Про це повідомляє Волинське агентство розслідувань.
Нагадаємо,Олександр Кінах більше року вважався зниклим безвісти. Його тіло розпізнали за аналізом ДНК. У Олександра лишилась дружина Тетяна та маленька донечка Ліза,яку він тримав на руках лишень два рази.
Тіло Олександра Кінаха з Дніпропетровська забирали двоє священнослужителів та представник військкомату. 12 березня зранку біля будинку його батьків почали збиратись люди,які прийшли віддати останню шану Герою. Приїхали і його бойові побратими,аби розповісти дружині та батькам про останні дні життя Олександра на війні. Останній раз,він зв’язувався з дружиною 18 лютого минулого року.
«Останній раз дзвонив і казав: «Таня,вже напевно я не вернуся звідси…» Казав так стріляють… так б’ють… не могли прорватись… було багато поранених»,– пригадує останню розмову з Олександром його дружина Тетяна Кінах.
Молода жінка по сьогодні достеменно не знає про обставини смерті свого чоловіка. Останній раз він обмовився,що перебуває в селі Ольховатка. Однак його побратими розповідають,що востаннє вони з Олександром бачились поблизу селища Луганське при прориві в напрямку Артемівська.
«Ми потрапили в засаду,міни під ногами лежали,нас лупили. Бачимо – за кілометра півтора танки їдуть і САУшки пруть. Ми просто попали в засаду. Нас накривали,але ми проскочили. А вони напевно ні. Це два варіанти – або вони там же ж в засаді позаду нас і підірвались,або ж не пішли за нами і спробували обійти все і там і полягли»,– пригадує Василь,бойовий товариш Олександра Кінаха. Фактично,це останні і чи не єдині свідчення про Олександра Кінаха.
Що саме стало причиною смерті незрозуміло – останки тіла дуже пошкоджені та обгорілі. Встановити особу вдалося лише за ДНК-експертизою,результат якої становив 96%. Не менш незрозумілим є і той факт,що в документа експертів щодо смерті,вказано,що Олександр загинув 23 квітня. Тим не менше,поки тривали пошуки,ще в травні минулого року його встигли поховати у Дніпропетровську,як невідомого солдата. Рідні Олександра ще кілька місяців тому отримали результати ДНК-експертизи,однак лише зараз їм дозволили перепоховати тіло.
Більше того – якщо у липні минулого року,через 6 місяців після зникнення він рахувався у військовій частині,як такий,що «самовільно полишив частину»,то вже коли рідні збирались забирати тіло,Тетяна почула від командира,що Олександр у них досі в списках безвісти зниклих. І це при тому,що командування мало б вже знати про ідентифікацію тіла їхнього військовослужбовця,якого вони самі послали на війну. Сьогодні ж,провести Олександра Кінаха в останню путь прийшли понад півтисячі людей.
Місцеві зауважили,що такого похорону,їхнє маленьке село Годомичі ніколи ще не бачило. Окрім друзів та односельців,на похорони приїхало багато людей з району та області. Відспівували Олександра одразу кілька священнослужителів,в тому числі і отець Валентин Марчук.
Також прибули і керівники району,які відзначили,що це вже 16 військовослужбовець з Маневиччини,який загинув в зоні так званої АТО. Олександра Кінаха поховали одразу ж при вході на сільське кладовище. Дома,окрім батьків та сестри з братом,в Сашка лишилась дружина Тетяна та донечка Ліза,яку він лише двічі тримав на руках.