Проблемами внутрішньо переміщених осіб на Волині,як і в інших областях,найперше займаються громадські організації у більшість з яких входять ті ж переселенці. Так,ГО «Переселенці Криму та Донбасу» у Луцьку функціонує уже два роки і опікується 210-ма особами.
«За цей час у нас досі немає свого приміщення,де б ми могли збиратися,- каже голова організації Олена Черенкова. – Крім того,деякі сім’ї малозабезпечені і не можуть орендувати собі житла. Тому хочемо ,аби міська влада нам хоч якось посприяла у цьому».
«Усім,півтора тисячам переселенцям у Луцьку,ми допомогти з житлом не можемо – відповідає заступник міського голови Тарас Яковлєв,- але у нас є деякі ідеї,де виділити приміщення для проживання осіб вимушених переселенців».
Посадовець запевнив,що офіс для громадської організації може бути розміщений в одному з приміщень на проспекті Соборності. Його (а це 18 квадратних метрів) облаштують за міські кошти і уже через місяць туди можна буде в’їжджати. І,якщо депутати на сесії дадуть згоду,то можна буде зменшити і комунальну плату.
«У нас в місті є також військове містечко,яке пустує багато років. Там чимало приміщень (казарми колишні,харчоблоки і т.д.),- розповідає Тарас Яковлєв,- Щоправда воно перебуває на балансі Міноборони. Міська рада уже 6 років б’ється за цю територію,але ніяких результатів. Можливо,якщо ваша громадська організація звернеться до Міністерства ,то це питання зрушить з мертвої точки. Те саме стосується і приміщення на вулиці Стрілецькій,яке належить Укрзалізниці».
«Ми не хочемо ,щоб нас вважали тягарем для міста,- каже громадська діячка Олена Черенкова,- чимало з нас переселенців мають вищу освіту,ми можемо бути корисними для громади міста,але хочемо,щоб і нам допомогли нормально жити ,а не виживати. Тим паче,що найближчим часом більшість з нас не збирається повертатися додому».
Яскравим прикладом цього є багато проектів,які уже здійснюють переселенці у нашому краю. ГО «Переселенці Криму та Донбасу» уже написала цілу низку грантових проектів,чимало з яких вдалось реалізувати. Але деякі все ж потребують допомоги чи влади міста.
Зокрема,дипломований ландшафтний дизайнер з Донецьку Наталія Савченко у Луцьку вже проводила чимало акцій щодо озеленення міського центрального парку. Цю роботу хоче продовжити зі своїми учнями,бо планує відкрити школу ландшафтного дизайну для дітей і дорослих.
«Дайте нам якусь ділянку у парку Лесі Українки і ми облагородимо її якнайкраще,- пропонує дизайнера Наталія Савченко,- кожен зможе долучитися до цієї цікавої і корисної справи. Так як це ми робили,коли у цьому парку садили липи на «Алеї єднання».
«Поки не буде розроблений генеральний план реконструкції цього парку,ніяких ділянок ми вам виділити не зможемо. Бо може ваші композиції не висуватимуться у загальну картину. – відповідає на це директор комунального підприємства « Парки та сквери міста Луцька» Анатолій Трикуш. – Беріть будь-який із 17 міських скверів і проводьте там ваші дизайнерські проекти».
Схожі відповіді почула ще одна ініціативна жінка – переселенка,яка у нас відкрила школу іноземних мов для діток «Світ без обмежень». 80 дітей лучан та переселенців з Криму та Донбасу разом вивчали англійську та німецьку мови у приміщенні дитячої бібліотеки. Але графік роботи книгозбірні та вільний час вихованців мовної школи не завжди збігалися,тому знову постало питання з приміщенням у літній період.
«У школах міста ми не можемо надати клас для мовних курсів,бо у нас в червні табори пришкільні будуть,а два наступні місяці потрібні для підготовки класних кімнат до наступного навчального року»,– таку відповідь надав начальник міського Управління освіти Олег Гребенюк.
Судячи з усього сказаного,можна зробити висновок,що проблеми вимушених переселенців з великими потугами вирішуються керівництвом Луцької міської ради,яке за два роки,чи не вперше,сіло за стіл переговорів з громадськими організаціями,що опікуються переселенцями.