Теракт у Брюсселі,столиці Євросоюзу; вирок (22 роки в’язниці) для України в особі Надії Савченко; похорони Георгія Гонгадзе через понад півтора десятиріччя від часу вбивства – під знаком цих подій ввійшов в історію минулий тиждень. А водночас він вкотре акцентував увагу на низці болісних і фактично риторичних запитань. Зокрема – чи не стали теракти в Брюсселі відволікаючим маневром від судилища в Ростовській області над українкою; чи не слугувала цьому раніше катастрофа Боїнга,щоб відтак закрити аеропорт і не дати можливість дістатися на суд представниками міжнародної спільноти… Якщо сьогодні на такі й подібні питання впевнено звучить «ні»,то через якийсь час,коли близьке вдасться побачити здалеку завдяки фактам,ця відповідь може бути кардинально інакшою. Адже справіку Москва втілює в життя принцип: «Ведь нам нужна одна победа,мы за ценой не постоим».
У сенсі процитованої аксіоми може бути промовистою і порада нинішнього «царя» під час зустрічі з представниками великого російського бізнесу. Мовляв,не варто поспішати з виведенням активів із України,оскільки там очікується така зміна влада,яка цілком влаштовуватиме Кремль. Звісно,у заявах такого типу – предостатньо блефу. Адже московський режим (чи то під знаком двоголової орлиноподібної потвори,чи під кривавим знаменом із серпом і молотом) влаштує лише «остаточне» розв’язання українського питання у контексті: «Не было,нет и не будет».
Зважаючи на активізацію бойових дій на Донбасі,успішне «переключення» Кремлем уваги від України на терористичні акції та проблематику біженців,навряд чи можна сподіватися на затишшя в нашій країні. Хіба що – з поправкою: перед бурею. На останню ефективно працює вітчизняний політикум,наче забувши про уроки історії.
Наразі московський режим святкує перемогу за перемогою. Як зауважила «Wall Street Journal»,Кремль добився мети,організувавши шоу-суд в Ростовській області,аби «принизити Україну». Та,з іншого боку,незважаючи на це,Надія Савченко є і залишиться назавжди символом українського опору російському імперіалізму. Хоча й зараз внутріукраїнські процеси стають ще більш істотно значимими в розвитку ситуації,ніж відверта агресія (хай її в Україні так і не зважуються офіційно назвати війною),«ублажаючи» Кремль абревіатурою АТО. Але Москва за ці «поблажки» не змінює свого курсу. На чому наголосив і чинний керівник СБУ Грицак,який не приховує: «У нас є дані розвідки. Ми бачимо диверсійні групи,які працюють на лінії розмежування. Ця лінія – більше 500 кілометрів кордону. Я можу сказати з усією відповідальністю,що на цій лінії зараз діють 39 ворожих ДРГ. Ми їх бачимо,і нехай не думають,що ми не знаємо про їх плани».
Тим часом,коли РФ,вивільнивши частину ресурсів у Сирії,сконцентровувала увагу на Україні,в нашій державі політикум демонструє унікальну здатність не помічати викликів. Зрештою,спробуємо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,що став надбанням історії,аби вкотре нагадати про це.
«Шляху назад немає»
Голова правління Центру соціологічних і політичних досліджень «Соціовимір» Сергій Таран в ефірі «5 каналу» заявив: «Якщо подивитися об`єктивно на цей процес («суд» над Савченко – 5.ua),ми можемо сказати,що,насправді,Путіну дуже невигідно мати цей процес,тому що він дуже сильно втрачає. Він втрачає в міжнародних відносинах,він показує,що Росія абсолютно відстала країна,якщо говорити про право. Він втрачає,тому що зараз він отримує тиск від усього світу,щоб визволили Надію Савченко. Будь-які надії Путіна на те,що він покращить свої стосунки із Заходом,а саме на це він дуже сподівається … вся ця надія втрачається,тому що є цей процес. Тому з точки зору раціональності йому це невигідно». Оскільки ж Путін «все одно на це йде. Це означає,що російська політична система вже дійшла туди,звідки шляху назад немає. Я думаю,що далі будуть відбуватися такі самі процеси,як в інших країнах,де відбувалися схожі процеси перед крахом режимів». За словами експерта,президент Росії вже не може зупинити процес над українською льотчицею Надією Савченко. Таран переконаний,що «Путін вже зайшов у ту логіку інституційних процесів всередині Росії,що зупинити і відкатати процес він не може».
«…і будуть іти»
Заступник голови Держдуми Росії,лідер ЛДПР Володимир Жириновський в ефірі каналу «Россия»,коментуючи криваві теракти,які прогриміли у вівторок в Брюсселі,зазначив (посилаємося на версію «Української правди»): «Теракти зараз йдуть у Європі,і будуть іти по всій. І нам це вигідно. Нехай вони там гинуть»,- заявив Жириновський,підкресливши,що Росія – це не Європа. При цьому трагедією у Брюсселі Росія скористалася,щоб знову заявити – без них тероризм не перемогти. Усі коментарі офіційних осіб Росії різного рівня були на кшталт: давайте дружити,інакше усіх наздожене терористична біда. «Серія терактів,яка сталася в Брюсселі,підтверджує правоту тих,хто націлює ЄС на співпрацю з Росією в боротьбі з тероризмом і хто підкреслює,що головна загроза європейської безпеки виходить не від Росії,а від міжнародних терористичних організацій»,- сказав зокрема глава комітету Держдуми з міжнародних справ Олексій Пушков. За його словами,теракт в Брюсселі,як і теракт в Парижі,«повинен справити дуже серйозний протверезний вплив на європейські та взагалі західні політичні кола».
«Сьогодні світ дивиться на Україну з певною недовірою»
Міністр фінансів Наталія Яресько написала на своїй сторінці у Фейсбуці,що впоратися з нинішньою політичною кризою в Україні «може лише технократичний уряд – тобто команда «нічиїх» людей,які не мають політичного минулого,не підпорядковуються жодному з олігархів чи «друзів» політиків і не мають політичних амбіцій на майбутнє». Вона заявила: «Я готова зібрати таку команду,яка прямо зараз здатна працювати на інтерес усієї країни,усіх її громадян. А не окремих політичних чи бізнес-груп». На думку Яресько,міністри технократичного уряду повинні відповідати п`яти основним умовам. Служити народу,а не собі. Мати бездоганну репутацію. Не терпіти корупцію та політичне втручання в органи державної влади. Не перейматися участю у виборах чи політичною кар`єрою. Вірити,що Україна може стати успішною лише завдяки демократичним та економічним свободам. Зокрема завдяки угоді з ЄС та програмі МВФ,мати відповідний антикризовий досвід.
«Сьогодні світ дивиться на Україну з певною недовірою. Ставлячи під сумнів нашу спроможність побороти хворобу корупції і створити здорову основу для гідного майбутнього мільйонів українців. Кожен день чесного урядування – це можливість довести,що національні інтереси важливіші за політичний тиск чи бізнес-зв`язки. Це можливість почати процес відновлення довіри людей до уряду»,- написала вона. Яресько додала,що ніколи не прагнула високих посад і не має жодних планів чи бажання будувати політичну кар`єру в майбутньому. «Моє єдине прагнення – провести в Україні реформи,що забезпечать економічне зростання,розвиток демократичного суспільства та підвищення добробуту кожного українця»,– стверджує вона.
«Це звичайний популізм,а по-простому – неправда»
Чинний Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк зізнається в «10 хвилинах» у неділю,27 березня: «Я готовий вести бесіди з будь-ким із коаліційних партнерів у будь-якому форматі. Але відповідальні коаліційні рішення повинні прийматися в рамках коаліції: ясно і прозоро перед нашим суспільством і з чесною та професійною аргументацією». А відтак наголосив: «Жодних дострокових виборів. Жодних «темних» домовленостей. Жодних ігор за рейтинг,бо цей рейтинг не матиме сенсу,якщо не буде держави». Глава Уряду підкреслив,що «готовий вести бесіди з будь-ким із коаліційних партнерів у будь-якому форматі. Але відповідальні коаліційні рішення повинні прийматися в рамках коаліції: ясно і прозоро перед нашим суспільством і з чесною та професійною аргументацією». На його думку,реальної альтернативи для програми Уряду немає. «Кажу це відповідально. За нинішніх обставин будь-які красиві версії – це звичайний популізм,а по-простому – неправда»,- зазначив Арсеній Яценюк. Відтак уточнив,що прийме будь-яке законне рішення Ради: «Або поповнення новими членами уряду,або формування нової коаліції в конституційний спосіб,новий Прем`єр-міністр,внесений Президентом,новий Кабінет Міністрів і нова програма». На переконання Глави Уряду,«неприйнятним,бо безвідповідальним є лише один варіант: тимчасовий Уряд і паралізована виконавча влада».
«…глобального гібридного тероризму»
Юрист і політик Микола Голомша,колишній перший заступник Генпрокурора,у своєму есеї «Усвідомити нові реалії світу» (див. «День») зазначає,що зазвичай російська агресія проти України кваліфікується як,як «гібридна війна». А відтак він підкреслює: «Однак характер та різновид проявів дій Російської Федерації в Україні,Сирії,в країнах Європейського Союзу та на території інших держав свідчать про виникнення нового явища в безпековій парадигмі планети — глобального гібридного тероризму».
Тому,зауважує Голомша,«визнання цього на міжнародному рівні вимагатиме кардинальної зміни парадигми правової та міжнародної безпеки,характеристик безпекових явищ,які мають розглядатися надалі лише в динаміці геостратегічних моделей та побудові абсолютно нової глобальної системи міжнародної безпеки,де немає місця таким терористичним режимам,як путінська Росія і її міжнародні сателіти». Він наголошує,що «утаємничені міжнародно-дипломатичні домовленості мають уступити місце принциповості і безкомпромісності по відношенню до будь-яких проявів та форматів державницького тероризму».
«Це повзуча федералізація – розчленувати Україну»
В інтерв`ю журналу «Країна» третій президент України Віктор Ющенко нагадав: «Ми 22 роки тому позбулися ядерного арсеналу,більшого від того,що мали Велика Британія,Франція,Китай разом узяті. Отримали гарантії. Наша безпекова політика відтоді стоїть на Будапештському меморандумі. На цьому базується спокій і стабільність у Європі після Другої світової війни. А зараз світ відмовляється від взятих зобов`язань». З іншого боку,за словами політика,Україна не прийняли жодного необхідного рішення.
«До США,Франції,Британії зверталися? Чи навіть запит до Росії робили – як вона виконує підписаний меморандум? Чому по злочину,який зробив Путін,у нас не заведено жодної кримінальної справи?»,- зауважив Ющенко.
В умовах війни вибори на окупованому Донбасі проводити не можна,переконаний Віктор Ющенко. «Чому німці,після поразки у Другій світовій війні,в 1945-46 роках не провели виборів? Тільки в 1949-му. А нам кажуть зараз їх провести – на окупованій території. Хіба не розуміють,які будуть результати? Це повзуча федералізація – розчленити Україну. Це спосіб її умертвління»,- переконаний він.
«Найслабше місце виконавчої влади»
Економіст Олександр Пасхавер (див. «Новое время»),роздумуючи,хто був би кращим прем`єром – Яресько чи нинішній Голова ВРУ,зазначає: «Гройсман подобався жителям Вінниці як мер. Однак Уряд — це зовсім інший рівень ризиків і напруги. Яресько тим часом показала себе як жорсткий менеджер на посаді міністра фінансів,і вона точно не крастиме. Та невідомо,як вона поведеться у складних соціальних умовах. Із цього погляду,колишній мер краще готовий до ролі Глави Уряду. Але це не означає,що Яресько не впорається з обов`язками керівника Кабміну. Це може показати тільки практика».
По-перше,наголошує експерт,це залежатиме від того,чи буде новий прем`єр наполегливо втілювати реформи та чи знайде способи прискорити цей процес. По-друге,чи не руйнуватиме досягнутого,не звільнятиме огульно тих,хто вже впроваджує зміни. Оскільки,нагадує він,«наші політики зазвичай на нових посадах починають нищити зроблене до них. Спадкоємність – найслабше місце української виконавчої влади».
У той же час,резюмує Пасхавер,практика свідчить,що в Україні посада керівника Уряду слабка. Тому,вважає експерт,«майбутній Прем`єр не повинен бути боягузом. Він має сказати очевидне: якщо не підвищимо легальну заробітну плату вищих ешелонів бюрократії,то рівень корупції не знизиться. Зарплату чиновницької верхівки – приблизно 30 тис посад – слід підвищити так,щоб туди прийшли розумні і професійні люди. Вони приймають рішення на мільярди. І якщо платити їм 10–20 тис грн,то на ці посади приходитимуть лише охочі красти. Думаю,гідна зарплата — це близько 75–100 тис грн. Хто це заперечує,хоче зберегти нинішню корупцію в країні».
«Скоро в Україні зміниться влада»
Бачо Корчілава,колишній прес-аташе посольства Грузії в Україні,висловився (див. «Обозреватель») про сигнали після закритої зустрічі Путіна з представниками великого бізнесу. Він попередив,що в РФ фактично проанонсували зміну влади в Україні впродовж найближчого часу. «Більше того,Путін прямо сказав бізнесменам,що сподівається на те,що скоро в Україні зміниться влада»,- зазначив Корчілава. А відтак уточнив: господар Кремля «вважає,що скоро в Україні може з`явиться знову проросійська влада…Він вважає,що можна влаштувати війну,віджати території,взяти заручників,ігнорувати всі правила на світі,а потім ще чекати,що прийде влада дружня йому. І це говорить тільки про одне,плювати він хотів на все і на всіх,в його хворій голові як був план захопити всю Україну,так і залишився».
Бачо Корчілава роздумує над тим,як ми можемо протистояти імперській стратегії кремлівських українофобів. «А дуже просто,про це ще два роки тому прямо сказав Каха Бендукідзе,«якщо ви не реформуєте свою країну,то тоді вас «реформує» Путін за своїм образом і подобою»,- резюмує він.
Тим часом,в Україні за 25 років від часу відновлення державності вже напрацьовано своєрідну політичну алергію на майже всі політичні новації у відповідності з нігілістичним принципом «Наступна влада – гірша за попередню». Навряд чи таку категоричну позиція варто абсолютизувати. Однак «диму без вогню не буває».
Безумовно,така позиція аж ніяк не асоціюється з цілковитою апатією співвітчизників. Далеко не всі вирішили рятуватися від чергової «своєї» влади втечею за кордон,відмовою від права бути громадянином у таки своїй державі. Тому й не все так фатально у нашій ситуації,з якої начебто нема виходу.
Хоча,будьмо відверті,привид реваншу вже починає матеріалізуватися. У цьому сенсі – й результати опитування Центру Разумкова,згідно з якими,якщо б вибори відбулися у найближчу неділю,«Опозиційний блок» набрав би 11,3%,«Самопоміч» – 11,2%,БПП – 11,1%. При цьому «Батьківщина»,яку нещодавно КМІС назвав фаворитом виборів зі значним відривом,за даними «Центру Разумкова»,може набрати лиш 9,1%. Також подолати 5%-й бар`єр може Радикальна партія Олега Ляшка (6,6%) і партія Міхеіла Саакашвілі «Рух за очищення» (5,8%) (наразі такої партії не існує). За «бортом» залишилися ВО «Свобода» (3,7%),й УКРОП – (2,7%),«Громадянська позиція» Анатолія Гриценка (2,9%),«Народний фронт» Арсенія Яценюка (2,0%).
До речі,респондентів запитали,кого б вони підтримали на президентських виборах. Фаворитом виявився нинішній глава держави Петро Порошенко (14,7%),на другому місці – Юлія Тимошенко (9,5%),на третьому – мер Львова Андрій Садовий (8,9%). Лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко набрав би 6,5%,Анатолій Гриценко – 6,3%,Олег Ляшко – 5,2%.
Звісно ж,ситуація динамічна. І спрогнозувати її подальші перипетії,аби розминуся з «пастками»,навряд чи вдасться. На цьому звертали увагу й ЗМІ: «Європа не повинна закривати очі на загрози від війни в Україні – міністри оборони Швеції і Литви» («ДТ»),«Держдеп попередив про загрозу нових терактів в Європі» («Експресо»),«У Порошенка підтвердили нічну зустріч з Коломойським» («Газета по-українськи»),«Нова #зрада. Ще одні соратники Януковича та Курченка вийшли сухими з води» («УП»),«Путін готовий обміняти Савченко на шляхопровід до Криму – Тандіт» («Газета по-українськи»),«Україна стане трясовиною,в якій погрузне Росія – Le Monde» («ДТ»),«Путін рекомендував бізнесу не виводити активи з України і почекати зміни влади» («УП»),«Український центр у Криму: «Ми втомилися боятись» («Обозреватель»),«Представте новий Кабмін або підтримайте мій уряд,- Яценюк» («Експресо»),«Єврокомісар застеріг Україну від ізоляції Донбасу» («ЛБ»)…
Українська трагідрама,стаючи «лакмусом папірцем» розвитку ситуації в Європі,відбувається,як зауважує Микола Голомша,поперед «навалою тотального планетарного цинізму». До того ж даються взнаки,як уже зазначалося вище,незасвоєні уроки історії. Причому – не тільки віддаленої в часі. У цьому сенсі навряд чи помилявся Арсеній Яценюк під час своїх останніх березневих «10 хвилин»: «Взаємне поборення національних сил завжди приводить до влади «януковичів» і окупантів».
Інше питання,наскільки перемога Юрія Вілкула (73,09% голосів) в першому турі (27 березня) виборів міського голови Кривого Рогу засвідчує тенденцію масштабного реваншу. І під час вірогідних дострокових виборів до ВРУ,і,цілком ймовірно,Президента.
Частково відповідь можна буде отримати також після робочого візиту впродовж 30 березня – 2 квітня нинішнього Глави Української держави до США. Однак так чи інакше,як би не напрацьовувалися стратегії,доля нашої країни вирішується не тільки у Вашингтоні чи Москві. А передовсім – в Україні. Будьмо!