед нами керівництвом клубу. Мені імпонує те, що тренер вимагає грати в короткий пас, а не за принципом «бєй-бєгі», – зауважив новачок.

Хагназарі Сіваш №40

Разом із Володимиром Коробкою, «Волинь» підсилилась ще одним гравцем атакувального плану. Єдиним легіонером у складі оновленої «Волині» став іранець Хагназарі Сіваш (1995 р.н.)

Народився Хагназарі в столиці Ірану Тегерані. На батьківщині грав FC «Paykan» (Іран) за команди U-10 до U-16. В 2011-12 роках захищав кольори FC «Persepolis» (Іран). Протягом 2013-2014 років іранець грав за ФК «Лос Анджелес Блуз» (США), після чого повернувся до рідного Ірану та протягом 2015-2017 років виступав у клубі «Малован».

Неодноразово його викликали до лав юнацької та молодіжної збірної Ірану з U-13 до U-23. Чотири рази у складі своєї національної збірної брав участь у чемпіонатах Азії, де зіграв у 22 країнах.

В Україні іранець перейшов у стрийську «Скалу» 12 вересня 2017 року в якості вільного агента. За команду зі Стрия Сіваш зіграв за сім поєдинків і відзначився одним голом у ворота чернівецької «Буковини».

Іранський атакувальний півзахисник під час поєдинку проти грузинського «Мерані» на зборах в Туреччині, був автором гольової передачі на Олексія Клака, коли той забивав єдиний гол у матчі.

Гравцем «Волині» став 22 лютого 2018 року за цей короткий період вже встиг отримати від фанатів та одноклубників прізвисько. Якийсь спостережливий дотепник порівняв іранського легіонера з єгипетським півзахисником “Ліверпуля” Моххамедом Салахом і, як кажуть волинські “ультрас”, на “секторі” багато хто саме так називає Сіаваша. Підтверджує факт існування такого солідного прізвиська і прес-аташе клубу, зазначаючи, що в команді теж порівнюють іранця з уродженцем країни пірамід та фараонів.

Євген Зарічнюк №77

У трудовій книжці флангового півзахисника Євгена Зарічнюка (1989 р.н.) луцька «Волинь» – 10 команда.

Вихованець київського футболу виступав за: «Нафком» (Бровари),  «Львів», «Сталь» (Алчевськ), «Оболонь» (Київ), «Десна» (Чернігів), «Миколаїв»,  «Тирасполь»,  «Ворскла»,  «Мілсамі».

У червні 2012 року, після проведеної другої половини сезону 2011/12 за футбольний клуб «Тирасполь» в оренді, підписав із клубом повноправний контракт на 2,5 роки.

18 липня 2016 року став гравцем полтавської «Ворскли», проте у Прем’єр-лізі закріпитись не зумів. У вересні 2017 року знову приєднався до першолігового «Миколаєва», а у сезоні 2012-2013 разом із молдовським «Тирасполем» став володарем Кубка Молдови.

Андрій Яковлев №10

«Десятка» волинян Андрій Яковлєв (1978 р.н.) єдиний гравець у складі «Волині», який має єврокубковий досвід. На офіційному рівні нападник встиг вже двічі відзначитись за «Волинь» у двох матчах.

Вихованець академії донецького «Шахтаря» розпочав кар’єру в донецькому клубі.  У чемпіонатах України зіграв менше тридцяти матчів. Виступав у футбольних чемпіонатах України, Латвії, Узбекистану, Білорусі, Словаччини.

У 2014 році підписав контракт із білоруським ФК «Слуцьк», за який теж виступав його теперішній одноклубний Олександр Сафонов. Завдяки хорошій грі Яковлєв згодом перейшов у титулованіший БАТЕ з Борисова

В Лізі чемпіонів УЄФА «волинянин» дебютував 26 серпня 2014 року в матчі проти братиславського «Слована». Загалом у єврокубках він зіграв 4 матчі.

Наступним клубом після закінчення контракту з БАТЕ став «Сокол» із російського Саратова, проте довго там не затримався і перейшов в молдавський клуб «Заря» (Бєльці). А в червні 2016 року Яковлєв підписав піврічний контракт з казахським «Таразом».

Руслан Івашко №99

Руслан Івашко (1986 р.н.) також за свою футбольну кар’єру змінив чимало клубів, проте на початку 2018 року доля привела його у «Волинь».

Розпочинав Івашко у молодіжці чернівецької «Буковини», а у 2005 році грав за «Фенікс-Іллічівець» у аматорському чемпіонаті України. У 2006-2007 виступав за друголіговий «Хімік» з Красноперекопська.

Влітку 2007 року перейшов до «Іллічівця», у складі якого дебютував у Першій лізі, відзначившись відразу дублем у ворота свого колишнього клубу «Фенікс-Іллічівець». Згодом виступав за чернігівську «Десну».

На початку 2009 року підписав контракт з клубом «Фенікс-Іллічівець» і після того як клуб розформували, перейшов до білоцерківського «Арсеналу», а згодом став гравцем ужгородського «Закарпаття».

Потім Івашко виступав за друголігове «Прикарпаття», першоліговий бурштинський «Енергетик», першолігову «Полтаву», тернопільську «Ниву»,  «Говерлу». Також захищав кольори білоруського клубу «Торпедо-БелАЗ»  цій команді нападник зіграв 15 матчів у вищому дивізіоні Білорусі.

В березні 2015 року підписав контракт із клубом Першої ліги «Гірник-спорт», а через рік Руслан перейшов до складу харківського «Геліоса». У липні 2017 року залишив харківську команду, провівши при цьому 37 матчів у всіх турнірах. У тому ж місяці перебував у складі рідної «Буковини», однак через кілька тижнів підписав контракт з білоруським клуб «Іслоч».

Луцька «Волинь» у офіційних матчах 2018 року залишила у вболівальників неоднозначне враження. З одного боку «хрестоносці» з мінімальним рахунком у рідних стінах перемогли охтирський «Нафтовик», але суттєвою ложкою дьогтю в цій навіть не діжці, а склянці меду були дві «гостьові» поразка від аутсайдера Першої ліги «Черкаського Дніпра» та ФК “Суми”.

Скептики і «всепропальщики» потирають руки і стверджують, що плакало місце луцького клубу у Першій лізі. Навіть вболівальники, які щиро вірять у ренесанс клубу зацікавились, чи насправді під силу Богатирю «підняти» «Волинь»?

На захист футболістів можна сказати тільки те, що програшу сприяв «англійський» календар (від матчу з «Нафтовиком» до матчу з «Черкаським Дніпром» минуло тільки чотири дні), можна також згадати про «болотисте» поле, але це все залишиться на рівні «відмазок».

Ситуація видається патовою, але не все так печальною, бо ж попереду у «червоно-білих» ще 9 матчів і картина в турнірній таблиці може перевернутися з ніг на голову. І може новий коуч «Волині» з таким символічним і промовистим прізвищем Богатир знайде сили, щоб «підняти9клуб із низів Першої ліги, а в перспективі «витягнути» колектив до найвищого футбольного дивізіону України.

Підготував Андрій ПЕТРУШКО