Роздумуючи над тим,що за останні 25 років відбулося з пострадянським простором,Шевцова зазначає: «Російська матриця не зникла. Вона скинула з себе оболонку й відродилася,можливо,у ще небезпечнішому вигляді. Перетворилася на нову персоналістську владу з тими ж основними характеристиками – імперськість,агресивність,експансіонізм,намагання притиснути особистість і підкорити інші світи». На її переконання,«стара нежиттєздатна система згасає. Події останніх двох років,російсько-українська війна – це її агонія і намагання вижити. Це може бути дуже драматично».
Лілія Шевцова також висловилася про післяреволюційну Україну,яка має іншу культурологічну основу,ніж РФ. «Україна може сформувати проєвропейську державу. Але цей процес тільки починається,- наголосила політолог. – Він відбувається у дуже складній міжнародній ситуації. Захід ще не вирішив,чи може включити Україну у свій формат. І це – основна проблема».
Шевцова вважає,що «анексія Криму паралізувала Захід»,який готовий вирішити свої проблеми за рахунок обмеження суверенітету України.
Водночас міжнародний правовий простір,прогнозує вона,розпадається,оскільки «ООН і Радбез демонструють свою неефективність». Аналітик також не сумнівається,що «нинішні конфлікти продовжуватимуть тліти. Це не лише Україна й Сирія. Є ще Придністров`я,Карабах,Південна Осетія,Абхазія. А також – Лівія,Афганістан,Ірак,Ємен,можливо,Єгипет і Туреччина. В такій суміші навіть іскра може спричинити великі протистояння».
Вона спробувала пояснити,якою буде подальша лінія Москви щодо України. «Для Кремля зовнішня політика – ­головний інструмент вирішення внутрішніх проблем. Ситуація всередині Російської Федерації ускладнюється. Але умовну червону лінію Кремль боятиметься переступити. Він не хоче конфронтації із Заходом і пропонує йому гру. Прагне бути економічно й енергетично всередині Заходу,а з іншого боку – стримувати його. На пострадянському просторі – це боротьба за Україну»,- зауважила експерт.
На переконання Шевцової,Росія може відмовитися від агресивної зовнішньої політики «тільки внаслідок зміни режиму. А це може статися лише через поглиблення кризи й масові протести. Все йде до цього. Вже наприкінці 2016 року може бути що завгодно. У російському суспільстві накопичилося багато вибухонебезпечних речовин. Але де бабахне і як на це реагуватиме боягузлива еліта – передбачити неможливо».