П’ятьох волинських Героїв нагородили відзнаками Національної гвардії України посмертно. Про це повідомили на сторінці в/ч 1141 Національної гвардії України у фейсбуці.

«Вони були синами, батьками, чоловіками, друзями, побратимами. Вони не підкорилися обставинам і одними з перших стали на захист України, коли на її територіальну цілісність посягнув підступний ворог з боку Росії. Нині їх імена назавжди вписані чорними літерами у новітню історію України. А на їхніх подвигах виховуються наступні покоління захисників. Ми пам’ятаємо і шануємо кожного Героя.

Цими днями рідні п’ятьох волинян, які загинули на сході України, отримали відомчі заохочувальні відзнаки Національної гвардії України – нагрудний знак «За доблесну службу» (посмертно).

Бійці батальйону «Донбас» Іван Сотнік, Іван Ганя, Андрій Шевчук і Володимир Пушкарук, військовослужбовець батальйону імені генерала Кульчицького Тарас Герасимюк. Кожен з них навіть не здогадувався, що життя обірветься так раптово. Та в пам’яті українців вони назавжди залишаться Героями. А у серцях батьків та рідних – житимуть завжди.

Після смерті сина Андрія волинянка Діана Шевчук не опустила руки. Навпаки, в пам’ять про сина створила громадську організацію «Крила матері», згуртувавши однодумців задля підтримки армії. Волонтери плетуть маскувальні сітки, костюми «кікімори» та передають їх військовослужбовцям на схід.

Під час зустрічі жінка з гордістю демонструє зразки волонтерської роботи і каже: доки триває війна, не може лишатися осторонь і усіма силами допомагає бійцям, постійно спілкується з рідними загиблих Героїв не лише донбасівців, але й інших формувань. Своєю турботою і добрими справами Діана Шевчук дарує надію та впевненість у перемозі.

Без сліз на очах не можуть згадувати батьки Івана Сотніка «той клятий травень 2015-го». Саме тоді, 2 травня життя Івана обірвалося. Він загинув від ворожої кулі снайпера у селі Широкине Донецької області.

10 квітня 2015 року, за три тижні до своєї смерті Іван Сотнік написав у Facebook: «Тут – усе по поличках. Ніякого героїзму. Війна – це кров, смерть, відірвані руки, ноги, голови. Війна – це покалічені долі. Війна – це спалені міста. Доти, поки у вашій голові війна буде чимось гарним і героїчним, ви до війни не готові. Війна – це запах гною, гару, сечі і поту, а не пафосні монологи і красиві вчинки…». Пізніше цей допис стане відомий як «Заповіт патріота».

У серцях батьків їх діти завжди будуть живими. Для себе нічого не просять. Лише щоденно моляться за мир на рідній землі, щоб всі бійці повернулися живими та неушкодженими додому», – йдеться у дописі.