Слина, сльози чи піт не можуть стати причиною інфікування ВІЛ. Вірус імунодефіциту людини міститься лише у крові, спермі, виділеннях статевих органів та грудному молоці. Інфікуватися через поцілунок, рукостискання, спільний посуд, чхання, перебування в одному приміщенні неможливо.

5 міфів про ВІЛ

Міфології СНІДу можна було б присвятити цілу книгу. Ось найпопулярніші з них.

1. На ВІЛ хворіють лише наркозалежні та повії

Так, люди, які вживають ін’єкційні наркотики, та ті, що займаються комерційним сексом, належать до ключових груп ризику. Але дослідження “Індексу стигми” показали, що з 2014-го до 2016 року частка людей, що живуть із ВІЛ і не належать до жодної ключової групи, зросла з 25% до 46%.

2. ВІЛ – це те ж, що й СНІД

ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини, що поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. СНІД же є синдромом набутого імунодефіциту. Тобто, сукупністю хвороб, які виникають через руйнування ВІЛ-інфекцією імунітету. Сьогодні частіше говорять про чотири стадії ВІЛ-інфекції, термін СНІД вживають вкрай рідко.

3. ВІЛ-інфекція – це смертельний вирок

Способу позбавити організм вірусу не існує, бо це хронічна інфекція. Але вчасне виявлення інфекції і лікування дає можливість утримувати вірус на певній стадії. Тривалість життя людини, яка живе з ВІЛ та приймає антиретровірусну терапію, дорівнює тривалості життя людей без ВІЛ. Що раніше діагностувати ВІЛ і розпочати лікування, то більше шансів прожити довге і щасливе життя.

4. Якщо у вагітної жінки ВІЛ, то він обов’язково передасться дитині і тому їй краще не народжувати

Насправді будь-яка ВІЛ-позитивна жінка має шанс народити здорову дитину. Якщо вона приймає АРТ, то ризик передачі вірусу фактично нульовий. Якщо вона не приймає профілактичної терапії, такий шанс становить 27%.

5. Аналізи на ВІЛ часто показують неправильний результат

Тест на ВІЛ стає позитивним протягом перших тижнів. В 95% людей аналіз стає позитивним уже через 3 місяця, в інших цей процес займає до 6 місяців. Позитивний результат аналізу на ВІЛ дійсно буває іноді неправильний –хибнопозитивний. Тому його обов’язково перевіряють іншим аналізом – підтверджувальним.

За десять місяців 2018 року в Україні за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України зареєстровали 14 797 нових випадків ВІЛ-інфекції (з них 1 975 дітей до 14 років).

Найбільш ураженими ВІЛ-інфекцією регіонами є Дніпропетровська, Одеська, Донецька, Київська й Миколаївська області, а також Київ. Інформація наведена без урахування АР Крим та Севастополя, які не надають даних щодо статистики епідемії з квітня 2014 року. Також відсутні дані щодо деяких місяців з Донецької та Луганської областей, з літа 2014 року дані з цих регіонів не надходять у повному обсязі.

Україна залишається лідером у Європі за масштабами поширення ВІЛ-інфекції: близько 240 тисяч осіб живуть цією з хворобою.

У 2012 році вперше в історії України епідемія ВІЛ/СНІДу сповільнилася. У 2013-2017 роках через скорочення програм по боротьбі зі СНІДом темпи епідемії знову почали зростати. Починаючи з 2008 року, українці найчастіше інфікуються через незахищений секс. Здебільшого це люди віком від 15 до 30 років.

Головна проблема – недостатня обізнаність населення про можливості отримувати безкоштовне тестування та лікування ВІЛ-інфекції.

Недостатня увага політичних лідерів до цієї проблеми та, як наслідок, майже повна залежність профілактичних програм від міжнародного фінансування.

Фактично маючи у своєму розпорядженні велику кількість ресурсів та можливостей люди не знають де можна пройти тестування, а у разі позитивного результату – куди звертатися за допомогою. На жаль, навіть серед лікарів побутує уявлення що ВІЛ-інфекція – це смертний вирок для пацієнта, а головне завдання лікаря – уберегтися від зараження, навіть якщо пацієнт отримує лікування та стає незаразним.