Зараз пані Жанна активно втілює в життя свою давню мрію – всю енергію та час спрямовує на створення притулку для інвалідів,- інформує ТРК «Аверс».

Більше 20 –ти років – у візку. Та пані Жанна не нарікає на важку ношу,а свято вірить у Бога,а ще в людську доброту. Кілька років тому благодійний фонд дав жінці в користування будинок у її рідному селі Бистровиця Горохівського району. Саме тут вона й хоче втілити в життя свою давню мрію – створити притулок для інвалідів. Будинок потребує ремонту. Не встаючи з візка,взялася за роботу самотужки. Почала із внутрішніх робіт.

Жінка розповіла: «В мене тут пішло десь 25 тисяч,щоб і підключити та за роботу. Я роблю все власним коштом,взяла кредит. Взяла влітку,за зиму думаю розрахуюся».

Жанна Борщ каже,що самій їй дуже важко,тому просить відгукнутися небайдужих. Як кажуть у народі «З миру по нитці буде бідному й сорочка».

Жанна Борщ: «Я не кажу,щоб мені хтось дав гроші,може хтось цеглу дасть ,можливо хтось відсів,можливо хтось на дах бляху,можливо хтось цемент,пісок. Це не є така дорога річ».

Каже: зверталася й до місцевої влади,а тепер хоче,щоб і новообрана подивилася в її бік і допомога зробити спільну добру справу на місцевому рівні. Долає не один кілометр битим шляхом із притулку до рідної хати. Цією дорогою вже й автобуси не їздять.

Жанна Борщ: «То мабуть вже третя влада помінялася,чи четверта. Влада міняється,а все як було так лишається. Та дорога як побита була так і є,в моєму власному будинку як обіцяли зробити,зробили кошторис,що в моєму будинку зробити ремонт треба 100 тисяч,що пандос зробили сказали 10 тисяч. Можливо можновладцям цікаво подивитися як живуть,в трущоби приїхати і забратися. Мої сестри казали,скільки ти тих екскурсій будеш возити,всерівно ніхто й нічого,я й сама бачу. А сільський голова нічого. Сільський голова мені тільки нічого не мішає,а то дуже важно,якщо хтось не може допомогти но не мішає шось робити. Може якийсь депутат не піде в баню лишній раз,не піде в ресторан,а купить мені того цементу чи привезе машину цегли. То я йому дуже подякую. Ну повірте,шо є Бог на небі. Я всім депутатам кажу,що він є на небі і він за тим всім дивиться і коли депутат туди до нього прийде і скаже: Боже я ж так робив,то він скаже,що ти робив? Тобі й там всьо заплатили».

Зараз пані Жанна живе в питулку в селі Скобелка,що при церкві. Розповідає: тут є всі умови для проживання. Саме такі мріє створити й у своєму рідньому селі Бистровиця. Щоб себе обслуговувати,для обмежених людей дуже важливо мати автоматизовану техніку. Щоб будинок не стояв пусткою,жінка поселила сюди сім`ю втікачів із Сходу України. Жінка,яка втратила свою надійну підтримку та опору – рідного брата,якого називала своїми руками й ногами,навчилася жити втретє – радіти сонцю і життю та допомагає іншим. Зізнається: найгірше для людей коли жаліються на життя: «Я в калясці. Багато людей,що не в калясці марнують своє життя: алкоголь наркотики та й якшо не наркотики і не алкоголь,то сидять плачуться,все їм погано все їм не так і просто: лєнь,лєнь в людей».

Не будьмо лінивими та байдужими. Щоб ці люди відчули себе несамотніми,подаруйте їм часточку тепла,допоможіть. Як відомо,добро вертається сторицею.