До них вперше приєдналися діти Копачівської загальноосвітньої школи на чолі з вчителем історії Сергієм Янішевським. У минулому – вихованець Школи козацького гарту.
Гідом поїздки був Тарас Бідьчук,уродженець села Коршів Здолбунівського району,відомий художник,герой Майдану гідності,кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня,фахово розповідав допитливим про козацькі звитяги ХУІІ століття. Як після Берестецької битви у 1651 році козаки здійснили у цих місцях якісну засідку і переможно посікли вороже польське військо.
Як пам’ять про ці події тут височіє великий козацький курган,а збоку врослися у землю кам’яні козацькі хрести. Рельєф біля села Коршів був дуже вдалим і козаки створили постій своєї сотні,яка несла варту на Дубенському шляху.
Учасники експедиції відвідали ритуальний курган,який знаходиться у дубово-грабовому лісі. Тут висвячували сотників-козаків. А неподалік,в цьому ж лісі,вдячні нащадки встановили пам’ятний знак загиблим 18-ти воїнам УПА,які полягли в нерівному бою з енкеведистами 4 листопада 1944 року разом з районним провідником УПА Павлом Назаруком (він же отець УАПЦ). Козачата посадили молоді саджанці,привезені з собою,на алеї Слави. Цю традицію започаткував невтомний патріот України і ентузіаст Тарас Більчук.
В селі Уїздці,біля Будинку культури,вихованці «Школи козацького гарту» продемонстрували місцевим жителям козацьке бойове мистецтво з елементами характерництва. Прикро було і невтішно Тарасу Миколайовичу вибачатися за своїх земляків,які проігнорували національно-патріотичний захід,хоч в той день була гарна весняна сонячна і тепла погода. Ще за десять днів до приїзду молодих гопаківців він розклеїв оголошення по селу і особисто запросив директора школи Бондарука Дмитра Васильовича та директора Будинку культури Кухарчук Вікторію Петрівну,ніхто з них і сам не прийшов на зустріч,і навіть не зорганізували дітей,щоб на власні очі побачили справжній Бойовий Гопак у виконанні Волинської молодіжної громадської організації «Школа козацького гарту». Однак потім вони вправно відчитаються,що проводили заходи по Програмі національно-патріотичного виховання.
Проте,Тарас Більчук не впав духом і повів нас на святе місце у лісі,де не одне століття б’є цілюще джерело. Прихожани місцевої церкви московського патріархату спорудили біля нього грот і … повісили на металеву огорожу великий амбарний замок. Таку зухвалість людей «славних прадідів великих правнуки погані» не сприйняв всемогутній Перун і повалив два величезних граба на землю,закривши вільний прохід до джерела.
За легендою,як розповів Тарас Миколайович,у 1612 році татари гнали ясир. Бранки повстали тут на привалі. Їх почали сікти вартові. Тоді провалилась земля і на обрію постала Божа Матір та потекла цілюща вода,яка до цього часу чиста,як сльоза,і цілюща,як роса в червні.
Козацькі і повстанські села завжди давали повноваження молодим і завзятим воїнам для оборони своєї землі. Лише з одного села Коршів,де було лише 120 дворів до лав загонів УПА пішло понад дві сотні хлопців,з яких понад 140 загинули. Хвилиною мовчання і виконанням гімну України вшанували волиняни полеглих героїв. Закінчився захід традиційним частуванням козацького кулішу,який встигли приготувати місцеві активісти-патріоти села Коршів.
Тепер,в незалежній Україні,варто було б на державному рівні увіковічнити пам’ять героїв. Понад трасою Рівне-Здолбунів потрібно встановити інформаційні вказівники,а на місцях загиблих козаків і повстанців – оригінальні пам’ятні знаки. Тому що одному фанату і ентузіасту,яким є Тарас Більчук,ми не відродимо козацького духу та повстанського гарту.