Видатні волиняни: Стефан Стубулевич

Двісті п’ятдесят п’ять років тому, а саме 13 листопада 1762 року у Володимирі-Волинському народився видатний фізик, який увійшов в історію як  винахідник електрофорезу  та  магнітного поля.  Хоча його імені не знайдете ані в радянських енциклопедіях, ані в підручниках фізики. Навіть у сучасній «Вікіпедії» нічого про нього не значиться. Стефану Стубелевичу не судилося увійти в історію світової науки офіційно зареєстрованими винаходами. Але саме він, професор Вільненського (Вільнюського) університету, першим винайшов електрофорез, яким ми користуємося навіть у 21 столітті. Винайшов,  та  не запатентував свій винахід у 1801 році. Тому авторство цього відкриття приписують професору хімії Московського університету Федору Рейссу. У 1809 році в записках «Московского общества испытателей природы» було опубліковано його роботу «Про нову дію гальванічного струму», в якій детально описано досліди, які привели до відкриття нового, до того часу не відомого явища, що отримало назву «електроосмос».

Хоча доля не була до  Стубелевича прихильною, ім’я видатного вченого не кануло в Лету безслідно. Його знають не лише науковці, а й люди, далекі від фізики. Втім, якщо чесно, сама дізналася про нього геть випадково. І більшість волинян, напевне не знають, що саме волинська земля подарувала світовій науці цю яскраву й талановиту особистість. Велику дослідницьку роботу для відкриття імені Стубелевича зробив директор Торчинського народного історичного музею Григорій Гуртовий, який нещодавно, на жаль, відійшов у вічність. Завдяки його невтомній більш як півстолітній праці з небуття повернуто чимало історичних постатей, які зробили великий внесок у розвиток культури й науки Волинського краю і не тільки. Матеріалами Гуртового про Стубелевича послуговуються краєзнавці й донині. До речі, Торчинський в народному музеї добув лише копії двох книг Стубеелвича- з фізики  й електротерапії. Після смерті видатного вченого весь його рукописний архів з Вільнюського імператорського університету переслали  в київські архівосховища. Григорій Гуртовий у співавторст­ві науковців В. Шендеровського та Л. Кравчука видав книгу «Стефан Стубелевич — видатний український фізик ХVІІІ століття». Шкода, але цікавих історичних артефактів, пов’язаних з іменем винахідника електрофорезу, до нашого часу дійшло дуже мало. Проте на його батьківщині, у місті Володимир–Волинському, в місцевому історичному музеї є два цінні експонати — це оригінали підручників, написані Стубелевичем. Їх подарував музею Вільнюський університет до 1000–ліття Володимир–Волинського. Ще 23 його рукописи були вивезені з України в 1985 році, й нині вони перебувають у столиці Литви. Про долю знаної волинської родини Стубелевичів теж не збереглося жодних відомостей.

ЧИТЕЙТЕ ТАКОЖ: Видатні волиняни: Олена Хохол

Відомо, що народився Стефан у княжому Володимирі в родині збіднілих дворян. Перші знання здобував у Володимирському колегіумі, заснованому монахами ордену василіан у 1670 році. Цей середній навчальний заклад був у ті часи потужним освітнім осередком, де навчалося 400 студентів і викладало 7 професорів. Попри упереджене ставлення до унії, треба визнати, що зусиллями греко–католицької церкви розвивалася освіта на Волині й не тільки, розбудовувалися храми. У Володимирському колегіумі, до прикладу, студенти вивчали п’ять іноземних мов! Окрiм польської, вони вивчали англійську, італійську, латинь, старослов’янську. Нині у наших університетах стільки не вивчають. Є також версія, що в цьому колегіумі навчався, а потім викладав і Феофан Прокопович.

Отримавши хороші знання на батьківщині, 23–річний Стефан вступив до Вільненського університету, по закінченнi якого став тут працювати віце–професором на кафедрі фізики, яку очолював тоді дядько відомого поета Адама Міцкевича — Юзеф Міцкевич. Паралельно продовжував займатися науково–дослідницькою діяльністю. Відомо, що молодий учений приїздив у Володимир погостювати до батьків і одружився. Тут, у селі Древині, жила жінка його життя — Олександра. До Вільнюса він повернувся вже з дружиною. Молодий професор заглибився у вивчення проблеми впливу електричного струму на живі організми і практичного використання його для лікування людей. Для цього виготовляє незвичні для того часу прилади й випробовує дозований струм на собі, на друзях. Разом iз товаришем, доктором медицини Якубом Шимкевичем, результати дослідів, а також малюнки приладів занотовує на папері. В особистому архіві Стубелевича збереглися ці рукописи й на них стоїть дата — 1801 рік. Це й дало підстави стверджувати, що авторство лікування методом електрофорезу належить саме Стубелевичу, а не російському хіміку Федору Рейссу, який заявив про винахід електрофорезу через сім років після Стубелевича, тобто у 1807 році.  Шкода, що в науці, як і в історії, немає поняття «якби»…

У 1802—1804 роках Стубелевич подорожує Європою. Два роки він стажується у знаменитій Сорбонні, слухає лекції вже відомих фізиків, закуповує новітню наукову літературу та найновіші пристрої для університетського фізичного кабінету. Повернувшись із Європи, вчений продовжує плідну науково–дослідницьку діяльність, яку поєднує із викладацькою роботою. У 1804 році він вивчає вплив електричного струму на магнітну стрілку, наблизивши науку до введення поняття «магнітного поля». Фарадей вжив цей термін у своїх роботах з електромагнетизму лише в 1845 році. Свідченням значимості наукових здобутків Стубелевича є той факт, що його було обрано членом гальванічного та академічного товариств у Парижі, королівського та наукового в Гетинді та Аграрно–економічного у Варшаві. Вчений працював також над трактатом з фізики, який планував видрукувати. Але не встиг — помер 17 квітня 1814 р. у 52–річному віці, тобто у розквіті сил як для науковця. Його підручник фізики та праця «Вплив електрики на стан живих істот» були видані вже посмертно. Результати багатьох наукових дослідів залишилися лише у рукописах. «Можна сказати, що справжня наука фізика в Університеті від Стубелевича взяла початок», — писав його колега по університету, відомий ботанік С. Юндзил. Після смерті видатного вченого весь його рукописний архів з Вільнюського імператорського університету переслали  в київські архівосховища. Похований Стубелевич у Вільнюсі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Видатні волиняни: Петро Мах

Зайшовши на сайт Вільнюського університету, серед знаних його випускників та викладачів чомусь не знайшла імені Стубелевича. Хоча, скажімо, його сучасник, з яким він навчався і працював в один період, польський педагог Ігнатій Абламович (1787—1848) такої честі удостоївся…

Піддане забуттю ім’я українського вченого намагаються популяризувати його земляки. У місті над Лугою, де народився винахідник електрофорезу, на його честь названо невеличку вулицю. Хоча увіковічити ім’я знаного вченого можна було б і значиміше, присвоївши його ім’я, наприклад, одній із міських шкіл. Так, як іменем всесвітньо відомого математика Михайла Кравчука, який народився у ківерцівському селі Човниця, тепер названо Луцьку гімназію №21. Бо якщо знатимуть про вченого молоді українці, то й наступні покоління його не забудуть. Та поки що Стубелевич такої честі не удостоївся.

У Володимирі  є  5  шкіл, 2 з них іменні:  гімназія імені  О. Цинкаловського, відомого вченого-дослідника Волині,  і школа №5, що носить ім’я А. Кореневського, директора цієї школи, заслуженого вчителя України. Може, колись з’явиться і школа  імені Стефана Стубелевича, який вніс вагомий внесок  в історію світової фізики, прославивши місто над  Лугою  і  Україну.

Ніна РОМАНЮК